Рішення № 74591985, 07.06.2018, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №538/529/18

Провадження по справі №2/538/339/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Бондарь В.А., за участю секретаря судового засідання – Горілей Л.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району, третя особа: державний нотаріус Другої лохвицької державної нотаріальної контори про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту належності правовстановлюючого документа, та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області із вищевказаним позовом.

Позов мотивовано тим, що 21 серпня 2012 року померла сестра позивачки ОСОБА_3, про що зроблено реєстраційний запис №37 ОСОБА_2 сільською радою Лохвицького району Полтавської області (свідоцтво про смерть серії І-КЕ№ 222771 від 21.08.2012р.).

Позивачка належним чином прийняла спадщину, у відповідності до ст. 1270 Цивільного

Кодексу України. У Другій лохвицькій державній нотаріальній конторі заведена спадкова

справа № 218/2012. Від імені спадкодавця ОСОБА_3 на ім»я позивачки посвідчено заповіт секретарем Виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району Полтавської області 18 серпня 2008 року за реєстровим № 414.

До складу спадкового майна входить: земельна ділянка площею 2,54 га у межах згідно з планом, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Земельна ділянка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 215529, виданого Лохвицьким районним відділом земельних ресурсів 14 жовтня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на

право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди

землі за № 722.

В ході консультації по оформленню спадкових прав нотаріусом Другої лохвицької

державної нотаріальної контори було встановлено, що у Державному акті на право

приватної власності на земельну ділянку у графі «кадастрвий номер земельної ділянки»

записаний 5322684900000010110, а у витязі з Державного земельного кадастру про

земельну ділянку, виданому Відділом у Лохвицькому районі Головного управління

Держгеокадастру у Полтавській області від 23.10.2017 р. за № НВ-5306526972017, який

наданий для оформлення спадщини, кадастровий номер земельної ділянки записаний -

5322684900:00:002:1072.

В зв»язку з виявленою розбіжністю у кадастровому номері земельної ділянки у

нотаріуса немає можливості видати ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину на вище

згадану земельну ділянку.

Відділом у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у

Полтавській області листом № 526/110-17 від 23.10.2017 р. позивачці було повідомлено про

те, що кадастровий номер 5322684900000010110 земельної ділянки було змінено, так як

він не відповідає індексній кадастровій карті та присвоєно новий кадастровий номер

5322684900:00:002:1072, який і є дійсним.

Внесення змін чи виправлень до Державного акту на право приватної власності на

землю не передбачено. А через вище згадані розбіжності позивачка не може отримати Свідоцтво

про право на спадщину за законом на вище згадану земельну ділянку.

Крім того, встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та її рідною

сестрою ОСОБА_3 нотаріус також не має можливості, так

як втрачене Свідоцтво про народження сестри.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивачка просить суд винести рішення, яким встановити факт, що ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та

ОСОБА_3(померла 21.08.2012р.) є рідними сестрами, встановити факт належності правовстановлюючого документа на земельну ділянку

площею 2,54 га у межах згідна з планом, з цільовим призначенням — для ведення

особистого селянського господарства, що розташована на території ОСОБА_2

сільської ради Лохвицького району Полтавської області - Державного акту на право

власності на земельну ділянку серії ПЛ № 215529, виданого Лохвицьким районним

відділом земельних ресурсів 14 жовтня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів

реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного

користування землею, договорів оренди землі за № 722, в якому вірним вважати

кадастровий номер 5322684900:00:002:1072 на заміну кадастрового номера

5322684900000010110, ОСОБА_3, та визнати за позивачкою право

власності на вказану земельну ділянку площею 2,54 га у межах згідна з планом, з цільовим

призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на

території ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

В судове засідання позивачка не з"явилася, подавши заяву про підтримання позовних вимог, справу просить слухати без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Лохвицького району Полтавської області, на розгляд справи не направила свого представника, але надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без участі її представника, не заперечує щодо задоволення позову.

Третя особа: Друга лохвицька державна нотаріальна контора на розгляд справи не з"явилася, але надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, не заперечує щодо задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов’язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Судом встановлено, що 21 серпня 2012 року померла сестра позивачки ОСОБА_3, про що зроблено реєстраційний запис №37 ОСОБА_2 сільською радою Лохвицького району Полтавської області (свідоцтво про смерть серії І-КЕ№ 222771 від 21.08.2012р.).

Позивачка належним чином прийняла спадщину, у відповідності до ст. 1270 Цивільного

Кодексу України. У Другій Лохвицькій державній нотаріальній конторі заведена спадкова

справа № 218/2012. Від імені спадкодавця ОСОБА_3 на ім»я позивачки посвідчено заповіт секретарем Виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району Полтавської області 18 серпня 2008 року за реєстровим № 414.

До складу спадкового майна входить: земельна ділянка площею 2,54 га у межах згідно з планом, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Земельна ділянка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 215529, виданого Лохвицьким районним відділом земельних ресурсів 14 жовтня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на

право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди

землі за № 722.

В ході консультації по оформленню спадкових прав нотаріусом Другої лохвицької

державної нотаріальної контори було встановлено, що у Державному акті на право

приватної власності на земельну ділянку у графі «кадастрвий номер земельної ділянки»

записаний 5322684900000010110, а у витязі з Державного земельного кадастру про

земельну ділянку, виданому Відділом у Лохвицькому районі Головного управління

Держгеокадастру у Полтавській області від 23.10.2017 р. за № НВ-5306526972017, який

наданий для оформлення спадщини, кадастровий номер земельної ділянки записаний -

5322684900:00:002:1072.

В зв»язку з виявленою розбіжністю у кадастровому номері земельної ділянки у

нотаріуса немає можливості видати ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину на вище

згадану земельну ділянку.

Відділом у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у

Полтавській області листом № 526/110-17 від 23.10.2017 р. позивачці було повідомлено про

те, що кадастровий номер 5322684900000010110 земельної ділянки було змінено, так як

він не відповідає індексній кадастровій карті та присвоєно новий кадастровий номер

5322684900:00:002:1072, який і є дійсним.

Внесення змін чи виправлень до Державного акту на право приватної власності на

землю не передбачено. А через вище згадані розбіжності позивачка не може отримати Свідоцтво

про право на спадщину за законом на вище згадану земельну ділянку.

Крім того, встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та її рідною

сестрою ОСОБА_3 нотаріус також не має можливості, так

як втрачене Свідоцтво про народження сестри.

Згідно довідки ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району від 03.12.2012 року за № 1275 , на день смерті 21.08.2012 року ОСОБА_3 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, одиноко.

Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

Відповідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» убачається, при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.315 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що

організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Встановлення факту належності правовстановлюючого документа, та факту родинних відносин, ОСОБА_1 необхідно для оформлення її спадкових прав.

Згідно ст. 328 ЦК України громадянин набуває право власності на підставах, що не заборонені законом.

За приписами п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» №7 відповідно до статті 1225 ЦК ( 435-15) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)» передбачено, що до осіб, які мають право на земельну частку (пай) відносяться громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно ст. 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1269 ЦК України – спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

На запит суду, державний нотаріус Другої лохвицької державної нотаріальної контори ГТУЮ у Полтавській області, надала інформаційну довідку зі СР (заповіти/спадкові договори), інформаційну довідку зі СР (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), відповідно до якої після смерті 21 серпня 2012 року ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 218/2012. Від імені спадкодавця посвідчено заповіт секретарем Виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району Полтавської області 18 серпня 2008 року за реєстровим № 414. Інших спадкоємців немає.

Звернувшись до суду з позовом про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, факту родинних відносин, визнання права власності на земельну ділянку, позивачкою надано відповідні докази того, що на сьогоднішній день існують реальні перешкоди у оформленні її спадкових прав, оскільки виявленою розбіжністю у кадастровому номері земельної ділянки, та неможливо встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та її рідною

сестрою ОСОБА_3.

Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з цим при розгляді спору між сторонами суд вважає, що заслуговують на увагу слідуючі норми законодавства.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 ст. 1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

З огляду на вказані норми чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, так як не порушують чиї-небуть права чи інтереси.

Керуючись ст. ст. 328, 392, 1218, 1225, 1233, 1261, 1268, 1273, 1269, 1296 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 200, 206, 258, 263, 265, 315, 319, 354 ЦПК України, п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)» Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району, третя особа: державний нотаріус Другої лохвицької державної нотаріальної контори про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту належності правовстановлюючого документа, та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_3, яка померла 21.08.2012 року є рідними сестрами.

Встановити факт належності правовстановлюючого документа на земельну ділянку

площею 2,54 га у межах згідно з планом, з цільовим призначенням — для ведення

особистого селянського господарства, що розташована на території ОСОБА_2

сільської ради Лохвицького району Полтавської області- Державного акту на право

власності на земельну ділянку серії ПЛ № 215529, виданого Лохвицьким районним

відділом земельних ресурсів 14 жовтня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів

реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного

користування землею, договорів оренди землі за № 722, в якому вірним вважати

кадастровий номер 5322684900:00:002:1072 на заміну кадастрового номера

5322684900000010110, ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 2,54 га у межах згідно з планом, з цільовим

призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на

території ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району Полтавської області, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право

власності на земельну ділянку серії ПЛ № 215529, виданого Лохвицьким районним

відділом земельних ресурсів 14 жовтня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів

реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного

користування землею, договорів оренди землі за № 722, кадастровий номер 5322684900:00:002:1072, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3, померлої 21.08.2012 року.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В.А. Бондарь