Постанова № 74590157, 17.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/1254/15 Головуючий у 1 інстанції: Тесля Б.І.

Провадження № 22-ц/783/224/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м.Львів

Справа № 460/1254/15

Провадження № 22ц/783/224/18

Апеляційний суд Львівської області в складі:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретар Іванова О.О.

з участю прокурора Заяць І.Є.

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Яворівського районного суду Львівської області, ухваленого у м.Яворові 9 червня 2016 року (суддя Тесля Б.І.)

у справі

за позовом прокурора Яворівського району Львівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області до ОСОБА_4 про стягнення збитків,

встановила:

20 квітня 2015 року прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області завданих державі збитків в розмірі 63 945 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у процесі приватизації державного майна шляхом продажу на аукціоні між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області та ОСОБА_4 14 червня 2001 року укладено договір № 367 купівлі - продажу об’єкта незавершеного будівництва - бази госпспособу в с. Старичі Яворівського району Львівської області. Відповідно до умов договору покупець зобов’язався добудувати зазначений об’єкт незавершеного будівництва протягом трьох років, тобто до 14 червня 2004 року. У зв’язку із невиконанням ОСОБА_4 договірних відносин в частині добудови об’єкта приватизації у строк, визначений договором, Регіональне відділення звернулося до суду із позовом про розірвання договору № 367 купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва - бази госпспособу в с. Старичі Яворівського району Львівської області від 14 червня 2001 року та зобов’язання ОСОБА_4 передати по акту приймання-передачі у державну власність вказаного майна. 22 грудня 2006 року Яворівським районним судом Львівської області ухвалено рішення про задоволення позову, яке набрало законної сили. 2 січня 2007 року цим судом видано виконавчий лист. Об’єкт незавершеного будівництва повернуто у державну власність згідно акта приймання-передачі 18 січня 2013 року, про що складено акт. Оскільки позивач дізнався лише в 2013 році про порушення його прав та завдання збитків, тому строки позовної давності, передбачені ст. 257 ЦК України, ним не пропущено. З акта приймання-передачі об’єкта незавершеного будівництва - бази госпспособу в с. Старичі Яворівського району Львівської області, що повертається за рішенням суду у державну власність, складеного та підписаного 18 січня 2013 року, вбачається, що на виконання рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2006 року нинішній власник повертає, а державний орган приватизації приймає об’єкт незавершеного будівництва - базу госпспособу у с. Старичі Яворівського району Львівської області. До акта приймання-передачі додаються: акт обстеження будівельного майданчика і технічного стану об’єкта незавершеного будівництва; інвентаризаційний опис придбаних для об’єкта незавершеного будівництва матеріалів, виробів, конструкцій, завезених на будівельний майданчик і не використаних для будівництва; інвентаризаційний опис придбаного для об’єкта незавершеного будівництва устаткування, не переданого до монтажу або такого, що не потребує монтажу, складені і підписані сторонами 30 листопада 2012 року. В результаті звіряння отриманих даних та наявних інвентаризаційних матеріалів на момент приватизації (акт обстеження будівельного майданчика від 28 лютого 2001 року) інвентаризаційною комісією було встановлено відсутність значної частини приватизованого об’єкта, що свідчить про завдання покупцем збитків державі в особі уповноваженого органу. Так, згідно акта обстеження будівельного майданчика і технічного стану об’єкта незавершеного будівництва станом на 30 листопада 2012 року до складу об’єкта незавершеного будівництва - база госпспособу входять: 1. бетонна площадка розміром 64 х 104 м - технічний стан незадовільний; 2. огорожа із збірних плит розміром 4,0 х 2,2 м в кількості 81 шт. - відсутня; 3. будівля прохідної розміром 4,80 x 3,20 м – відсутня, спостерігаються фрагменти монолітного залізобетонного фундаменту; 4. будівля адміністративного будинку розміром 9,0 x 6,3 м – відсутня, спостерігаються фрагменти монолітного залізобетонного фундаменту. Відповідно до інвентаризаційного опису придбаного для об’єкта незавершеного будівництва устаткування, не переданого до монтажу або такого, що не потребує монтажу, складеного станом на 30 листопада 2012 року, таке устаткування відсутнє. Надалі на виконання вимог Порядку повернення у державну власність об’єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об’єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №32, наказом №16 засідання комісії Регіонального відділення з повернення у державну власність об’єктів приватизації у зв’язку з розірванням договорів купівлі-продажу об’єктів незавершеного будівництва. Відповідно до вказаного протоколу комісія ухвалила затвердити результати інвентаризації об’єкта незавершеного будівництва. Відповідно до п. 7 Порядку повернення у державну власність об’єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об’єктів оцінка об’єкта приватизації (крім пакета акцій), що повертається у державну власність, станом на день набрання чинності відповідним рішенням суду проводиться згідно з методикою оцінки майна, затвердженою Кабінетом Міністрів України. З метою виявлення збитків, що могли бути завдані об’єкту приватизації під час володіння ним покупцем, результати інвентаризації та оцінки об’єкта приватизації, отримані згідно з пунктами 6 і 7 цього Порядку, звіряються з відповідними результатами, отриманими на день відчуження цього об’єкта державним органом приватизації. Порядок проведення звіряння та визначення наявності збитків визначається Фондом державного майна. При цьому враховуються всі результати господарювання покупця на об’єкті. У разі виявлення збитків, завданих державі покупцем об’єкта приватизації за час володіння ним, їх розмір визначається згідно з методикою оцінки майна. Згідно з висновком оцінки об’єкта незавершеного будівництва його вартість станом на 22 грудня 2006 року складала 63 945 грн. з ПДВ. 29 листопада 2013 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області ОСОБА_4 скеровано претензію із пропозицією у 20-денний термін добровільно сплатити суму завданих збитків у розмірі 63 945 грн. Ця претензія залишена без реагування. Просить позов задовольнити.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 9 червня 2016 року позов задоволено. Ухвалено стягнути із ОСОБА_4 в користь Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області збитки, завдані державі в сумі 63 945 грн. Проведено розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача в дохід держави 639, 45 грн. судового збору.

Рішення оскаржив ОСОБА_4, посилаючись на неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.

Прокурор та представник Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просять апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до вимог ст.ст. 3,4 ЦПК України у чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення редакції; ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України у чинній на даний час редакції суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що 14 червня 2001 року у процесі приватизації державного майна шляхом продажу на аукціоні між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі- продажу об’єкта незавершеного будівництва - бази госпспособу в с. Старичі Яворівського району Львівської області № 367.

Відповідно до умов цього договору сторони дійшли згоди, що покупець зобов’язується добудувати вищезазначений об’єкт незавершеного будівництва протягом трьох років, тобто до 14 червня 2004 року (п. 5.4 договору).

Згідно з п.4.1 договору, кожна сторона зобов’язується виконувати обов’язки, покладені на неї договором та сприяти іншій стороні у виконанні її обов’язків.

Відповідно до ч. 9 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв’язку з невиконанням покупцем договірних зобов’язань, приватизований об’єкт підлягає поверненню у державну власність.

Відповідно до п. 11.3 договору у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду або арбітражного суду.

Відносини, пов’язані із поверненням у державну власність об’єкта приватизації, відчуженого за результатами його продажу на аукціоні, за конкурсом або шляхом викупу, у разі розірвання договору купівлі-продажу цього об’єкта за рішенням суду у зв’язку з невиконанням умов договору або визнання судом його недійсним, регулюються Порядком повернення у державну власність об’єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об’єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №32 від 18 січня 2001 року.

У зв’язку із невиконанням ОСОБА_4 договірних відносин в частині добудови об’єкта приватизації у строк, визначений договором, Регіональне відділення звернулося до суду із позовом про розірвання договору № 367 купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва - бази госпспособу в с. Старичі Яворівського району Львівської області від 14 червня 2001 року та про зобов’язання ОСОБА_4 передати по акту приймання-передачі у державну власність вказане майно.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2006 року зобов’язано ОСОБА_4 повернути по акту приймання-передачі у державну власність об’єкт незавершеного будівництва - базу госпспособу в с. Старичі Яворівського району Львівської області. Рішення звернуто до примусового виконання на підставі виданого 2 січня 2007 року виконавчого листа.

Спірний об’єкт повернуто у державну власність згідно акта приймання-передачі об’єкта незавершеного будівництва - бази госпспособу в с. Старичі Яворівського р-ну Львівської області, складеного та підписаного сторонами 18 січня 2013 року.

В результаті звіряння отриманих даних та наявних інвентаризаційних матеріалів на момент приватизації (акт обстеження будівельного майданчика від 28 лютого 2001 року) інвентаризаційною комісією було встановлено відсутність значної частини складових приватизованого об’єкта.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність значної частини складових приватизованого об’єкта свідчить про завдання покупцем збитків державі в особі уповноваженого органу. Згідно акта обстеження будівельного майданчика і технічного стану об’єкта незавершеного будівництва, складеного та підписаного сторонами 30 листопада 2012 року, станом на 30 листопада 2012 року до складу об’єкта незавершеного будівництва - база госпспособу входять: 1. бетонна площадка розміром 64 х 104 м - технічний стан незадовільний; 2. огорожа із збірних плит розміром 4,0 х 2,2 м в кількості 81 шт. - відсутня; 3. будівля прохідної розміром 4,80 x 3,20 м - відсутня, спостерігаються фрагменти монолітного залізобетонного фундаменту; 4. будівля адміністративного будинку розміром 9,0 x 6,3 м - відсутня, спостерігаються фрагменти монолітного залізобетонного фундаменту.

Відповідно до інвентаризаційного опису придбаного для об’єкта незавершеного будівництва устаткування, не переданого до монтажу або такого, що не потребує монтажу, складеного станом на 30 листопада 2012 року, таке устаткування відсутнє.

На виконання вимог Порядку повернення у державну власність об’єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об’єктів, наказом Регіонального відділення від 22 лютого 2013 року № 00303 затверджено протокол № 16 від 31 січня 2013 року засідання комісії Регіонального відділення з повернення у державну власність об’єктів приватизації у зв’язку з розірванням договорів купівлі-продажу об’єктів незавершеного будівництва.

Відповідно до цього протоколу комісія ухвалила затвердити результати інвентаризації об’єкта незавершеного будівництва.

Пунктом 7 Порядку повернення у державну власність об’єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об’єктів передбачено, що оцінка об’єкта приватизації (крім пакета акцій), що звертається у державну власність, станом на день набрання чинності відповідним рішенням суду, проводиться згідно з методикою оцінки майна, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

З метою виявлення збитків, що могли бути завдані об’єкту приватизації під час володіння ним покупцем, результати інвентаризації та оцінки об’єкта приватизації, отримані згідно з пунктами 6 і 7 цього Порядку, звіряються з відповідними результатами, отриманими на день відчуження об’єкта державним органом приватизації. Порядок проведення звіряння та визначення наявності збитків визначається Фондом державного майна. При цьому враховуються всі результати господарювання покупця на об’єкті.

У разі виявлення збитків, завданих державі покупцем об’єкта приватизації за час володіння ним, їх розмір визначається згідно з методикою оцінки майна (п.п.103-110), затвердженою Кабінетом Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891 (пункт 9 Порядку).

Згідно із п. 104 ОСОБА_3 визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки.

Пунктом 7.3. Договору № 367 купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва - бази госпспособу в с. Старичі Яворівського району Львівської області від 14 червня 2001 року передбачено, що у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, відшкодування завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору та повернення об’єкта незавершеного будівництва у власність продавця.

На виконання п. 2 Протоколу та вимог законодавства структурним підрозділом Регіонального відділення забезпечено проведення незалежної оцінки, станом на дату ухвалення Яворівським районним судом Львівської області рішення про розірвання поговору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва. Метою оцінки згідно з Висновком про вартість майна, затвердженим наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області № 01395 від 11 жовтня 2013 «Про затвердження висновків оцінювача про вартість майна об’єкта незавершеного будівництва - база госпспособу (Львівська область, Яворівський р-н, с. Старичі)» було встановлено розмір збитків, завданих державі під час володіння покупцем об’єктом незавершеного будівництва, який повертається у державну власність.

Вибір суб’єкта оціночної діяльності здійснювався на підставі інформаційного повідомлення про оголошення конкурсу, опублікованого у газеті «Відомості приватизації» від 27 лютого 2013 року № 8 (753), із визначенням мети оцінки - встановлення розміру збитків, завданих державі під час володіння покупцем об’єктом приватизації, який повертається у державну власність.

Згідно Висновку про вартість майна від 11 жовтня 2013 року вартість збитків становить 63 945 грн. з ПДВ, в т. ч. ПДВ - 10 657,50 грн. Оцінка проведена станом на 22 грудня 2006 року.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що Регіональним відділенням при здійсненні заходів із звернення у державну власність вищевказаного об’єкта дотримано вимог Порядку та визначено розмір завданих державі збитків. У зв’язку із необхідністю виконання судового рішення у примусовому порядку органом ДВС, розмір збитків не було відображено у акті повернення майна від 18 січня 2013 року, однак надалі визначено у відповідності до вимог законодавства.

У п. 7.3 договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, відшкодування завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 22 цього Кодексу встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до цього, одним із способів захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що 29 листопада 2013 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області ОСОБА_4 скеровано претензію за № 11-1 1-08580 із пропозицією у 20 -денний термін добровільно сплатити суму завданих збитків у розмірі 63 945 грн.

Однак, як встановлено з листа РВ ФДМ України по Львівській області №10-11- 00931 від 17 лютого 2015 року, дана претензія залишена без належного реагування ОСОБА_4

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд прийшов до висновку про заподіяння позивачу збитків, з чим належить погодитися.

Також суд першої інстанції вважав, що при зверненні до суду позивачем не було пропущено позовної давності, так як такий належить рахувати з часу складення акта приймання-передачі об’єкта незавершеного будівництва - бази госпспособу в с. Старичі Яворівського р-ну Львівської області, складеного та підписаного сторонами 18 січня 2013 року.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо відсутності пропуску позовної давності,з урахуванням наступного.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Є встановленим, щорішенням Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2006 року розірвано договір № 367 купівлі-продажу об’єкта незавершенного будівництва - бази госпспособу в с.Старичі Яворівського району Львівської області, укладений 14 червня 2001 року. Рішення набрало законної сили 2 січня 2007 року. З цього часу право власності ОСОБА_4 на спірне майно, набуте за описаним вище договором купівлі-продажу, припинилося. З переписки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області за 2009 рік з Яворівським РВ УМВС України у Львівській області вбачається, що Регіональному відділенню Фонду державного майна України у Львівській області на той час було відомо про викрадення частини майна, що є предметом позову у даній цивільній справі. Таким чином, на час звернення з цим позовом (17 квітня 2015 року) наявний сплив позовної давності. 11 грудня 2015 року представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності до суду першої інстанції (а.с.72).

З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що в позові належить відмовити за спливом позовної давності.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 9 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора Яворівського району Львівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області до ОСОБА_4 про стягнення 63 945 грн. як збитків, завданих державі, за пропуском позовної давності.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 травня 2018 року.

Головуючий

Судді