Ухвала суду № 74590667, 11.06.2018, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/326/18

УХВАЛА

11.06.2018 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

гловуючого-судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2

прокурора: Дрозда Я.Й.

представників потерпілого: ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.04.2017 року № 12017140090001542 відносно ОСОБА_5 обвинуваченого за ч.2 ст. 361 КК України,

в с т а н о в и в:

23.02.2018 року до Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області надійшов вищезазначений обвинувальний акт.

Відповідно до вимог ст. 314 КПК України судом з’ясовано думку учасників процесу щодо можливості призначення справи до розгляду. Прокурор просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю обвинуваченого, захисника, прокурора, представника потерпілих, оскільки дана справа підсудна Кам’янка-Бузькому районному суду Львівської області, підстав для повернення обвинувального акту прокурору немає. Представники потерпілих підтримали думку прокурора.

Обвинувачений заперечив проти призначення справи до судового розгляду.

Вислухавши думку учасників, суд приходить до наступного висновку.

Вимоги до обвинувального акту чітко регламентовані ст.291 КПК України та були дотримані. Підстав для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст.314 КПК України, судом не вбачається.

Враховуючи думку учасників процесу суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Судовий розгляд слід здійснювати у відкритому судовому засіданні, обмежень передбачених ст.27 КПК України судом не встановлено.

Розгляд справи проводити з участю прокурора, представників потерпілих, захисника, обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Однак вирішення такого питання відбувається за власною ініціативою суду або за клопотанням обвинуваченого, його захисника, законного представника чи за клопотанням прокурора.

Оскільки клопотання про складання досудової доповіді на адресу суду не надійшло, суд вважає, що згідно ч. 5 ст. 214 КПК України не слід зобов’язувати представника уповноваженого органу з питань пробації складати досудову доповідь.

Окрім цього, в ході підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_5 подано ряд скарг в порядку ч.2 ст.303 КПК України, оскільки одним із завдань кримінального провадження відповідно до вимог ст.2 КПК України є щоб для кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а ст.24 КПК України передбачено право кожного на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому процесуальним кодексом. Просив скасувати арешт майна ФОП ОСОБА_5, а саме радіоприймача марки ”Nano Bridge M5” IC 6545-M5D серійний номер 1251KDC9FDBEC92DD. У підтвердження покликається на те, що обвинуваченому не інкримінується незаконне використання даної базової станції, а відтак відпала потреба у подальшому арешті даного майна ОСОБА_5, накладеному ухвалою слідчого-судді Шевченківського райсуду Львівської області від 11.05.2017 року та даний арешт обмежує підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_5

Також просить скасувати постанову прокурора Львівської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_6 від 24.07.2017 року про визначення територіальної підслідності кримінального правопорушення, внесеного в ЄРДР за № 12017140090001542 від 07.04.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.361 КК України, оскільки така винесена всупереч ч.5 ст.218 КПК України, оскільки спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня, з огляду на що прокурор місцевої прокуратури не вправі був приймати процесуальне рішення про визначення підсудності та фактичної передачі справи з Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області до Кам’янка-Бузького ВП ГУНП у Львівської області

Враховуючи дані недоліки досудового слідства, зокрема щодо порушення визначення територіальної підслідності відповідно обвинувальний акт складений та затверджений не уповноваженими особами. Крім того, в обвинувальному акті взагалі не викладено формулювання обвинувачення ОСОБА_5 так як передбачений ст.361 КК України злочин характеризується матеріальним складом. Для його наявності слід встановити не тільки вчинення діяння, а й настання хоча б одного з вказаних у законі наслідків: витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або порушення встановленого порядку її маршрутизації. Спотворення процесу обробки інформації - це зміна методики чи процесу обробки інформації комп'ютером чи АС, внаслідок якої обробка інформації не дає результатів взагалі, дає неправильні результати або ж дає лише частину тих результатів, які можна було отримати до цієї зміни. Однак з обвинувального акту не вбачається будь-якого факту такого спотворення процесу обробки інформації. Наведена неконкретність обвинувачення вказує на відсутність факту належно сформульованого обвинувачення, що є порушенням п.5 ч.2 ст. 291 КПК України і підставою для повернення обвинувального акту.

У підготовчому судовому засіданні відповідні скарги були підтримані обвинуваченим.

Прокурор, представники потерпілих проти задоволення поданих скарг заперечували, вважають що підстав для задоволення таких немає, досудове розслідування проведено з дотриманням норм чинного законодавства.

Заслухавши думку учасників щодо заявлених клопотань суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 КПК України визначено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені в ході досудового провадження. Відповідно до вимог ч.2 ст.303 КПК України визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статтей 314-316 цього Кодексу. А також, відповідно до ч.3 даної норми під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.

Тобто, зазначений в поданих скаргах перелік рішень, дій та бездіяльності може бути предметом оскарження в ході підготовчого розгляду справи.

При цьому, правилами ст.ст.314-316 КПК України не передбачено особливого порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора у підготовчому провадженні, тому такий розгляд має відбуватися за загальними правилами, у зв’язку з чим суд керується положеннями ст. 307 КПК України, що узгоджується з положеннями ст. ст.2,7-9,17,18 КПК України.

Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що за наслідками розгляду скарги суд може прийняти одне з рішень: скасувати рішення слідчого чи прокурора; зобов’язати припинити дію; зобов’язати вчинити певну дію; відмовити у задоволенні скарги.

Відповідно до вимог ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Відповідно до вимог ч. 2 даної статті у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Відповідно до вимог ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи положення вимог ст.ст.89, 94 КПК України доводи скарг можуть враховуватись під час розгляду справи щодо допустимості доказу, отриманого на думку сторони захисту, із порушенням встановленої законом процедури.

Для вирішення питання про обґрунтованість прийнятого прокурором рішення є необхідним дослідити матеріали провадження, в тому числі витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо внесення чи не внесення інформації про зміну підслідності, дані які свідчать про наявність чи відсутність компетенції прокурора на прийняття відповідного рішення в рамках конкретного провадження (постанови про визначення процесуального керівника, групи прокурорів, тощо).

Відповідно до вимог ст.22, 23 КПК України загальними засадами кримінального провадження в тому числі є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та безпосередність дослідження показань, речей і документів. Відповідні засади полягають в тому, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки на даній стадії процесу також не є можливим дослідити оригінали вказаних доказів, тому зробити висновок щодо обґрунтованість чи необґрунтованість скарги на даній стадії провадження не є можливим.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне скаргу залишити без задоволення, доводи викладені в скарзі щодо відсутності відповідних процесуальних прав у прокурора для прийняття відповідного рішення будуть предметом дослідження в ході судового розгляду провадження.

Також, відповідно до вимог ч.3 ст.315 КПК України обвинуваченим та його захисником, подано клопотання про скасування заходів забезпечення вжитих в ході досудового розслідування, а саме про скасування арешту радіоприймача.

Відповідно до вимог КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, зокрема, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В ході проведення обшуку житла обвинуваченого було виявлено та вилучено радіопередавачі. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду Львівської області від 27.02.2017 року було накладено арешт на вилучене. При цьому, в ухвалі зазначено, що слідчий суддя посилався на обґрунтованість клопотання про накладання арешту майна з метою запобігання втрати, зникнення, пошкодження, а також можливого відчуження майна, оскільки таке є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Суд вважає, на цьому етапі кримінального провадження не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а саме щодо відповідності КПК постанови слідчого про визнання речовими доказами, для встановлення вини чи її відсутності у обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що в застосуванні цього заходу відпала потреба, чи арешт накладено необґрунтовано. Оцінюючи в сукупності надані заявником докази, враховуючи санкцію статті інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ухвали слідчого судді про накладання арешту та його мету, суд вважає, що клопотання на даній стадії процесу задоволенню не підлягає.

Що стосується повернення обвинувального акту, то вивчивши та дослідивши матеріали кримінального провадження, зокрема обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 суд приходить до висновку, що обвинувальний акт містить всі необхідні відомості, які передбачені ст.291 КПК України. А саме, поряд з іншими даними, в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність та сформульоване обвинувачення.

Відповідно до положень ч.3 ст.314 КПК України, суд має право у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України. Такі вимоги щодо обвинувального акту вичерпно регламентовані ст.291 КПК України, про що вже йшлося вище. Будь-яких інших вимог, котрим повинен відповідати обвинувальний акт, що його подано до суду, законодавцем не визначено.

З урахуванням вказаних вимог закону, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору з причин його невідповідності саме процесуальним вимогам, однак не вправі надавати юридичної оцінки зібраним по кримінальному провадженні доказам, їх достатності для доведення винуватості обвинуваченого у інкримінованому кримінальному правопорушенні, оскільки оцінку доказам та усім обставинам кримінального провадження суд надає під час судового розгляду кримінального провадження по суті, на підставі їх об'єктивного, всебічного та повного дослідження у сукупності.

Посилання на те, що орган досудового розслідування в обвинувальному акті незрозуміло виклав фактичні обставини кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_5 передбаченого ч.2 ст,361 КК України, не заслуговують на увагу з огляду на те, що, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Крім того, в силу положень ч.2 ст.337 КПК України, під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, а тому, враховуючи вищезазначене, прокурор не позбавлений права, у випадку виявлення будь-яких неточностей, у тому числі вказаних в ухвалі суду, виправити їх безпосередньо під час розгляду кримінального провадження в суді, шляхом зміни обвинувачення та висунення додаткового обвинувачення, а відтак клопотання про повернення обвинувального акту до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-315 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту щодо ОСОБА_5 Андрійовчиа обвинуваченого за ч.2 ст. 361 КК України на 21.06.2018 року на 12 год. 15 хв. у залі судових засідань Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області за адресою: м.Кам’янка-Бузька, вул..Незалежності , 29.

Судовий розгляд справи проводити у відкритому судовому засіданні за участі прокурора, представника потерпілих, захисника, обвинуваченого.

Скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 в порядку ст.ст. 303, 314, 315 КПК України залишити без задоволення з мотивів наведених в мотивувальній частині ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Бакай І.А.