Постанова № 74591770, 04.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 686/9679/15-ц

Провадження № 22-ц/792/88/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач),

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Кошельник В.М.

за участю учасників справи: представника апелянта - ОСОБА_4, позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2016 року (суддя Палінчак О.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Хмельницька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року ОСОБА_7, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що він є власником 45/100 домоволодіння №116 по вул. Кутузова в м. Хмельницькому, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, успадкованого після смерті його діда - ОСОБА_8 Іншим співвласником 55/100 частки даного домоволодіння є ОСОБА_6

Після розподілу домоволодіння №116 за вказаною адресою частині домоволодіння позивача як окремому самостійному об’єкту нерухомого майна присвоєний номер будинку 116/1.

Біля будинку знаходиться земельна ділянка площею 0,06 га, яку сторони використовують для обслуговування будинку та не можуть дійти спільної згоди між собою щодо використання земельної ділянки.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив встановити порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кутузова, 116 згідно першого варіанту судової будівельно-технічної експертизи від 20 листопада 2015 року.

В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Хмельницьку міську раду.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_5 залучено в якості правонаступника позивача ОСОБА_7

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2016 року позов задоволено. Визначено порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кутузова, 116, відповідно до висновку судової будівельно–технічної експертизи від 20 листопада 2015 року №37/15 варіант 1 (додаток1), відповідно до часток у власності будинковолодіння, а саме: надано в користування ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0342 га, позначеній на схемі зеленим кольором;

ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,0419 га, позначеній на схемі синім кольором.

Земельну ділянку в межах поворотних точок 16, 17, 30, 3, 15, площею 0,0004 га, що на схемі заштрихована червоним кольором, залишено в спільному користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 сплачений судовий збір в розмірі 754 грн. та 1843 грн. 20 коп. витрат на оплату експертизи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить його скасувати, постановити нове рішення про встановлення порядку користування земельною ділянкою по вул. Кутузова, 116 у м. Хмельницькому, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 3 жовтня 2016 року №387/016 варіант №1 (додаток №9), відповідно до часток у власності будинковолодіння, а саме: надати в користування ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0274 га; ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 0,0465 га; земельну ділянку в межах поворотних точок 1-29-38-37-36-65-4-3-2-1, площею 0,0010 га, та 9-35-34-11-10-9, площею 0,0013 га, залишити в спільному користуванні ОСОБА_7 і ОСОБА_6

Вважає, що вказане рішення прийняте в порушення діючого законодавства, базується на неправдивих показаннях представника позивача – ОСОБА_5, підроблених документальних даних. Судом невірно тлумачено обставини, які мають суттєве значення по справі, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Посилається на те, що суд, в порушення вимог ЦПК України, не провів дослідження доказів, висновків експертиз від 20 листопада 2015 року та 3 жовтня 2016 року, хоча вони суперечать одна одній, для встановлення достовірних даних судом не надано можливості для допиту експерта ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по суті судових будівельно-технічних експертиз, судом не надано відповідачу ОСОБА_6 можливості надати докази, допитати свідків, надати документи щодо земельної ділянки, фотокартки, які мають значення для вирішення справи, судом неналежно проведено судові дебати, судом взято за основу висновок експерта від 20 листопада 2015 року, незважаючи на те, що експерт ОСОБА_10 перевищив свої повноваження і провів розподіл землі ОСОБА_6 без заяви ОСОБА_4 Так, ОСОБА_5 у позовній заяві вказав, що не наполягає на розподілі земельної ділянки в розмірі 130 кв. м, належної ОСОБА_6 (висновок, варіант №1). Експерт ОСОБА_10 при проведенні експертизи не провів обмір кімнат будинку ОСОБА_7 і не встановив точний розмір земельної ділянки під будинком ОСОБА_7 Судом, в свою чергу, не взято до уваги те, що експертиза проведена з порушенням інструкції про проведення судової будівельно-технічної експертизи та методичних рекомендацій, що експерт вийшов за межі своїх повноважень та встановив варіанти розподілу земельної ділянки, а не варіанти землекористування, експертом не складено схеми фактичного користування земельною ділянкою заявника та відповідача, в порушення законодавства експерт встановив сервітут на землі, у яких власник громада.

Крім того, як зазначено в апеляційній скарзі, судом не взято до уваги, що передаючи комунікації, споруди відповідача, погіршується матеріальне та моральне становище відповідача, тоді як її представник зазначав розміщення комунікацій та надав схему домоволодіння ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 78).

На думку апелянта, надавши 5 серпня 2016 року експерту відповідь, що земельну ділянку, розміром 130 кв. м слід рахувати за ОСОБА_6, судом порушено норму ст. 377 ЦК України.

Внаслідок незаконно прийнятого рішення 25 жовтня 2016 року, як відмічає апелянт, у неї відібрано частину земельної ділянки в межах поворотних точок 3, 4, 21, 22, 1, 2, площею 0,0072 га.

Крім того, як зазначено в скарзі, в порушення вимог ЦПК України позивачем не дотримано форми і змісту позовної заяви: не викладено обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, замість підпису позивача розписався його представник.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особи, яким належить будинок на праві спільної власності, відповідно до ст. 91 ЗК УРСР (1970 року), користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок.

Громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, відповідно до ст. 42 ЗК України (1990 року), використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

Аналогічні вимоги визначені у ЗК України 2001 року.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 16.04.2004, № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", зазначено, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до рішення Проскурівського міськвиконкому від 28 травня 1951 року №22 ОСОБА_8 (діду ОСОБА_7М.) було виділено земельну ділянку під індивідуальне житлове будівництво в районі Дубово–Раково площею до 0,06 га, а відповідно до плану ділянки землі в м. Проскурові, в районі Раково по вул. Кутузова, 116 межі земельної ділянки внесено в натурі зі складанням відповідного опису (обставини встановлені рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 квітня 2013 року (т. 1 а. с. 15-17).

Відповідно до висновку Хмельницького міжміського бюро технічної інвентаризації від 9 травня 1962 року домоволодіння по вул. Кутузова, 116 зареєстровано за ОСОБА_8

Рішенням Хмельницького міського суду від 7 лютого 1966 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розірвано, проведено розподіл будинку по вул. Кутузова, 116 та виділено ОСОБА_8 45% до загальної домобудівлі, а ОСОБА_6 виділено 55% загальної домобудівлі (т. 1 а. с. 50).

Згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів від 16 лютого 1989 року ОСОБА_6 зроблено дорізку земельної ділянки у розмірі 130 кв. м із землі, яка прилягає до її земельної ділянки і якою вона користувалась (т. 1 а. с. 66).

Після смерті ОСОБА_8 45% частки домоволодіння по вул. Кутузова, 116 в м. Хмельницькому було успадковано ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 49).

Згідно наказу управління архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради №229 від 28 липня 2014 року 45/100 частині домоволодіння ОСОБА_7 по вул. Кутузова, 116 у м. Хмельницькому, як окремому самостійному об’єкту нерухомого майна присвоєно адресу: вул. Кутузова, 116/1 (т. 1 а. с. 9).

По справі проведено дві будівельно-технічні експертизи визначення можливих варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою пропорційно до часток сторін у праві власності на будинковолодіння (т. 1 а. с. 40-54, 89-123). Суд, дослідивши матеріали справи, висновки експертів прийшов до переконання про необхідність надання в користування земельних ділянок відповідно до варіанту 1 (додаток №1) висновку судової будівельно–технічної експертизи від 20 листопада 2015 року №37/15.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що варіант №1 за висновком судової будівельно–технічної експертизи від 20 листопада 2015 року буде найбільш оптимальним для обох сторін. Крім того, суд зважив на те, що вимога про встановлення сервітуту не заявлялась, тому дійшов висновку, що земельну ділянку в межах поворотних точок 16,17,30,3,15, площею 0,0004 га, що на схемі заштриховано червоним кольором, слід залишити в спільному користуванні сторін.

З таким висновком погоджується Апеляційний суд Хмельницької області.

Апеляційний суд не може визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача, що судом не враховано факту надання земельної ділянки площею 130 кв. м тільки ОСОБА_9

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дата набуття права власності на нерухоме майно не завжди означала автоматичний перехід права користування земельною ділянкою до набувача нерухомого майна: Земельні Кодекси встановлювали, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, якщо особа набула право власності на частину житлового будинку, яка розташована на земельній ділянці, до такої особи автоматично не перейшло право користування всією земельною ділянкою. Вона має право користуватись земельною ділянкою на праві спільної часткової власності, за угодою між співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок.

В матеріалах справи відсутні належні докази розподілу в натурі до 16 лютого 1989 року будинку та земельної ділянки по вул. Кутузова, 116 в м. Хмельницькому.

Як вбачається з вищенаведених законодавчих актів з виникненням права власності на об'єкт нерухомості передбачався перехід права користування земельною ділянкою за умови: 1) земельна ділянка (частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами) має бути визначена. В той же час, якщо відбувається відчуження частини споруд, право користування всією земельною ділянкою не може перейти до набувача, оскільки земельна ділянка не сформована, її площа не визначена; 2) наявності рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень щодо набуття права користування земельною ділянкою; 3) одержання власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

З урахуванням законодавчих змін до вищезазначених статей станом на сьогодні, право користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Додані до апеляційної скарги документи: лист ОСОБА_6 №Д/9-16 від 18.02.1989 року, схеми земельної ділянки, розташування будівель і споруд земельної ділянки по вул. Кутузова, 116 у м. Хмельницькому, платіжне доручення, довідка про склад сім’ї не свідчить про надання 16 лютого 1989 року земельної ділянки у розмірі 130 кв. м. тільки ОСОБА_6, а підтверджує, що ця земельна ділянка приєднана до домоволодіння по вул. Кутузова, 116 у м. Хмельницькому (а. с. 150-153, 189).

Позивач наполягав на виділенні йому земельної ділянки відповідно до варіанту №1 (додаток №9), висновку судової будівельно-технічної експертизи від 3 жовтня 2016 року №387/016 відповідно до часток у власності будинковолодіння, а саме: виділення в користування ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0274 га; ОСОБА_6 - земельною ділянкою площею 0,0465 га; земельну ділянку в межах поворотних точок 1-29-38-37-36-65-4-3-2-1, площею 0,0010 га, та 9-35-34-11-10-9, площею 0,0013 га, залишити в спільному користуванні ОСОБА_7 і ОСОБА_6

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Посилання апелянта, що суд, в порушення вимог ЦПК України, не провів дослідження доказів, висновків експертів від 20 листопада 2015 року та 3 жовтня 2016 року, хоча вони суперечать одна одній, для встановлення достовірних даних судом не надано можливості для допиту експерта ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по суті судових будівельно-технічних експертиз, судом не надано відповідачу ОСОБА_6 можливості надати докази, допитати свідків, надати документи щодо земельної ділянки, фотокартки, які мають значення для вирішення справи, судом неналежно проведено судові дебати, судом взято за основу висновок експерта від 20 листопада 2015 року, незважаючи на те, що експерт ОСОБА_10 перевищив свої повноваження і провів розподіл землі ОСОБА_6 без заяви ОСОБА_4 є загальними, необґрунтованими.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта мав можливість усунути недоліки, які на його думку, були допущені при розгляді справи. Між тим, доказів, що спростовують висновок суду апелянтом надано не було. Судом досліджено висновки експертів і в основу рішення покладено висновок від 20 листопада 2015 року №37/15 як більш обґрунтований.

Матеріали справи містять заяву позивача, в якій він наполягає на розподілі земельної ділянки в розмірі 130 кв. м, що спростовує посилання апелянта, що ОСОБА_7 не бажав розподілу зазначеної ділянки (а.с. 127)

Посилання апелянта, що експерт ОСОБА_10 при проведенні експертизи не провів обмір кімнат будинку ОСОБА_7 і не встановив точний розмір земельної ділянки під його будинком спростовується матеріалами справи і не може бути підставою для скасування рішення суду.

Не може бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянта, що судом не взято до уваги, що експертиза проведена з порушенням інструкції про проведення судової будівельно-технічної експертизи та методичних рекомендацій, що експерт вийшов за межі своїх повноважень та встановив варіанти розподілу земельної ділянки, а не варіанти землекористування, експертом не складено схеми фактичного користування земельною ділянкою заявника та відповідача, в порушення законодавства експерт встановив сервітут на землі, у яких власник громада.

Судом при постановлені рішення надано оцінку зазначеному вище, земельні ділянки виділено в користування та обґрунтовано не застосування сервітуту.

Експерт у висновку від 20 листопада 2015 року №37/15, який суд поклав в основу рішення, зазначив, що земельну ділянку в межах поворотних точок 16, 17,30, 3, 15, площею 0,0004 га, що на схемі заштрихована червоним кольором, де розташовані комунікації, залишено в спільному користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Таким чином, посилання апелянта, що судом не взято до уваги місце розташування комунікації та споруд відповідача, є необґрунтованим.

Не може бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянта на фразу у висновку експерта від 3 жовтня 21016 року №387/016, що із відповіді Хмельницького міськрайонного суду від 5 серпня 2016 року вбачається, що 130 м. кв. необхідно рахувати за ОСОБА_9 Судом зазначений висновок суду відхилено.

Необґрунтованим є посилання апелянта, що внаслідок незаконно прийнятого рішення 25 жовтня 2016 року, у неї відібрано частину земельної ділянки в межах поворотних точок 3, 4, 21, 22, 1, 2, площею 0,0072 га. Земельна ділянка закріплена за будинком в натурі співвласниками не розділялась. Зазначена земельна ділянка відповідачу не виділялась. Доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на те, що в порушення вимог ЦПК України позивачем не дотримано форми і змісту позовної заяви: не викладено обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, замість підпису позивача розписався його представник, не є підставою для скасування рішення. Ухвала про відкриття провадження у встановлені законодавством строки не оскаржувалась.

Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Хмельницької області

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 8 червня 2018 року.

Судді: /підписи/ ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Згідно з оригіналом:

суддя Апеляційного суду

Хмельницької області ОСОБА_1

_______________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_12 Категорія: 47

Доповідач - Купельський А.В.