Постанова № 74595873, 30.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/765/18 Головуючий по 1 інстанції Категорія: 21, 59 - ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції – ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.І.

суддів Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

секретар Анкудінова О.І.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2018 року, (ухвалене під головуванням ОСОБА_1 о 12 год. 02 хв. в приміщенні Шполянського районного суду, повний текст рішення виготовлено 26.02.2018 року ) у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_6 про скасування рішення сесії, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності,:

в с т а н о в и в :

15 серпня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_6 про скасування рішення сесії, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що існує рішення сесії ОСОБА_5 міської ради від 28.08.1997 та від 31.08.1998 за № 158/3 про надання дозволу на приватизацію землі в м. Шпола по вул. Островського, 47, громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які отримали державний акт на землю 0,26 га.

17.11.1998 року дана земельна ділянка, а саме на підставі сфальсифікованих документів, була подарована ОСОБА_6 на підставі договору дарування, про що на той час, не знали інші співвласники цієї земельної ділянки, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вказують, що такі рішення сесії ОСОБА_5 міської ради від 28.08.1997 року та від 31.08.1998 року № 158/3 винесені на підставі підроблення офіційних документів державним службовцем міської ради. На той час заступник міського голови м. Шпола, ОСОБА_9 допустив правопорушення при складанні акту погодження меж та поставив самочинно підписи замість ОСОБА_3 та ОСОБА_4, чим позбавив їх законного, конституційного права на землю, порушив матеріальне право цих осіб на користь інших осіб.

Таким чином, не знаючи про те, сесія ОСОБА_5 міської ради, прийняла неправомірне рішення, на підставі якого стала можливою незаконна приватизація землі особами, яка їм не належить і в подальшому, дарування її третій особі, як добросовісному набувачу. Але, обдарована особа, не може бути добросовісним набувачем, так як є членом сім'ї осіб, на користь яких, було вчинено правопорушення з метою заволодіння вищевказаною земельною ділянкою.

Просили суд скасувати рішення сесії ОСОБА_5 міської ради від 28.08.1997 року та від 31.08.1998 року за №158/3, «Про надання дозволу на приватизацію землі в м. Шпола по вул. Островського, 47, громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_8, які отримали державний акт на землю 0,26 га». Визнати недійсним договір дарування від 17.11.1998 року за № 2249 як такий, який був оформлений на підставі підроблених, або сфальсифікованих документів. Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,16 га, відповідно до розподілу між домоволодіннями по вул. Островського в м. Шпола, Черкаської області.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення сесії, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що погодження меж суміжних землекористувачів не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Оскільки недоліки акту погодження меж не перешкода в реалізації права на земельну ділянку, а інших доказів позивачами як на підставу скасування оскаржуваних рішень ОСОБА_5 міської ради та визнання недійсним договору дарування суду не надано, тому суд дійшов висновку, що позивачі не довели про порушення, не визнання чи оспорювання їх прав.

У апеляційній скарзі, поданій 26 березня 2018 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 просять скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тими ж підставами, що наведені в позовній заяві. Зазначено що, при ухваленні оскаржуваного рішення, суд не врахував тієї обставини, що в архіві знайдено рішення ОСОБА_5 міської ради від 27.12.1997 року, але в ньому ні ОСОБА_8, ні ОСОБА_7 дозвіл на приватизацію земельної ділянки по вул. Островського 47 не надавався. Дозвіл на приватизацію надавався позивачам згідно рішення міської ради від 23.12.1997 року, але по сьогоднішній день право власності вони не отримали.

Крім того, за час спільного користування із відповідачем та попередніми власниками було спільне майно, сумісне землекористування, і ніколи не встановлювались межові знаки.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов від ОСОБА_7, зазначено, що позивачі намагаються незаконно збільшити свою земельну ділянку, у зв’язку з чим звернулися з позоввами.

Право на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 мали, то і відповідно і при приватизації земельної ділянки право держави в особі ОСОБА_5 міської ради не порушене, що було підтверджено неодноразово в судових засіданнях, як в цивільному так і в адміністративному судочинстві.

Вказує, що подання зазначеного позову та апеляційної скарги, є не що інше, як намагання незаконно позбавити відповідача права власності належної ОСОБА_6 земельної ділянки.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Так, звертаючись в суд з даним позовом 15.08.2017 р., позивачі просили скасувати рішення сесії ОСОБА_5 міської ради від 28.08.1997 року за № 158/3 «Про надання дозволу на приватизацію землі в м. Шпола по вул. Островського, 47, громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_8, які отримали державний акт на землю 0,26 га»; визнати недійсним договір дарування від 17.11.1998 року за № 2249 як такий, який був оформлений на підставі підроблених, або сфальсифікованих документів та визнати за ними права власності на земельну ділянку площею 0,16 га, відповідно до розподілу між домоволодіннями по вул. Островського в м. Шпола, Черкаської області. Як на підставу звернення, послалися на ст. ст. 3, 4, 5, 78, 79 – 81 ЗК України 2001 року та ст. ст. 1, 3, 15, 16 ЦК України 2004 року. При цьому, вимоги обґрунтовували підробкою офіційних документів, а саме акту погодження меж суміжних землекористувачів, державним службовцем міської ради – заступником міського голови м. Шполи ОСОБА_11

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, зокрема витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.10.2009 року, що позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності належить по 1/4 частині будинку, а всього 1/2 його частина по вул. Островського, 47 м. Шпола (підстава виникнення права власності – ухвала народного суду Шполянського району Черкаської області від 31 жовтня 1968 року про затвердження мирової угоди). Інша 1/2 частина вказаного будинку належить на праві власності відповідачу ОСОБА_6 (підстава – договір дарування від 17.11.1998 року). Загальна площа земельної ділянки за даним будинковолодінням, відповідно експлікації земельної ділянки відображеної в технічному паспорті від 06.10.2009 року, складає 3081 кв.м. (а.с. 26 – 32).

Згідно до рішенням ОСОБА_5 міської ради від 23.12.1997 року ОСОБА_3 було надано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку за адресою вул. Островського, 47/1 (а.с. 37).

Рішенням ХІ сесії ОСОБА_5 міської ради 222 скликання від 23.12.1997 року «Про дозвіл на приватизацію земельних ділянок жителям міста» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 була передана безкоштовно у приватну власність земельна ділянка згідно наявних інвентарних матеріалів за адресою вул. Островського, 47 (а.с. 40 – 45).

Відповідач ОСОБА_6, згідно договору дарування земельної ділянки від 17.11.1998 року, отримав в дар від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,26 га. 21.05.1999 року отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР-20 № 20-1-50 площею 0,26 га по вул. Островського, 47 в м. Шпола (а.с. 19, 22).

У свою чергу ОСОБА_7 та її матері ОСОБА_8, померлій 17.01.1999 року, дана земельна ділянка належала на праві власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР-20-1-40 від 07.10.1998 року, на підставі рішення ОСОБА_5 міської ради народних депутатів, згідно до акту, від 23.12.1997 року про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,26 га в межах згідно з планом для обслуговування будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с. 21).

Водночас судом встановлено, що згідно до акту погодження меж землеволодіння ОСОБА_8, ОСОБА_7 з суміжними користувачами земельних ділянок від 02.09.1998 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 акт погодження меж не підписувався, а він був підписаний ОСОБА_11 (а.с. 46).

Крім того, судом встановлено, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 29.01.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 09.04.2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 міської ради, третя особа: Державний нотаріус ОСОБА_12 про визнання недійсними державних актів на ім’я: ОСОБА_7, ОСОБА_8 від 07.10.1998 року на ім’я ОСОБА_6 від 23.11.1998 року, визнання нікчемним договір дарування землі ОСОБА_6 складеного 17.11.1998 року нотаріусом ОСОБА_12 відмовлено повністю (а.с.14 – 18, 88 – 97).

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 04.08.2014 року ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 366 КК України, у зв’язку з закінченням строків давності (а.с. 20).

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 18.03.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 07.05.2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.11.2015 року, в задоволенні позову прокурора Шполянського району Черкаської області в інтересах держави, в особі ОСОБА_5 міської ради Черкаської області, до ОСОБА_6, за участю третіх осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та договору дарування земельної ділянки недійсними відмовлено повністю (а.с. 34 – 35, 48 – 50, 79 – 81, 83 – 84).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.08.2015 року, вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_13 до ОСОБА_5 міської ради про скасування рішення сесії ОСОБА_5 міської ради від 28.08.1997 року, від 31.08.1998 року за №158/3, «Про надання дозволу на приватизацію землі в м. Шпола по вул. Островського, 47, громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_8, які отримали державний акт на землю 0,26 га» були залишені без розгляду (а.с.72, 85 - 87).

З відповіді наданої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Відділом Держгеокадастру у ОСОБА_5 районі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області № БП-29/0-32/6-16 від 13.10.2016 року вбачається, що в процесі передачі в приватну власність присадибної земельної ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було порушено процедуру приватизації земельних ділянок державної власності громадянами та права ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.12).

Згідно з довідками № 3746/23-04-13-0116 від 29.08.2016 року та 3750/23-04-13-0116 року від 29.08.2016 року, виданими ОСОБА_5 відділенням Смілянської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 станом на 29.08.2016 року за адресою м. Шпола, вул. Островського, 47 обліковується земельна ділянка в розмірі 770,25 кв.м. (а.с. 38, 39).

Відповідно до довідки № 01-01-24/72 від 18.01.2012 року, виданої ОСОБА_5 міською радою, інформація щодо розміру земельної ділянки по вул. Островського, 47, м. Шпола, передачу власність чи розподіл даної ділянки в міській раді відсутня (а.с.47).

Рішенням ОСОБА_5 міської ради Черкаської області №15-8.42/VI від 02.04.2012 року ОСОБА_4 (1/4) та ОСОБА_3 (1/4) було надано дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі безоплатно у приватну спільну сумісну власність земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою вул. Островського,47 загальною орієнтовною площею - 0,0481 га (а.с. 36).

Як вбачається з клопотання Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області до ОСОБА_5 міської ради № 77 від 07.06.2013 року інспекція вимагає привести у відповідність до вимог земельного законодавства рішення ОСОБА_5 міської ради від 28 серпня 1997 року «Про дозвіл на приватизацію земельних ділянок жителям міста Шпола»; від 23 грудня 1997 року «Про дозвіл на приватизацію земельних ділянок жителям міста Шпола»; від 31 серпня1998 року № 158/3 «Про дозвіл на приватизацію ділянок жителям міста Шпола» (а.с. 51).

З листа ОСОБА_5 міської ради № 01-37/70 від 25.07.2017 року вбачається, що ОСОБА_5 міська рада рекомендувала ОСОБА_3 та ОСОБА_4К звернутись до спеціаліста з правової допомоги для складання позовної заяви щодо визнання недійсним правоустановчого документу виданого з порушенням норм законодавства (а.с. 52).

Правові підстави набуття права власності та права користування земельною ділянкою до 1 січня 2002 року визначалися статтями 6 та 7 ЗК України 1990 року, який обґрунтовано застосований судами до правовідносин сторін, що виникли в період з 1997 року до 1999 року.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЗК України 1990 року передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про власність», який був чинний на час отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у власність земельної ділянки, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено, зокрема судом.

Статтею 17 ЗК України 1990 року визначався певний порядок та підстави надання громадянам у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної влади в межах їх повноважень.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Таким чином, особливість набуття права на земельні ділянки полягає в наявності чітко визначеної в законодавстві процедури, за якою в суб'єктів виникають повноваження щодо володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою.

Таке набуття права на земельні ділянки передбачає обов'язкове прийняття уповноваженим органом держави (органом влади чи органом місцевого самоврядування) відповідного рішення, яке є обов'язковою юридичною підставою для юридичного оформлення на неї відповідних прав.

Органи, до повноважень яких були віднесені питання в галузі регулювання земельних відносин, та обсяг їх компетенції, у тому числі щодо надання земельної ділянки в користування або у власність у період 1994 - 2001 років визначалися статтями 9 - 12 ЗК України 1990 року.

Оскільки відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то наслідком прийняття зазначеними органами, їх посадовими особами рішень із порушенням установленої законом процедури або всупереч нормі закону, або з перевищенням своїх повноважень є визнання таких рішень недійсними (стаття 112 ЗК України 1990 року).

Так, згідно до статті 112 ЗК України 1990 року, яка регламентувала оскарження рішень Рад народних депутатів щодо земельних спорів, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, рішення Рад народних депутатів може бути оскаржено в суд, арбітражний суд в місячний строк.

На ряду з приведеними нормами права, при вирішені спору, суд першої інстанції правомірно врахував і те, що рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 18.03.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 07 травня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року, у справі за позовом прокурора Шполянського району Черкаської області в інтересах держави, в особі ОСОБА_5 міської ради Черкаської області встановлено, що відповідно довідки правління колгоспу ім. Жданова м. Шпола № 471 від 11.11.1970 року, за ОСОБА_14, згідно земельно-шнурової книги по колгоспному двору, числиться 0,31 га, згідно довідки КСП «Маяк» (правонаступник колгоспу ім. Жданова), ОСОБА_8 являється членом КСГП «Маяк» і, згідно земельно-шнурової книги, за нею числиться 0,26 га землі по вул. Островського, 47. Таке зменшення земельної ділянки з 0,31 га до 0,26 пояснюється тим, що після розподілу будинку на 2 частини, ОСОБА_3, який працював робочим МЗЗЧ, став користуватися земельною ділянкою, близько 0,05 га, а колгоспниця ОСОБА_8 ділянкою 0,26 га, в т. ч., і городом 2440 кв.м., по чинному на той час законодавству (а.с. 48-50, 76 – 78, 83 - 84).

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладе суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що, твердження позивачів про порушення їх прав на приватизацію земельної ділянки відповідачем ОСОБА_5 міською радою при винесенні рішень шляхом підпису акту погодження меж земельної ділянки працівником міської ради не знайшли свого підтвердження, оскільки погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки та спірна земельна ділянка перебувала укористуванні ОСОБА_8 ще за даними земельно-шнурової книги як у члена КСГП «Маяк».

Водночас стаття 17 ЗК України 1990 року не визначала в якості обов’язкової умови в переліку документів необхідних для винесення рішення про передачу земельної ділянки – акт погодження меж та також акт погодження меж не входив до переліку земельно-кадастрової документації. Відтак, погодження меж суміжних землекористувачів не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

При цьому суд першої інстанції правомірно керувався Положенням Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» та Порядком передачі земельних ділянок у приватну власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.02.1993 № 10 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.1993 року за № 7 та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року № 15 «Про ведення державного земельного кадастру».

З даним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, так як дійсно підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

За викладеного, суд першої інстанції встановивши, що недоліки акту погодження меж суміжних землекористувачів від 02.09.1998 року не є перешкодою в реалізації права на приватизацію земельної ділянки, а інших доказів позивачами у якості підстави для скасування оскаржуваного рішень ОСОБА_5 міської ради та визнання недійсним спірного договору дарування у позовній заяві не приведено та, відповідно, суду надано не було, врахувавши судові рішення щодо спірних правовідносин, які є чинними на час вирішення спору, прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що позивачі не довели порушення, не визнання чи оспорювання їхніх прав.

На ряду з викладеним суд першої інстанції встановив і те, що, згідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року, про приватизацію спірної земельної ділянки позивачі обізнані з 2011 року. До суду з даним позовом звернулись лише 15 серпня 2017 року. При ухвалені рішення суд правомірно виходив з того, що при необґрунтованості вимог позивачів слід відмовляти в позові саме з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права.

Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8, отримали Державний акт на підставі рішення міської ради яке не існує, не заслуговують на увагу, так як дані обставини були предметом дослідження під час розгляду інших справ і їм було надано відповідну правову оцінку.

Так, рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 18 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 07 травня 2017 року та ухвалою ВССУ від 11 листопада 2015 року, у справі за позовом прокурора Шполянського району Черкаської області в інтересах держави в особі ОСОБА_5 міськради до ОСОБА_6 про визнання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та договору дарування недійсним, встановлено, що при видачі Державного акта на право власності на землю ЧР – 1- 40 площею 0,26 га було помилково вказано підставу його видачі – рішення ОСОБА_5 міськради від 29 грудня 1997 року замість рішення від 28 серпня 1997 року та від 31 серпня 1998 року № 158/3. Вказані обставини встановлені рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 29 січня 2013 року, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає (а.с. 48-50, 76 – 78, 83 - 84).

Дані обставини підтверджуються і наявною в матеріалах справи відповіддю наданою ОСОБА_5 міськрадою від 18.01.2012 року № 01-01-24/72 суду про те, що в рішеннях міської ради стосовно адреси вул. Островського, 47 м. Шпола «Про дозвіл на приватизацію земельних ділянок жителям міста» зазначено, зокрема від 28 серпня 1997 року п. 1951 ОСОБА_7; від 31 серпня 1998 року за № 158/3 п. 49 ОСОБА_8 (а.с. 47)

Відповідно до ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з’ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Черкаської області в складі колегія суддів,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.Г. Бородійчук

ОСОБА_15

Повний текс постанови виготовлено 01 червня 2018 року.