Рішення № 74592747, 07.06.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2946/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до житлово-комунального підприємства «Покровське» про стягнення вихідної допомоги при звільненні, доплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та інших доплат,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до житлово-комунального підприємства «Покровське» про стягнення вихідної допомоги при звільненні, доплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та інших доплат звернулась ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач та представник позивача розмір заявлених позовних вимог збільшили, просять суд позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути з ЖКП «Покровське» на користь ОСОБА_1 недоплачену доплату за ведення каси розмірі 30% посадового окладу в сумі 4878,72 грн.; вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 11048,70 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 12 грудня 2016 року по 07 лютого 2018 року в розмірі 50 113,11 грн.; матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 400 грн.; відпускні в сумі 463,98 грн.; фіксовану індексацію в сумі 97,73 грн.; компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 444,80 грн.; інфляційні втрати частини доходу за не нараховані та не виплачені доходи в сумі 1898,63 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

В судовому засіданні представники відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнали та просять суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач по справі перебувала в трудових відносинах з відповідачем з 01 серпня 1991 року по 12 грудня 2016 року.

09 грудня 2016 року позивач подала відповідачу заяву на звільнення, з якої вбачається, що вона просить звільнити її з роботи з 9 грудня 2016 року згідно ст.38 ч.3 КЗпП України в зв’язку з недотриманням законодавства про працю.

Як вбачається з заяви позивачем не наведено порушень законодавства відповідачем ЖКП «Покровське».

В позовній заяві позивач та представник позивача, яку підтримали в судовому засіданні зазначають, що відповідачем порушено законодавства про працю, а саме: невиплата матеріальної допомоги на оздоровлення згідно колективного договору позивачу; невиплата відпускних за три дні до відпустки або у період відпустки; залишок фіксованої індексації з травня 2016 року виплачується в розмірі 40% згідно наказу підприємства; компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату; недотримання галузевої угоди; з серпня 2011 року виконувала обов’язки по двох посадових інструкціях (бухгалтер по нарахуванню заробітної плати та бухгалтер-касир) за що до 2014 року отримувала доплату в розмірі 30%, однак з 2014 року виплату доплати припинено. В кабінеті стоїть чадний газ, оскільки знизу знаходиться котельня, а тому весь час (навіть у морози) відчинено вікно, у зв’язку з чим вона часто хворіє.

З дослідженого в судовому засіданні наказу №92-к від 12 грудня 2016 року в.о. начальника ЖКП «Покровське» вбачається, що звільнено ОСОБА_1, бухгалтера з 09 грудня 2016 року за власним бажанням, п.3 ст.38 КЗпП України. Зобов’язано бухгалтерію провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1, враховуючи, що її останнім робочим днем є 09 грудня 2016 рік. Компенсація за невикористану відпустку складає 23 календарні дні.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У позові позивач покликається на ст.47 КЗпП України та ст.116 КЗпП України та зазначає, що власник або уповноважений ним орган має видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Крім того, позивач зазначає що відповідачем не було проведено остаточного розрахунку в день її звільнення 12 грудня 2016 року, а відтак відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку згідно зі ст.117 КЗпП України.

Однак, з таким твердженням суд не погоджується виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 09 грудня 2016 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що виключає одночасне перебування її на роботі.

Цього ж дня, 09 грудня 2016 року позивач написала заяву про звільнення її з роботи за ч.3 ст.38 КЗпП України з 09 грудня 2016 року. Останнім робочим днем є 09 грудня 2016 року.

Таким чином позивач ні 09 грудня 2016 року, ні 12 грудня 2016 року не працювала.

Відтак, до цього випадку слід застосовувати слідуючу норму ст.116 КЗпП України, яка передбачає, що якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні заяви, яка міститься в матеріалах справи від ОСОБА_1 до ЖКП «Покровське» датована 14 лютого 2017 року, у якій вона просить виплатити їй вихідну допомогу у розмірі трьох місячних середніх заробітних плат.

З іншими вимогами позивач ОСОБА_1 до відповідача ЖКП «Покровське» не зверталась і суду таких доказів не надала.

У позовній заяві, яка надійшла до суду 22 лютого 2017 року позивачем викладено ряд позовних вимог.

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що на момент написання позовної заяви заборгованість по не нарахованим сумам компенсації втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків виплати складає 29109,43 грн. З них: матеріальна допомога на оздоровлення 400 грн.

05 січня 2015 року у зв’язку з скрутним фінансовим становищем на підприємстві за згодою із профспілковим комітетом (протокол №179 від 05 січня 2015 року) начальником ЖКП «Покровське» видано наказ №4 «Про обмеження доплат та матеріальної допомоги на оздоровлення» згідно з яким тимчасово, на період фінансових труднощів, припинена виплата матеріальної допомоги на оздоровлення всіх працівників, доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника зменшено до мінімальних розмірів.

Таким чином, працівникам ЖКП «Покровське» не виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі по 200 грн. за 2015 – 2016 роки.

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що не підлягає до задоволення позовна вимога позивача про стягнення з відповідача ЖКП «Покровське» на її користь матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 400 грн. та інфляційні втрати в розмірі 51,09 грн.

Крім того, позивач вважає, що їй неправомірно не була нарахована доплата в розмірі 30 відсотків посадового окладу, оскільки вона додатково вела касу на підприємстві, однак з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року їй припинили виплачувати цю доплату за ведення каси не дивлячись на те, що вона продовжувала виконувати свої обов’язки. Вважає, що відповідач не доплатив їй за цей період 4878,72 грн.

Як зазначено вище, відповідно до наказу №4 від 05 січня 2015 року «Про обмеження доплат та матеріальної допомоги на оздоровлення» починаючи з січня 2015 року тимчасово припинилась виплата доплат за виконання додаткових обов’язків (у разі відсутності іншого працівника тощо).

Що стосується позивачки, то за наказом начальника ЖКП «Покровське» від 30 грудня 2012 року за №170 «Про покладення обов’язків» у зв’язку з відсутністю в штатному розписі ЖКП «Покровське» посади касира на спеціаліста бухгалтера ОСОБА_1 було покладено ряд обов’язків, які мають виконуватися без звільнення з виконання основної роботи.

Обов’язки касира позивач виконувала в межах 8-ми годинного робочого часу.

У січні 2015 року відбулися зміни істотних умов праці працівників ЖКП «Покровське» про які позивач була добре обізнана. Наказ №4 від 05 січня 2015 року «Про обмеження доплат та матеріальної допомоги» нею не оскаржував ся в судовому порядку і час розгляду справи є чинним. В зв’язку з зміною істотних умов праці позивач мала право вибору: або звільнитися з роботи, або ж прийняти та погодитись на такі зміни, що й нею в кінцевому випадку було зроблено.

Отже, за наведених обставин, не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з відповідача ЖКП «Покровське» на користь позивача доплати за виконання обов’язків касира за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року в сумі 4878,72 грн. та інфляційні втрати 1545,08 грн.

Позивач надала суду дані не донарахованих відпускних (не була врахована доплата за виконання додаткових обов’язків касира) та вважає, що із ЖКП «Покровське» необхідно стягнути на її користь 463,98 грн. та інфляційні втрати 74,21 грн.

Разом з тим, оскільки не підлягає до задоволення позовна вимога про виплату доплати, то й не підлягає до задоволення дана вимога, оскільки вона є похідною від основної вимоги.

Однією з позовних вимог позивача ОСОБА_1 є стягнення з відповідача на її користь компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі 444,80 грн.

Як встановлено в судовому засіданні перевіркою управлінням держпраці у Рівненській області (акт перевірки від 24 січня 2017 року) встановлено порушення вимог ст.34 Закону України «Про оплату праці», пункту 5.5 розділу У «Оплата і нормування праці» Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом ЖКП «Покровське» на 2014-2018 роки, коли компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги ОСОБА_1 не проводилася.

Перевіркою виявлено всього два факти, при чому ще за 2015 рік, коли заробітна плата ОСОБА_1 виплачувалася частково, а саме за лютий місяць 2015 року, 27 квітня 2015 року виплачено 1000,00 грн., 30 квітня 2015 року виплачено 500,00 грн., 21 травня 2015 року виплачено 1000,00 грн.; за серпень місяць 2015 року 05 жовтня 2016 року виплачено 855,79 грн.

Суд бере до уваги той факт, що позивач ОСОБА_1 працювала бухгалтером по нарахуванню заробітної плати і відповідно до посадової інструкції (п.2 Обов’язки) зобов’язана була здійснювати правильне та своєчасне нарахування заробітної плати, премії, відпускних, лікарняних. Проводити правильне своєчасне утримання податків, штрафів, платежів. Бухгалтер по нарахуванню заробітної плати проводить всі розрахунки.

Отже, саме позивач ОСОБА_1 не здійснила нарахування компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати (і на той час ця компенсація була б незначною).

В судовому засіданні позивач не надала суду доказів того, що вона зверталася до начальника ЖКП «Покровське» з питання необхідності нарахування індексації чи компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку, із порушенням строків її виплати, однак в цьому їй було відмовлено, або ж була дана пряма вказівка начальника не виплачувати працівникам такі компенсації.

В акті перевірки управління держпраці у Рівненській області від 24 січня 2017 року зазначається також про те, що заробітна плата ОСОБА_1 з квітня до жовтня 2016 року виплачувалася у порушення вимог ч.1 ст.115 КЗПП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», а саме: заробітна плата за квітень 2016 року виплачена 13 та 20 травня 2016 року; за травень 2016 року виплачена 08 та 16 червня 2016 року; за червень 2016 року виплачена 08 та 12 липня 2016 року; за липень 2016 року виплачена 01 та 09 серпня 2016 року; за серпень 2016 року виплачена 02 та 12 вересня 2016 року; за вересень 2016 року виплачена 11 та 18 жовтня 2016 року.

На усну вимогу перевіряючого з управління держпраці у Рівненській області надати письмове пояснення чому ОСОБА_1 не нарахована і не виплачена компенсація за затримку заробітної плати на декілька днів, головний бухгалтер ЖКП «Покровське» ОСОБА_2 пояснила наступне: згідно постанови КМУ від 21 лютого 2001 року №159 (із змінами і доповненнями) компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати (компенсація) проводиться у разі затримки за один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Щодо виплати заробітної плати згідно колективного договору два рази на місяць, то заробітна плата працівникам ЖКП «Покровське» в тому числі й позивачу ОСОБА_1 проводилася й надалі проводиться не менше 2 разів на місяць та не частіше за наявності коштів на рахунку підприємства.

В акті перевірки управління держпраці у Рівненській області від 24 січня 2017 року вказується, також на порушення вимог ч.4 ст.115 КЗпП України та ст.21 Закону України «Про відпустки», оскільки заробітна плата за весь час відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Як зазначили в судовому засіданні представники відповідача поза увагою перевіряючих залишився той факт, що за весь час роботи ОСОБА_1 ніколи не брала відпустку повної тривалості згідно графіку відпусток. В основному, вона брала відпустку від 3 до 1 днів.

В самому акті перевірки, який був досліджений в судовому засіданні наводиться приклад порушення, коли відповідно до наказу №388 від 10 жовтня 2016 року ОСОБА_1 надано додаткову оплачувану відпустку (за безперервний стаж роботи) з 10 жовтня 2016 року по 13 жовтня 2016 року включно, заробітна плата за час відпустки виплачена з порушення строків, а саме 11 жовтня 2016 року.

Копії наказів про надання відпусток та особових карток, виписка з рахунку ЖКП «Покровське» з якої бачиться рух коштів та за допомогою якої можна відслідкувати наявність коштів чи їх відсутність у певні дні були досліджені в судовому засіданні.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що саме ОСОБА_1 здійснювала нарахування відпускних.

Крім того, за наявності на рахунку підприємства коштів, усі виплати заробітної плати здійснювалися б у відповідності до вимог законодавства.

В акті перевірки управління держпраці у Рівненській області зазначається про порушення вимог ст.44 КЗпП України, коли при звільненні ОСОБА_1 за п.3 ст.38 КЗпП України роботодавцем не нарахована та не виплачена вихідна допомога, передбачена чинним законодавством України у розмірі, встановленому колективним договором, але не менше тримісячної середньої заробітної плати.

Разом з тим, вищевикладені обставини виключають вину ЖКП «Покровське» в порушенні вимог трудового законодавства чи колективного договору, як по відношенню до ОСОБА_1 так і по відношенню до інших працівників ЖКП «Покровське».

Не підлягає до задоволення позовна вимога ОСОБА_1 щодо стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виплати розрахункових коштів.

Так, відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування, в тому числі, коли спір винесено на користь працівника. Якщо спір винесено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування законодавства про оплату праці» при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку, з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Відповідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи встановлені обставини в судовому засіданні, суд вважає, що не підлягає до задоволення позовна вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн., оскільки ця вимога є похідною від раніше зазначених позовних вимог.

Позивач не зверталася жодного разу до начальника ЖКП «Покровське» щодо умов роботи у кабінеті, під яким знаходиться котельня й не надала таких доказів суду. За умови такого звернення як встановлено в судовому засіданні у керівника була можливість надати позивачці робоче місце в іншому кабінеті адміністративної будівлі, оскільки в наявності, як зазначив представник відповідача, є вільні кабінети.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що позивач та її представник заявлені позовні вимоги не довели, а представники відповідача їх спростували, тому у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст. ст.44,47,116,117,235,237-1 КЗпП України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до житлово-комунального підприємства «Покровське» про стягнення вихідної допомоги при звільненні, доплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та інших доплат – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :