Постанова № 74594945, 29.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Харків

Справа № 643/218/17

Провадження № 22ц/790/1186/18

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого – Бровченко І.О.,

суддів – Кружиліної О.А., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря – Афоніна К.О.

імена (найменування) сторін:

позивач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»

відповідач – ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

інші учасники справи:

третя особа - Зміївська міська рада Зміївського району Харківської області

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк», на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року у складі судді Бібіка О.В. за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Зміївська міська рада Зміївського району Харківської області, про виселення без надання іншого житлового приміщення,

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернувся з вищевказаним позовом, в якому просить виселити та зняти з реєстраційного обліку відповідачів з житлового будинку за адресою: Харківська область, м. Зміїв, вул. пров. Піддубного, буд. 11, без надання іншого житлового приміщення.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 27 травня 2008 року, між ВАТ «Державний ощадний банк України» (найменування змінено на публічне акціонерне товариство) та ОСОБА_3 (до шлюбу Малишко) О.Є. укладений договір про іпотечний кредит №38, за яким остання отримала кредит у сумі 131000 грн., на 20 років, з терміном остаточного погашення кредиту 27.05.2028 року, із сплатою 17 % річних за користування кредитом, на придбання житлового будинку за адресою: Харківська область, м. Зміїв, вул. Дубового Івана, 11. В забезпечення виконання зобов’язань за договором про іпотечний кредит №12 від 27 травня 2008 року, ОСОБА_1 передано в іпотеку позивачу житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: Харківська область, м. Зміїв, пров. Піддубного, буд. 11.

У зв’язку з порушенням позичальником ОСОБА_1 грошових зобов’язань за кредитним договором та договором про іпотечний кредит, що полягає в несвоєчасному та в повному обсязі поверненню кредиту, сплати нарахованих процентів, позивач був змушений звернутися до суду з метою примусового стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

23 травня 2011 року рішенням Зміївського районного суду Харківської області в справі за позовом АТ «Ощадбанк» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, з ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 201157 грн. 61 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №12 від 27 травня 2008 року а саме: житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: Харківська область, м. Зміїв, пров. Піддубного, буд. 11.

На теперішній час рішення суду не виконане, за позичальником ОСОБА_1 обліковується прострочена заборгованість за кредитним договором, яка станом на теперішній час не погашена.

Під час примусового виконання рішення суду, органом Державної виконавчої служби позивачу стало відомо, що за адресою: Харківська область, м. Зміїв, пров. Піддубного, буд. 11 проживають та зареєстровані відповідачі.

Згоди на реєстрацію чи користування житловим будинком іншими особами за адресою місцезнаходження предмета іпотеки відповідно до умов п.п. 3.3.1, 3.3.6, 3.3.10, 3.3.11 іпотечного договору, позивач не надавав, ОСОБА_1 за ним не зверталась.

Представник відповідача ОСОБА_1, яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_4 проти позову заперечував з тих підстав, що виселити відповідачів без надання іншого жилого приміщення, а саме жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання, відповідно до ст. 132-2 ЖК України. Також позивачем не доведено факт отримання особисто відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 письмових повідомлень про добровільне звільнення житлового приміщення, буд.11 по вул. Піддубного в м. Змієві Харківської області, яке є предметом іпотеки.

Представник третьої особи, служби у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечував через те, що виселення стосується інтересів неповнолітньої дитини та може призвести до її безпритульності.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року у задоволенні позовної заяви публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, тертя особа – Зміївська міська рада Зміївського району Харківської області, про виселення без надання іншого житлового приміщення відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України» просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», яка поширюється на позасудове врегулювання спору на підставі договору.

Вислухавши суддю доповідача, з’ясувавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягають задоволенню, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року скасуванню.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року.

Згідно з Перехідними положеннями ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 23 травня 2011 року в справі за позовом АТ «Ощадбанк» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, з ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 201157 грн. 61 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №12 від 27.05.2008 року, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: Харківська область, м. Зміїв, пров. Дубового Івана (Піддубного), буд. 11, шляхом надання банку права на продаж предмета іпотека будь-якій особі покупцеві на умовах та в порядку, вкладеному в законі України «про іпотеку» (а.с.10-11).

Дане рішення набрало законної сили, та обставини, встановлені ним, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Із копії довідки виконавчого комітету Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області від 30 вересня 2016 року вбачається, що у будинку № 11 по пров. Піддубного (колишня назва ОСОБА_6) зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2

Частиною 3ст. 109 ЖК України передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов’язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 3.3.11 іпотечного договору позивачем на адресу пров. Піддубного, 11 у м. Зміїв Харківської області направлено листи ОСОБА_1 № 11/2-07-356 від 05 жовтня 2016 року яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 - № 11/2-07-361 від 05 жовтня 2016 року та ОСОБА_2 В,Ю. № 11/2-07-360 від 05 жовтня 2016 року про звільнення предмету іпотеки та зняття з реєстраційного обліку з предмету іпотеки протягом 1 місяця з дня отримання такої вимоги. Рекомендовані листи були направлені засобами поштового зв’язку 11 жовтня 2017 року, що підтверджується списком групових поштових відправлень № 1020.

З повідомлення УДППЗ «Укрпошта» від 13 листопада 2017 року вбачається, що рекомендовані листи з повідомленням про вручення № 6100313188643, 6100313188651, 6100313188660 були вручені адресатам 15 жовтня 2016 року.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні відомості отримання письмової вимоги іпотекодержателем про добровільне звільнення предмета іпотеки, а наявність такої вимоги є обов’язковою умовою для звернення за позовом про примусове виселення в разі відмови особи добровільно виселитися з приміщення, на яке звернуто стягнення.

Разом з тим, з такими висновками суду колегія суддів не погоджується у повному обсязі.

За змістом частини третьої статті 109 Житлового кодексу Української РСР (далі – ЖК УРСР), частин першої, другої статті 39, частин першої, другої статті 40 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі – Закон України «Про іпотеку») вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку». З урахуванням частини другої статті 39 цього Закону відповідне рішення може бути прийняте судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно з прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців у разі звернення стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР.

За змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

У разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», резолютивна частина рішення суду повинна відповідати вимогам статей 38, 39 цього Закону та положенням частини 5 статті 265 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок розташований за адресою: Харківська область, м. Зміїв, пров. Піддубного, 11 був придбаний позичальником ОСОБА_1 за рахунок кредиту і забезпечений іпотекою придбаного житлового будинку. ОСОБА_1 набула у власність вказаний житловий будинок та покращила свої житлові умови за рахунок кредитних коштів.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 23 травня 2011 року позов ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10020/0463 філії – Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором іпотечного кредиту № 38 від 27 травня 2008 року, яка становить 201157, 61 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок по пров. Дубового Івана (Піддубного), 11 у м. Зміїв шляхом надання ВАТ «Державний Ощадний банк України» права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві на умовах та в порядку, викладеному в Законі України «Про іпотеку».

Крім того, 12 квітня 2013 року Зміївським районним судом Харківської області ухвалено заочне рішення про стягнення в рівних частинах з ОСОБА_1, ОСОБА_8 на користь АТ «Ощадбанк» суму заборгованості за договором про іпотечний кредит від 27 травня 2018 року № 38 у розмірі 201157 грн. 61 коп.

На теперішній час рішення Зміївського районного суду Харківської області не виконані позичальником ОСОБА_1 продовжує обліковуватись заборгованість за кредитним договором, яка не погашена.

З листа виконавчого комітету Зміївської міської ради Харківської області від 30 вересня 2016 року № 02-19/979 вбачається, що в предметі іпотеки проживають і зареєстровані:

ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1;

ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_2;

ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_3.

Матеріали справи не містять відомостей, що відповідно до умов договору ОСОБА_1 повідомляла банк про реєстрацію в предметі іпотеки ОСОБА_3, ОСОБА_2

З урахуванням вищезазначеного та враховуючи звернення стягнення на предмет іпотеки згідно рішення суду, позовні вимоги про виселення відповідачів підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо зняття з реєстраційного обліку відповідачів передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; виселення; визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином, у зв’язку з наявним рішення суду про виселення відповідачів, позивач не позбавлений можливості звернутись до відповідного органу з відповідною заявою.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Оскільки районний суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; ухвалив своє рішення при недоведеності обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, то відповідно до п.п. 1, 2, ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України колегія суддів здійснює розподіл судових витрат у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року скасувати, ухвалити нове.

Позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Зміївська міська рада Зміївського району Харківської області, про виселення без надання іншого житлового приміщення задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, з житлового будинку № 11 по пров. Піддубного к м. Зміїв Харківської області без надання іншого житлового приміщення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках судовий збір у розмірі 1600 грн. у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Стягнути з з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках судовий збір у розмірі 1760 грн. у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді -