Постанова № 74590906, 08.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/4546/17 Головуючий у 1 інстанції: Лялюк Є.Д.

Провадження № 22-ц/783/6980/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1О.

Категорія: 57

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на ухвалу судді Галицького районного суду м. Львова від 06 липня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_4» про захист прав споживача фінансових послуг.

Оскаржуваною ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «Креді ОСОБА_4» про захист прав споживача фінансових послуг - повернуто позивачу та роз’ясненно, що для вирішення даної справи вона має право звернутися до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3, в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження судового розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції повернув матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_4», яке є правонаступником ПАТ «Індустріально-Експортний Банк» про захист прав споживача фінансових послуг для скерування до належного суду, оскільки даний спір, на думку суду, не підсудний Галицькому районному суду м. Львова. Проте, суд першої інстанції не з'ясував природу правовідносин і дійшов помилкового висновку про те, що відносини між сторонами є відносинами із захисту прав споживачів. А відтак, відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК позивач в справах про захист прав споживачів вправі на свій розсуд пред'являти позов за місцезнаходженням відповідача, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (за винятком виключної підсудності).

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та повертаючи позовну заяву ОСОБА_2 про захист прав споживача фінансових послуг з підстав, передбачених ст. 115, п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК України 2004 року, для подання такої до Шевченківського районного суду м. Києва, суддя Галицького районного суду м. Львова виходив з того, що позивачка звернулася з позовом до ПАТ «Креді ОСОБА_4», місцезнаходження якого м. Київ, вул. Пушкінська, 42/2, що віднесена до території Шевченківського району м. Києва.

Стаття 115 ЦПК України 2004 року передбачає, що якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Ст. 110 ЦПК України 2004 року визначає підсудність справ за вибором позивача, згідно з частиною 5 цієї статті, позови про захист прав споживачів можуть пред»являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно з положеннями ч.14 ст. 110 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

Відповідно до роз»яснень п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (ст. 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (ст. 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (ч.14 ст. 110 ЦПК).

Матеріалами справи встановлено, що 17 червня 2008 року між АТ «Індустріально – експортний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №123/722275 на суму 60000.00 дол. США, кредит надано позичальнику на ремонт та реконструкцію житла.

Аналізуючи зміст позовних вимог ОСОБА_2, якими є визнання недійсними п.1 Договору про внесення змін та доповнень №2 (про часткове прощення боргу) до кредитного договору №123/722275 від 17.06.2017 року у частині визначення суми непогашеної частини тіла кредиту, слід дійти висновку про те, що даний спір виник з приводу надання фінансово – кредитних послуг, тобто, спір стосується захисту прав споживача.

Оскільки кредитні кошти позивачці надано на споживчі цілі, на спірні правовідносини поширюється Закону України «Про захист прав споживачів».

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 проживає та зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1, що територіально віднесена до Галицького району м. Львова, а тому пред»явлення позову до Галицького районного суду м. Львова за місцем проживання позивачки, відповідає положенням ч. 5 ст. 110 ЦПК України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суддя першої інстанції, не врахував положень ч. 5 ст. 110 ЦПК України 2004 року, відповідно до якої позови про захист прав споживачів можуть пред»являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача, дійшов до невірного висновку, що спір підсудний Шевченківському районному суду м. Києва, а відтак постановив незаконну та необґрунтовану ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, яка підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – задовольнити.

Ухвалу судді Галицького районного суду м. Львова від 06 липня 2017 року – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 08.06.2018 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

ОСОБА_5