Ухвала суду № 74591627, 11.06.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7975/17

Провадження 1-кп/524/98/18

УХВАЛА

11.06.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області

у складі колегії суддів : головуючого судді Олейнікової Г.М.

суддів Гусача О.М., Обревко Л.О.

при секретарі Хім’як І.М.

за участю прокурора Бровка Г.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження , внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170090003243 від 06.09.2017 року відносно вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2017 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017170090003243 від 06.09.2017 року відносно вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

02.05.2018 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відраховується до 30.06.2018 року включно.

У зв'язку з тим , що судовий розгляд справи відкладений на 20.07.2018 року , у обвинуваченого ОСОБА_2 30.06.2018 року сплине строк тримання під вартою, тому суд вважає у даному судовому засіданні розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою .

Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, прокурора , який вважає , що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно продовжити строк тримання під вартою, оскільки ризики , передбачені ст.. 177 КПК України існують до теперішнього часу, знаходячись на волі ОСОБА_2 може переховуватись від суду , захисника ОСОБА_1, який заперечує проти продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою , оскільки прокурором не доведені ризики , передбачені ст. 177 КПК України , просить змінити обвинуваченому запобіжний захід із тримання під вартою на на більш м,який , обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав думку свого захисника , приходить до наступних висновків :

Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою застосований ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука спливає 30.06.2018 року.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. проти Швейцарії»).

У вирішенні вказаного питання судом приймалось до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України та був продовжений за ухвалами суду.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

При цьому, суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_2, віднесений відповідно до ст.12 КК України, до особливо тяжкого злочину, проти життя та здоров,я людини , у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 1 ст.115 КК України йому загрожує покарання , передбачене санкцією ст. 115 ч.1 КК України від 7 до 15 років позбавлення волі , що дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від покарання переховуватись від суду , та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Також враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за скоєний злочин , передбачений санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, суд дійшов до висновку, щодо відсутності підстав для зміни чи скасування обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України - не встановлено.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який , а тому вважає необхідним продовжити застосування обраного раніше запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у виді тримання під вартою ще на 60 днів , тобто до 09.08.2018 року, що не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369 , 372 КПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Продовжити застосований відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів , з 11.06.2018 року до 09.08.2018 року включно.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок чи інше судове рішення, яким закінчилось провадження у суді першої інстанції.

Головуючий суддя : Г.М. Олейнікова

Судді: О.М. Гусач

ОСОБА_3