Ухвала суду № 74595819, 08.06.2018, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/951/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 червня 2018 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі судді Чубая В.В., розглянувши у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

До Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшов цивільний позов

ОСОБА_1 (далі – позивач) до СТОВ «Красенівське» (далі – відповідач) про визнання договору оренди землі недійсним.

Одночасно з позовною заявою позивачем до Чорнобаївського районного суду Черкаської області подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просила накласти арешт на належну їй на праві власності земельну ділянку, що є предметом договору оренди, а також заборонити відповідачу проводити будь-які сільськогосподарські роботи на ній.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначалося, що позивач жодного договору оренди земельної ділянки з відповідачем не укладала, а тому зареєстроване за відповідачем право оренди належної позивачу на праві власності земельної ділянки порушує її права як власника. При цьому ненакладення арешту на земельну ділянку може істотно ускладнити його ефективний захист, оскільки відповідачем продовжуватиме вчиняти аналогічні дії, що призведе до постійної зміни предмету позову. Крім того, невжиття заходів забезпечення позову в частині заборони відповідачу проводити будь-які сільськогосподарські роботи може призвести до порушення прав позивача на одержання плодів від належного майна та використання корисних властивостей майна згідно з його цільовим призначенням, а поновити ці права буде неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, а також позовну заяву та додані до неї документи, суд встановив таке.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті Кодексу встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином обов’язковою умовою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованих підстав вважати, що їх невжиття утруднить чи взагалі унеможливить виконання рішення суду у майбутньому, ускладнить ефективний захист, унеможливить поновлення порушених прав позивача.

Разом з тим заява позивача про забезпечення позову не містить достатніх відомостей та посилань на докази, які б свідчили про наявність обґрунтованих підстав вважати, що ненакладення арешту на земельну ділянку чи невстановлення заборони проводити сільськогосподарські роботи на ній, утруднить чи взагалі унеможливить виконання судового рішення про визнання договору оренди землі недійсним в майбутньому або перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав чи їх поновленню. Навпаки доводи, викладені позивачем у поданій заяві, є припущеннями.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, з-поміж іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Позивачем також не обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на земельну ділянку та встановлення заборони проводити сільськогосподарські роботи на ній. При цьому суд враховує, що встановлення такої заборони може призвести до перешкоджання господарській діяльності відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 259, 260 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Суддя В.В. Чубай