Постанова № 74592404, 30.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/1326/14-ц Номер провадження 22-ц/786/914/18Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Карпушина Г.Л., Кривчун Т.О.

За участю секретаря Кальник А.М.

Розглянула в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави в складі судді Тімошенко Н.В. від 11.08.2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – Приватне підприємство “Швейна фабрика “Євро-Стиль” про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” про визнання припиненими договорів іпотеки та поруки,

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2013 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до судуз позовом до ОСОБА_2 третя особа: Приватне підприємство «Швейна фабрика «Євро-Стиль» про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому, після збільшення позовних вимог, просив в рахунок погашення заборгованості ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль» за кредитним договором № 54/02-КЛТМ-07 від 31.05. 2007 року в загальному розмірі 5 685 728 грн. 84 коп. звернути стягнення на нежитлові приміщення за адресою м. Полтава, вул. Серьогіна, б.11, що належить ОСОБА_5 та передані в іпотеку АТ «Родовід банк» згідно договору іпотеки № 54/02-З.1-07 від 01.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1779, шляхом продажу, а саме:

- адміністративний корпус (нежитлові приміщення) - сходи - 15,5 кв. м, 40 а - коридор 5,5 кв.м., 41 - кабінет 9,8 кв.м., 77 - кабінет 16,4 кв.м., 78 - кабінет 15,5 кв.м., 79 - кабінет 16,5 кв.м., 80 - кабінет 32,9 кв.м., 81 - кабінет 16,1 кв.м., 82 - сходи 15,6 кв.м., 83 - коридор 39,1 кв.м., 84 - кабінет 10,1кв.м., 85 - кабінет 21,8 кв.м., 86 - кабінет 32,9 кв.м., 87 - кабінет 20,4 кв.м., 103 - кабінет 14,5 кв.м., 104 - майстерня 132,0 кв.м., 105 - кабінет 33,3кв.м., 106 - кабінет 15,0 кв.м., 107 - сходи 15,6 кв.м., 108 - битова 21,9 кв.м., 109 - майстерня 184,9 кв.м., 110 - кабінет 19,8 кв.м., 111 - шафа 0,3кв.м., 112 - шафа 0,3 кв.м., 113 - шафа 0,3 кв.м., 114 - шафа 0,3 кв.м., 115 - шафа 0,3 кв.м., 116 - кабінет 10,8 кв.м., 117 - кабінет 21,8 кв.м., 118 - кабінет 10,6 кв.м., 119 - коридор 19,7 кв.м.120 - коридор 3,2 кв.м., 121 - битова 9,0 кв.м., 122 - вбиральня 1,1 кв.м., 123 - умивальник 1,5 кв.м., 124 - кабінет 15,1 кв.м., 125 - приміщення 2,9 кв.м., 126 - приміщення 2,5 кв.м., 127 - склад 9,6 кв.м., 128 - кабінет 15,1 кв.м., загальною площею - 829,9 кв.м., що зареєстрований в КП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» на підставі витягу про реєстрацію про право власності на нерухоме майно реєстраційний №15738492 від 15.08.2006 року;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.05.2007 року між банком та ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль» в особі директора ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 54/02-КЛТМ-07 на загальну суму 321 000 дол. США.

В цей же день було укладено договір іпотеки № 54/02-З.1-07, за яким у забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль» за кредитним договором - фізична особа ОСОБА_2 передала в іпотеку належне їй нерухоме майно - вищезазначені нежитлові приміщення, а також сторони уклали договір поруки № 54/02-П-07, за яким остання поручилася відповідати перед банком в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки що і позичальник.

В зв’язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 1 жовтня 2010 року становила 847908 грн.

В листопаді 2013 року з зустрічним позовом до ПАТ «Родовід банк» про визнання припиненим договору іпотеки № 54/02-3.1-07 від 01.05.2007 року звернулася ОСОБА_5, яка, після збільшення позовних вимог в вересні 2016 року, просила визнати договір іпотеки та договір поруки, укладені між ОСОБА_5 та АТ «Родовід банк» від 31.05.2007 року припиненими та стягнути на її користь понесені по справі судові витрати.

Зустрічний позов обґрунтований неправомірністю вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на закінчення терміну дії договору та пропуск кредитором шестимісячного строку, встановленого положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21.03.2016 року в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11.08.2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ПП «Швейна фабрика «Євро - Стиль» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.

Визнано договір поруки, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Родовід Банк» від 31.05.2007 року № 54/02-П-07 припиненим.

Визнано договір іпотеки від 31.05.2007 року №54/02-3.1-07, укладений між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2М, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого у реєстрі за №1779 припиненим.

Стягнуто з ПАТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 551,20 грн. та 229,40 грн., всього 780,60 грн.

Відмова в задоволенні вимог банку та задоволення зустрічного позову обґрунтована пропуском 6-ти місячного строку для пред’явлення позову до поручителя після закінчення основного зобов’язання – кредитного договору (31.05.2011 року).

Крім того, місцевий суд дійшов висновку про недоведеність вимог банку в частині розміру заборгованості, в частині способу продажу майна та початкової ціни продажу.

В апеляційній скарзі ПАТ «Родовід Банк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги банка задовольнити та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Зокрема вказує, що оскільки зобов’язання із виконання кредитного договору не виконано, вважати договір іпотеки припиненим не можливо до моменту його повного виконання, оскільки правила, визначені ч. 4 ст. 559 ЦК України на правовідносини в сфері забезпечення виконання зобов’язання іпотекою не поширюються.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2007 року між ВАТ «Родовід Банк», (правонаступник - ПАТ «Родовід Банк») та ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль» в особі директора ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 54/02-КЛТМ-07 на загальну суму 321 000 дол. США, за яким банк відкрив кредитну лінію в межах загальної суми, кредити надаються траншами в національній валюті або в іноземних валютах, зі строком повернення до 30.05.2011 року. Процентна ставка за користування кредитами у національній валюті становить 20 % річних, в доларах США - 13,5 % річних.

Протягом травня 2007 року – жовтня 2008 року між сторонами було укладено 8 додаткових угод, згідно яких банком надавалися транші, змінювалася кредитна ставка та збільшилася загальна сума кредиту.

В день укладення кредитного договору, з метою забезпечення виконання зобов’язань, між ВАТ «Родовід Банк» та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 54/02-З.1-07, за яким остання передала в іпотеку нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Серьогіна, б.11.

Пунктом 1.4. договору іпотеки сторони визначили вартість предмета іпотеки в 2 349 690,00 грн.

Також 31.05.2007 року між банком та відповідачем укладено договір поруки № 54/02-П-07, за яким ОСОБА_2 поручилася відповідати перед банком в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник.

Додатковими угодами від 26.09.2007 року, як до договору іпотеки так і договору поруки, змінено розмір загальної суми до 391 000 дол. США, процентну ставку до 20 % річних за користування кредитами у гривні, до 13 % річних за користування кредитами у доларах США. Процентна ставка за користування кредитами при не переведенні протягом двох календарних місяців 80 % надходжень на рахунки банку за кредитами у гривні - 22 % річних, у доларах США - 15 % річних.

В подальшому, додатковим договором №3 до договору поруки від 24.02.2009 року визначено, що поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору від 31.05.2007 року № 54/02-КЛТМ-07 щодо: розміру загальної суми 391 000 дол. США; процентна ставка за користування кредитом у гривні - 23,5 % річних, за користування кредитом у доларах США - 16,5 % річних; зміненим п. 2.1.1 кредитного договору від 31.05.2007 року № 54/02-КЛТМ-07.

Позичальник прийняті на себе зобов’язання виконував неналежно, що призвело до утворення заборгованості по кредиту, розмір якої станом на 01.10.2010 року складав 847908 грн. 09 коп., у зв’язку з чим банк звернувся в порядку господарського судочинства з позовом про стягнення заборгованості до ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль».

01.03.2011 року рішенням Господарського суду Полтавської області стягнуто з ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль» на користь AT «Родовід банк» 2781085,37 грн. - заборгованість за кредитом, 48 880,02 грн. пені за несвоєчасне погашення основного боргу, 12193,05 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів. Виконання даного рішення розстрочено терміном на три роки з виплатою помісячно по 78 948,00 грн. до 25 числа кожного місяця, починаючи з квітня 2011р. та 78 978,44 грн. в останній місяць строку.

Іншим рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.09.2011 року стягнуто з ПП «Швейна фабрика «Євро-Стиль» на користь AT «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором 460 321,93 грн.

Вказані судові рішення після набрання ними чинності, боржником також не виконувались.

Статтею 1 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 вищевказаного закону встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Оскільки зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), то у кредитора за договором залишається право вимоги до боржника, а боржник не звільняється від обов’язку розрахуватися з кредитором, відповідне право вимоги залишається навіть після спливу строку договору.

Враховуючи наявну заборгованість за кредитним договором та не виконання боржником судових рішень про стягнення заборгованості по кредитному договору, сам факт закінчення строку дії останнього не є достатньою правовою підставою для припинення іпотечного договору, а відтак вимога позивача за зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим в силу приписів ч.4 ст. 559 ЦК України - не ґрунтується на законі.

Між тим, суд першої інстанції вищевказаного не врахував та помилково застосував до спірних правовідносин положення ч.4 ст. 559 ЦК України, які регулюють питання припинення поруки, а не іпотеки, що за своєю правовою природою є різними способами забезпечення виконання кредитного договору.

Зокрема, норми права, які регулюють такий вид забезпечення виконання зобов’язань як порука, а саме статті 553-559 ЦК України не можуть бути застосовані до правовідносин між кредитором та майновим поручителем, оскільки останній відповідає перед заставодержателем (іпотекодержателем) за виконання боржником основного зобов’язання лише в межах вартості предмета застави (іпотеки).

Одночасно, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо достатності правих підстав для визнання договору поруки припиненим.

Так, з матеріалів справи вбачається, що з вимогою про визнання договору поруки №54/02-П-07 від 31.05.2007 року, ОСОБА_2 звернулась до суду лише 16.09.2016 року, тобто вже після передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції з касаційної інстанції, яка в своїй ухвалі звернула увагу на те, що в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 не просила визнавати договір поруки припиненим, позаяк прохальна частина її позову взагалі не містила такої вимоги.

Збільшуючи в цій частині свої зустрічні вимоги, ОСОБА_2 просила визнати договір поруки припиненим відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, згідно якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом 6 місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання. Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як і сплив б місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Як вбачається з матеріалів справи кінцевий строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором є 31.05.2011р. та протягом наступних 6 місяців кредитор не пред’являв позову до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання.

Однак, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що банком позовна вимога до ОСОБА_2 як до поручителя про стягнення з неї як з солідарного боржника кредитної заборгованості взагалі не пред’являлись.

Заявлені в справі позовні вимоги банку стосуються лише питань, пов’язаних з відповідальністю ОСОБА_2 як майнового поручителя в межах дії договору іпотеки.

Крім того, при вирішенні вимог про визнання договору поруки припиненим відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України обов’язковому доведенню позивачем підлягають обставини щодо моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням, або часу, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту за правилами ч.2 ст.1050 ЦК України, або день настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем. Але, в будь-якому разі, позивач повинен зазначити час, з яким буде пов’язане обрахування шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як підстава для визнання договору поруки припиненою.

В даному випадку, збільшуючи позовні вимоги в частині визнання договору поруки припиненою, ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги.

Фактично позовна заява містить лише загальне цитування існуючих з цього приводу правових позицій та посилання на норми цивільного права.

При цьому, в тексті позовної заяви про збільшення позовних вимог позивачем взагалі не наводяться будь-які фактичні обставини з приводу підстав для визнання договору поруки припиненим.

Так, позивач не зазначає ні пропущений кредитором момент настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням, ні будь-який інший календарний відлік від події, з якою закон пов’язує підстави для припинення поруки.

Не встановив в цій частині жодних фактичних обставин і суд першої інстанції, який фактично продублював в своєму рішенні зміст позовної заяви.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про задоволення позову в повному обсязі з огляду на наступне.

Умовами договору іпотеки, а саме п. 2.1.6. сторони визначили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником/боржником основного зобов'язання ОСОБА_5 має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, що передбачений розділом 3 Договору іпотеки та задовольнити свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, а також витрат, пов'язаних з утриманням і збереженням предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, витрат пов'язаних із вчиненням виконавчого напису тощо.

Матеріалами справи доводиться, що банк протягом 2009-2011 років неодноразово направляв повідомлення про виниклу прострочену заборгованість, претензію в прядку ст. 6 ГПК України з попередженням про звернення до суду для примусового стягнення заборгованості за рахунок переданого майна та лист вимогу щодо виконання зобов’язання ОСОБА_2 як поручителю.

Вказані вимоги банку залишилися без належного задоволення, що в подальшому слугувало підставою для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно.

У ч.ч. 1 та 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється з урахуванням положень статті 39 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до статей 38, 39 ЗУ «Про іпотеку» суд, приймаючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу майна має визначити, зокрема, : спосіб продажу (на прилюдних торгах чи конкретному покупцю), початкову ціну продажу. Початкова ціна продажу визначається за згодою сторін, або на підставі висновку оцінювача.

Встановивши наявність заборгованості за кредитним договором та порушення іпотекодавцем своїх обов'язків, судова колегія приходить до висновку про задоволення позовних вимог банку щодо продажу іпотечного майна в порядку передбаченому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Висновок місцевого суду щодо недоведеності вимог стосовно способу продажу майна та початкової ціни продажу, колегія суддів вважає помилковим, оскільки як зазначалося вище, у відповідності до норм статті 39 ЗУ «Про іпотеку», саме на суд покладено обов’язок встановлювати початкову ціну предмета іпотеки.

Так, в договорі іпотеки сторони визначили вартість предмета іпотеки в розмірі 2349690,00 грн. Оскільки подальша оцінка майна суб’єктом оціночної діяльності не проводилась і вказане питання сторони угоди не ініціювали, колегія суддів приходить до висновку, що ціна продажу предмета іпотеки як встановлена за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем в договорі іпотеки в разі продажу предмета іпотеки не може бути нижче за узгоджену, що буде відповідати балансу інтересів сторін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2017 рокускасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості Приватним підприємством «Швейна фабрика «Євро-Стиль» за Кредитним договором № 54/02- КЛТМ-07 від 31 травня 2007 р. в загальному розмірі 5 685 728 грн. 84 коп. перед АТ «РОДОВІД БАНК» звернути стягнення на нежитлові приміщення, за адресою м. Полтава, вул. Серьогіна, б.11, що належать ОСОБА_2, які передано в іпотеку АТ «РОДОВІД БАНК», згідно Договору іпотеки № 54/02-З.1-07 від 01.05.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1779, а саме:

- адміністративний корпус (нежитлові приміщення) - сходи - 15,5 кв. м, 40 а - коридор 5,5 кв.м., 41 - кабінет 9,8 кв.м., 77 - кабінет 16,4 кв.м., 78 - кабінет 15,5 кв.м., 79 - кабінет 16,5 кв.м., 80 - кабінет 32,9 кв.м., 81 - кабінет 16,1 кв.м., 82 - сходи 15,6 кв.м., 83 - коридор 39,1 кв.м., 84 - кабінет 10,1кв.м., 85 - кабінет 21,8 кв.м., 86 - кабінет 32,9 кв.м., 87 - кабінет 20,4 кв.м., 103 - кабінет 14,5 кв.м., 104 - майстерня 132,0 кв.м., 105 - кабінет 33,3кв.м., 106 - кабінет 15,0 кв.м., 107 - сходи 15,6 кв.м., 108 - битова 21,9 кв.м., 109 - майстерня 184,9 кв.м., 110 - кабінет 19,8 кв.м., 111 - шафа 0,3кв.м., 112 - шафа 0,3 кв.м., 113 - шафа 0,3 кв.м., 114 - шафа 0,3 кв.м., 115 - шафа 0,3 кв.м., 116 - кабінет 10,8 кв.м., 117 - кабінет 21,8 кв.м., 118 - кабінет 10,6 кв.м., 119 - коридор 19,7 кв.м.120 - коридор 3,2 кв.м., 121 - битова 9,0 кв.м., 122 - вбиральня 1,1 кв.м., 123 - умивальник 1,5 кв.м., 124 - кабінет 15,1 кв.м., 125 - приміщення 2,9 кв.м., 126 - приміщення 2,5 кв.м., 127 - склад 9,6 кв.м., 128 - кабінет 15,1 кв.м., загальною площею - 829,9 кв.м., що зареєстрований в Колективному підприємстві Полтавське бюро - технічної інвентаризації «Інвентаризатор» на підставі витягу про реєстрацію про право власності на нерухоме майно реєстраційний №15738492 від 15.08.2006року.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом продажу ПАТ «Родовід Банк» від власного імені за договором купівлі-продажу в порядку, передбаченому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», за початковою ціною предмета іпотеки, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на час здійснення купівлі-продажу, але не нижчою, ніж узгоджена у договорі іпотеки 2349690 грн.

Стягнути з ОСОБА_2на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» суму сплачених судових витрат в розмірі 114,70 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” про визнання припиненими договорів іпотеки та поруки відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 8 червня 2018 року.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1