Рішення № 74592632, 09.06.2018, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/539/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Власюк І.В.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в :

в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 11260 грн. 98 коп. звернулось ПАТ КБ "ПриватБанк".

Позивач зазначає, що 07.05.2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" в розмірі 2000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначає, що відповідно до п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який може збільшити або зменшити його в будь-який момент.

Вказує, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між нею та банком договір.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Зазначає, що відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Вказує, що в разі виникнення прострочених зобов’язань, відповідач зобов'язався сплачувати банку пеню, а відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів останній зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та в розмірі 5% від суми позову.

Зазначаючи про те, що відповідач порушила умови договору по поверненню коштів та ст.. 509, 526, 527, 530, 1054 ЦК України, позивач просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором станом на 28.02.2017 року на суму 11360 грн. 98 коп., яка складається: 1286 грн. 81 коп. – заборгованість за кредитом; 9056 грн. 98 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. – штраф (фіксована частина) та 517 грн. 19 коп. – штраф (процентна складова).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні позовній заяві.

Додатково пояснив, що відповідачем під час розгляду справи суду надані не всі квитанції про сплату кредиту і всі платежі відповідача за даним кредитним договором відображені в розрахунку заборгованості за договором та виписках по особових рахунках №5577212914307395 і №5211537314142733. Зазначив, що першочергово при видачі кредиту відповідачу було відкрито рахунок №5577212914307395 та видано відповідну банківську картку з терміном дії до березня 2014 року, а в подальшому було відкрито рахунок №5577212914307395 та видано відповідну банківську картку з терміном дії до березня 2016 року.

Пояснив, що вперше відповідачем було порушено умови договору в частині сплати заборгованості 30.04.2012 року в сумі 33 грн. 85 коп., а в подальшому з 04.03.2013 року у відповідача виникло постійне прострочення по сплаті за кредитом і лютому 2013 року їй було нараховано штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг.

Останній платіж відповідачем було сплачено 25.03.2014 року.

Зазначив, що в заяві відповідача на видачу кредиту не зазначено кредитного ліміту, оскільки відповідно до п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг право визначення розміру кредитного ліміту належить банку та пояснив, що в даному випадку при видачі кредиту кредитний ліміт становив 500 грн. та в подальшому протягом 2010-2011 років він поступово був збільшений до 2000 грн., а з 13.08.2014 року, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків по кредитному договору його було зменшено. Відсутність в заяві-анкеті ОСОБА_2 відомостей про розмір кредитного ліміту пояснив тим, що в ній зазначається лише бажаний відповідачем кредитний ліміт і в даному випадку це означає, що клієнт банку був згоден на будь-який розмір кредитного ліміту, однак визначення розміру фактичного кредитного ліміту є правом лише банку, який і визначив його в розмірі 500 грн. та в подальшому збільшив до 2000 грн.

Заперечив проти пояснень відповідача в частині того, що їй не було надано для ознайомлення пам'ятку клієнта, Умови та правила надання банківських послуг і тарифи банку, зазначивши, що підпис ОСОБА_2 про ознайомлення з зазначеними документами наявний на її анкеті-заяві. Пояснив, що стосовно зазначеного договору сторони не домовлялись про збільшення тривалості позовної давності.

Зазначив, що банк не зобов'язаний повідомляти клієнта про існуючу заборгованість по кредиту, а це є обов'язком клієнта шляхом отримання виписок по рахунку, що передбачено п.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг та зазначені виписки надаються безкоштовно.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала. Відповідач та її представник в судовому засіданні підтвердили звернення відповідача до ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання кредиту, підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та отримання кредиту розміром 500 грн. шляхом встановлення відповідного кредитного ліміту, який в подальшому банком збільшувався та в кінцевому результаті було збільшено до 2000 грн. Зазначили, що на час укладення кредитного договору між відповідачем та банком було погоджено розмір процентної ставки по зазначеному кредиту, який становив 2,5% на місяць та про зміну відсоткової ставки банк відповідача не повідомляв, як і не повідомляв про застосування щодо неї штрафів за неналежне виконання обов'язків по договору.

Пояснили, що банком відповідачу було видано платіжну картку, яка через деякий час відповідачем була втрачена, у зв'язку з чим банк видав для неї нову платіжну картку з терміном дії до 2016 року чим пояснюються різні номери рахунків на квитанціях, наданих відповідачем на підтвердження належного виконання обов'язків по поверненню кредиту за договором.

Зазначили, що в березні-квітні 2013 року відповідач кредит погасила. При цьому відповідач надала відповідні квитанції, зазначивши, що суми платежів на повернення кредиту, які підтверджуються наданими квитанціями, не підтверджені випискою банку по її рахунку.

Зазначаючи про те, що на момент звернення до суду банк пропустив строки позовної давності, просять застосувати позовну давність по всіх вимогах банку.

Пояснили, що відповідачу не надавались для ознайомлення умови та правила надання банківських послуг та тарифи банку, на що посилається позивач в позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 07.05.2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання погашати зазначений кредит та проценти по ньому щомісячно в розмірі 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, а з 01.04.2014 року – 5% від заборгованості, але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості (тариф з обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду).

Відповідно до п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який може збільшити або зменшити його в будь-який момент.

З заяви ОСОБА_2 вбачається, що вона була ознайомлена та згідна з умовами надання банківських послуг і тарифами банку, що не відповідає поясненням відповідача в цій частині.

Вказаний договір відповідає вимогам ст.. 634 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Оскільки за договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 остання взяла на себе зобов`язання погашати зазначений кредит та проценти по ньому щомісячно в розмірі 7% від суми заборгованості (з 01.04.204 року в розмірі 5%), а також сплачувати банку відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а з 01.09.2014 року – 2,9% та з 01.04.2015 року – 3,6% та зазначені обов'язки порушила, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, то у банку виникло право вимоги повернення частини позики, що лишилася в розмірі 1286 грн. 81 коп. та сплати процентів.

При вирішенні спору судом береться до уваги, що остання проплата заборгованості за кредитом зі сторони відповідачки мала місце 25.03.2014 року, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунках.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Кредитним договором визначено, що ОСОБА_2 отримала кредит зі сплатою 2,5% відсотків на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а з 01.09.2014 року – 2,9% та з 01.04.2015 року – 3,6%.

Пунктом 1.1.3.2.3 умов і правил надання банківських послуг визначено, що банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків та при цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта в виписці по картрахунку і якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Водночас, зазначеним пунктом визначено, що право зміни розміру наданого на платіжну картку кредитного ліміту банк залишає за собою в односторонньому порядку, по власному рішенню та без попереднього повідомлення клієнта.

В судовому засіданні з розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що банком було змінено розмір відсоткової ставки за кредитним договором з 30% до 34.8 % на рік та з 34,8 % до 43,2 % на рік.

Оскільки така зміна відсоткової ставки відповідає умовам та правилам надання банківських послуг та тарифам з обслуговування кредитної карти "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" і станом на 28.02.2017 року борг по процентам за користування кредитом становив 9056 грн. 98 коп., то позивач мав підстави для звернення до суду з позовом в цій частині.

При цьому судом береться до уваги і те, що розрахунок заборгованості відповідачем не оспорювався.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

При укладенні кредитного договору від 07.05.2010 року сторони домовились, що за порушення взятих зобов'язань по поверненню коштів більш ніж на 30 днів ОСОБА_2 зобов'язалась сплатити на користь банку штраф в фіксованій частині в розмірі 500 грн. та в розмірі 5% від ціни позову (п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг).

Оскільки ОСОБА_2 зобов'язання перед банком порушила, то відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг та вимог ст.1050 ЦК України у ПАТ КБ "ПриватБанк" виникло право нарахувати для неї штраф в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та в розмірі 517 грн. 19 коп. (процентна складова).

Відповідач звернулась до суду з заявою про застосування позовної давності щодо всіх вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до неї.

Із пункту 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Таким чином, сторони, укладаючи зазначений договір, досягли згоди, що по закінченню строку його дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення стоку дії) не поступило письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а відтак продовжується строк дії кредитного договору, тобто, момент досягнення домовленості вважається таким, що настав.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач виконав умови договору.

Відповідачка зобов’язання належним чином не виконала. У зв'язку з цим станом на 28 лютого 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 11360,98 гривень, з яких 1286,81 грн. - заборгованість за кредитом, 9056,98 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 517,19 грн.

З довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" та пояснень учасників справи вбачається, що для обслуговування зазначеного кредитного договору відповідачу було видано дві платіжні картки, а саме платіжна картка за номером рахунку 5577212914307395 була видана відповідачу з кінцевим строком дії по березень 2014 року, а платіжна картка за номером рахунку 5211537314142733 була видана відповідачу з кінцевим строком дії по березень 2016 року.

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду із позовом в травні 2017 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, суд приходить до висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким передбачено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Відповідно до умов договору, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, кінцевий термін виконання зобов'язання відповідає строку дії картки, тобто по березень 2016 року.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач в ході розгляду справи подала заяву про застосування строку позовної давності до ухвалення рішення суду, а тому є правові підстав для застосування такого строку.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Із матеріалів справи вбачається, що термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжної картки. Строк дії кредитної картки №5211537314142733 встановлений до березня 2016 року включно.

Оскільки умовами договору передбачено, що погашення кредиту (тіла) повинно здійснюватись в повному об’ємі одноразово, а процентів - щомісячно, то строк позовної давності для цих платежів встановлюється відповідно з 25 (25 число місяця сторонами визначено, як останнє число платежу до виникнення прострочки) травня 2016 року по 25 травня 2019 року щодо тіла кредиту та з 25 березня 2014 року по 25 березня 2017 року щодо процентів.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс 14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Таким чином, вимога позивача про стягнення 1286 грн. 81 коп. заборгованості за кредитом (тіло кредиту) підлягає до задоволення, оскільки строк позовної давності не порушено.

Разом з тим, вимога щодо стягнення 9056,98 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом до задоволення не підлягає в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що останній платіж за зазначеним договором позивачем було вчинено 25 березня 2014 року, а позивач з позовом про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами звернувся 10.05.2017 року, тобто з пропуском трирічного терміну, а тому за правилами ст.257 ЦК України в позові в цій частині слід відмовити.

Також не підлягає до задоволення вимога щодо стягнення штрафу (фіксована частина) - 500 грн. та штрафу (процентна складова) - 517,19 грн., оскільки позивачем також пропущено строк позовної давності на звернення з вказаною вимогою.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг та тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 пільгового періоду", при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. та + 5% від суми позову.

Право на отримання вказаного штрафу у позивача виникло через 30 днів від дня коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте його не сплатив.

Початок перебігу строку позовної давності стосовно вимоги про стягнення штрафу розпочався з лютого 2013 року та закінчився, відповідно в лютому 2014 року, а з позовом позивач звернувся лише 10.05.2017 року, тобто з пропуском річного строку встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України.

На підставі ст. 256-257, ч.1 ст. 261, ч.4, 5 ст. 267, 549, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст. 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (с.Грозів, вул.Гора, 13 Острозького району Рівненської області, РНОКПП2812315688) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (юридична адреса: м.Київ, вул.Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1286 грн. 81 коп. заборгованості за кредитним договором та 181 грн. 28 коп. витрат на сплату судового збору.

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.06.2018 року.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_5