Постанова № 74589478, 04.06.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2018 року м. Кропивницький

справа № 405/11641/13-ц

провадження № 22-ц/781/329/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участі секретаря – Тимошенко Т.О.

учасники справи:

особа, яка подала скаргу – ОСОБА_4,

особа чиї дії оскаржуються – Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

заінтересовані особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 вересня 2017 рокуу складі судді Іванової Л.А. і

В С Т А Н О В И В:

У вересні березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд із скаргою на бездіяльність посадових осіб Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області під час примусового виконання рішення суду та просив:

- визнати бездіяльність посадових осіб оскаржуваного органу примусового виконання, створення тяганини, порушення строків виконавчого провадження, ілюзію організації і вжиття заходів з примусового виконання рішення від 25.06.2015 року, не виконання заявлених 22.03.2016 року, 29.03.2016 року, 15.09.2016 року ним як стягувачем вимог ст.ст.1,11,12,30,36 ч.1, ст.75,83,90 Закону № 606, ст.1 ЗУ «Про виконавчу службу», не вчинення своєчасних, повних та необхідних дій у встановлені строки по примусовому виконанню рішення від 25.06.2015 року, порушення прав стягувача гарантованих ст.ст.6,8,13 ст.1 Протоколу №1 Конвенції;

- зобов’язати негайно винести постанову заборони відчуження, накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (Кіровоград), у зв’язку з ухиленням від добровільного виконання боржниками з 24.07.2015 року, порушення строків виконання, необхідністю організації примусового виконання без участі боржників, з покладенням витрат будівельній організації знесення незаконної прибудови на боржників за рахунок майнових активів;

- зобов’язати виконати вимоги ст.ст.124,129 Конституції України, ст..14 ЦПК України, ст.1 ЗУ «Про виконавчу службу», ст.ст. 1,11,12,30,ч.1 ст.75,83,90 ЗУ № 606-XIV»Про виконавче провадження», здійснити своєчасні, повні та необхідні дії по примусовому виконанню судового рішення від 25.06.2015 року;

- зобов’язати у випадку наявності обставин ускладнення або неможливості виконання зобов’язального рішення за вимогами ст.373 ЦПК України, ст.1,2,11,36 ЗУ «Про виконавче провадження» звернутися до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення шляхом примусового знесення самочинного будівництва та відшкодування необхідних витрат;

- зобов’язати реалізувати право стягувача особистої участі у всіх виконавчих діях, інформувати належним чином про вчинені заходи з виконання рішення, завершення провадження.

Скарга мотивована тим, що 25.06.2015 року рішенням апеляційного суду Кіровоградської області задоволено його позов до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконними вчинених дій з самочинного будівництва, зобов’язано вчинити перелічені у виконавчому листі дії.

24.07.2015 року відкрито виконавче провадження із зазначеного рішення, предметом виконання було примусове виконання рішення шляхом: зобов’язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_4, ОСОБА_7 в користуванні сходами до АДРЕСА_2 та привести в первинний, придатний до використання стан; зобов’язати ОСОБА_5, ОСОБА_6 демонтувати східці до кв.4 по В. ОСОБА_8, в м. Кіровограді; зобов’язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 демонтувати двері з квартири №4 по вул. В. Перспективна, в м. Кіровограді на вулицю ОСОБА_8 та встановити вікно.

31.07.2015 року попереднім виконавцем, який відкрив виконавче провадження, було складено акт про факт не виконання вказаного судового рішення, встановлено, що боржники уникають виконання. У встановлені законом строки рішення не виконано.

07.10.2015 року ухвалою ВССУ відмовлено у касаційному оскарженні вищезазначеного рішення, вимоги апеляційного суду Кіровоградської області від 25.06.2015 року залишено в силі.

27.10.2015 року подано заяву про поновлення виконавчих проваджень у зв’язку з відсутністю підстав зупинення примусового виконання.

29.10.2015 року провадження поновлено але виконання не здійснено.

08.12.2015 року ОСОБА_4 звернувся із заявою, якою вимагав повідомити з яких підстав не виконано рішення, прийняти заходи юридичної відповідальності до боржників, здійснити повні, своєчасні та необхідні виконавчі дії по виконанню судового рішення, за наявності підстав або неможливості добровільного виконання боржниками рішення звернутись в суд із заявою про зміну способу виконання рішення шляхом примусового знесення самочинного будівництва та відшкодування необхідних витрат у випадку системного невиконання рішення вчинити заходи відповідальності та направити подання про притягнення до кримінальної відповідальності за ст.382 КК України, інформувати належним чином про всі заплановані заходи виконання рішення, забезпечити стягувача особисто участь у заходах виконання, завершення провадження.

03.12.2015 року за його вимогою державним виконавцем винесено постанову про примусовий привід боржника через правоохоронні органи, виконання доручено Кіровоградському ВПНП в Кіровоградській області на 23.12.2015 року.

З матеріалів виконавчого провадження з’ясовано, що доручення державного виконавця не виконано, а відповідальність на боржників за ухилення від виконання не покладено.

22.01.2016 року Ленінським ВДВС Кіровоградського МУЮ повідомлено, що у зв’язку з призначенням ОСОБА_5 на посаду першого заступника начальника ГУ ТУЮ Кіровоградської області, начальником відділу та всіма державними виконавцями подано заяви про самовідвід.

29.02.2016 року ОСОБА_4 отримав постанову Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 24.02.2016 року про направлення матеріалів виконавчого провадження на виконання до ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.

ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області з приводу виконання вимог ст.1 ЗУ «Про виконавчу службу», ст.ст.11, 12 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення суду. 06.04.2015 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області повідомило, про те, що зміст рішення суду від 25.06.2015 року, яке підлягає виконанню, є незрозумілим і 01.03.2016 року на адресу направлялася вимога в порядку ст.ст.5, 11 ЗУ «Про виконавче провадження».

У зв’язку з чим, державним виконавцем до суду направлено заяву про роз’яснення рішення суду та повідомлено, що після отримання судового рішення буде прийнято рішення про подальше виконання у відповідності до вимог чинного законодавства, однак, до цього часу жодних дій з примусового виконання рішення суду не вжито.

14.09.2016 року ОСОБА_4 на електронну адресу і поштою направлено інформаційні запити, повторні заяви про виконання вимог ст..ст.1,3,124,129 Конституції України, ст.14 ЦПК України, ст.1 ЗУ «Про виконавчу службу», ст.ст.11,12 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо здійснення своєчасних, повних та необхідних дій по примусовому виконанню судового рішення від 25.06.2015 року, в яких також просив організувати примусове виконання без участі боржників, вирішити питання зміни способу і порядку виконання, накласти своєчасний арешт на нерухомість боржників з метою гарантій примусового виконання в подальшому.

Однак повторне звернення в розумні строки не було розглянуто, своєчасні заходи арешту і примусового виконання не вжито, відповідь не надано.

Ухвалою суду від 27.09.2016 року залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 вересня 2017 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність посадових осіб (державного виконавця Ріга М.М.) Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо порушення встановлених строків здійснення виконавчого провадження (ВП №48198821, ВП №48198757), не виконання заявлених стягувачем за виконавчими провадженнями ОСОБА_4 вимог ст.ст.1, 11, 12, 30, 36, ч.ч.1, 2 ст.75, ст.ст.83, 90 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21 квітня 1999 року в заявах від 22 березня 2016 року, 29 березня 2016 року, 14 вересня 2016 року при примусовому виконанні виконавчих листів №405/11641/13-ц, 2/405/2227/13, виданих 20 липня 2015 року Ленінським районним судом м.Кіровограда, про зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_4, ОСОБА_7 в користуванні східцями до квартири № 17 в будинку № 1 «б» по вул. В. Перспективна в м. Кіровограді; зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_6 відновити східці до квартири № 17 в будинку № 1 «б» по вул. В. Перспективна в м. Кіровограді та привести у первинний придатний до використання стан; зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_6 демонтувати східці до квартири АДРЕСА_3 «б» в м. Кіровограді; зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_6 демонтувати двері з квартири АДРЕСА_3 «б» в м. Кіровограді на вул. В.ОСОБА_8 та встановити вікно.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року (ВП №48198821, виконавчий лист №405/11641/13-ц, 2/405/2227/13, виданий 20 липня 2015 року Ленінським районним судом м.Кіровограда, стягувач ОСОБА_4, боржник ОСОБА_5), винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_9

Визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року (ВП №48198757, виконавчий лист №405/11641/13-ц, 2/405/2227/13, виданий 20 липня 2015 року Ленінським районним судом м.Кіровограда, стягувач ОСОБА_4, боржник ОСОБА_6), винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_9

Зобов’язано управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII заходів щодо примусового виконання судового рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 25 червня 2015 року у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом – виконавчими листами №405/11641/13-ц, 2/405/2227/13, виданими 20 липня 2015 року Ленінським районним судом м.Кіровограда, та Закону України «Про виконавче провадження», в т.ч. п.3 ч.2 ст.18, п.п.10, 19 ч.3 ст.18, ст.31, ст.63 Закону, забезпечити участь стягувача за виконавчим провадженням ОСОБА_4 у вчиненні виконавчих дій, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії щодо виконання виконавчих листів №405/11641/13-ц, 2/405/2227/13, виданих 20 липня 2015 року Ленінським районним судом м.Кіровограда, про зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_4, ОСОБА_7 в користуванні східцями до квартири № 17 в будинку № 1 «б» по вул. В. Перспективна в м. Кіровограді; зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_6 відновити східці до квартири № 17 в будинку № 1 «б» по вул. В. Перспективна в м. Кіровограді та привести у первинний придатний до використання стан; зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_6 демонтувати східці до квартири АДРЕСА_3 «б» в м. Кіровограді; зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_6 демонтувати двері з квартири АДРЕСА_4 «б» в м. Кіровограді на вул. В.ОСОБА_8 та встановити вікно (стягувач ОСОБА_4, боржники ОСОБА_5, ОСОБА_6О.).

В іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів виданих 20.07.2015 року Ленінським районним судом проведено з порушенням Закону, а тому бездіяльність посадових осіб УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо порушення встановлених строків здійснення виконавчого провадження слід визнати неправомірною, а постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.10.2016 року винесені державним виконавцем такими, що підлягають скасуванню, з відновленням суб’єктом оскарження виконавчих проваджень.

В апеляційній скарзі Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що державний виконавець діяв цілком в межах та у спосіб, що передбачені законом № 606-XIV.

В судовому засіданні апеляційного суду, яке проведено в режимі відеоконференції, представник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_10 підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_4 заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебували на примусовому виконанні два виконавчих провадження ВП №48198821 та ВП №48198757 з виконання виконавчих листів, виданих Ленінським районним судом м.Кіровограда у справі № 405/11641/13-ц від 20.07.2015 року про:

- зобов’язання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_4, ОСОБА_7 в користуванні східцями до квартири АДРЕСА_5;

- відновленням східців до квартири АДРЕСА_5 та привести у первинний, придатний до використання стан; демонтувати східці до квартири АДРЕСА_6; демонтувати двері з квартири АДРЕСА_7 на вулицю ОСОБА_8 та встановити вікно.

Зазначені виконавчі провадження відкриті 24.07.2015 року Ленінським ВДВС Кіровоградського МУЮ та передані до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відповідно до постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження від 19.02.2016 року директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_11 (Т.1 а.с. 158-160, 176-178).

01.03.2016 року виконавчі провадження ВП № 48198821 та ВП № 48198757 були прийняті державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_9 до виконання, про що винесені відповідні постанови (Т. 1 а.с. 91, 170, Т.2 а.с. 28-29).

01.03.2016 року та 05.08.2016 року на адресу боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 державним виконавцем були направлені вимоги № 02114/3104, № 02114/12660 в порядку ст.ст. 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких останніх зобов’язано виконати вимоги виконавчих листів Ленінського районного суду м.Кіровограда у справі № 405/11641/13-ц від 20.07.2015 року та надати докази виконання рішення суду в строк до 10.03.2016 року і 13.09.2016 року відповідно (Т.1 а.с. 172-174, 215-218).

Крім того, управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 17.03.2016 року направлено до Ленінського районного суду м.Кіровограда, а потім 21.06.2016 року і до апеляційного суду Кіровоградської області заяви державного виконавця про роз’яснення рішення суду, які були повернуті заявнику без їх розгляду по суті (Т.2 а.с. 37-46).

30.03.2016 року державним виконавцем винесені постанови про зупинення виконавчого провадження до розгляду заяви про роз’яснення рішення суду.

05.08.2016 року виконавчі провадження були поновлені.

14.09.2016 року державним виконавцем винесено постанови про накладення на боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 штрафу у розмірі 340 грн. за невиконання рішення суду.

29.09.2016 року державним виконавцем повторно виненсені постанови про накладення штрафу на боржників у подвійному розмірі в сумі 680 грн. (Т.1 а.с. 231-234).

Крім того, 04.10.2016 року начальником відділу примусового виконання рішень винесено подання в порядку ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 214 КПК України, ст. 382 КК України та направлено до Кіровоградського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом умисного невиконання та перешкоджання виконанню рішення суду відносно боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 а.с. 235-238, т.2 а.с. 75-78)

04.10.2016 року державним виконавцем Ріга М.М. виконавчі провадження ВП № 48198821 та ВП № 48198757 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Ленінським районним судом м.Кіровограда у справі № 405/11641/13-ц від 20.07.2015 року, на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону №606-ХІV від 21.04.1999 року - закінчено, про що винесено постанови (Т.1 а.с. 240-242, Т.2 а.с. 80-82).

Згідно змісту зазначених постанов підставою для їх винесення стало те, що жодних дій з боку боржників вчинено не було, що було підставою для складання постанови в порядку ст.89 Закону України «Про виконавче провадження», ст.214 КПК України, ст.382 КК України.

Вказані постанови разом із оригіналами виконавчих документів повернуті до Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що державний виконавець не допустив бездіяльності під час виконання рішення суду, вчиняв виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Поте повністю з доводами апеляційної скарги погодитися неможна з огляду на таке.

Виконання судових рішень – це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації цивільних прав.

Згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини при визначенні розумного строку розгляду справи у цей строк включається період надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням (ст. 32 вказаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження).

Статтею 383 ЦПК України (в редакції чинній на час подання скарги до суду) визначено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи, що визначено ч.ч.1,2 ст.387 ЦПК України.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону №606-ХІV від 21 квітня 1999 року ( чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон) виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється за умов, визначених статтею 75 Закону.

За приписами ст.75 Закону у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Частиною 3 ст.11 Закону визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища (п. 4); звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення (п. 8); викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції (п. 11); залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, поліцейських, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання (п. 12); вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 16); у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням (п. 18); у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача (п. 19).

Згідно з ч.2 ст.20 Закону виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

У судовому засіданні апеляційного суду представник Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області визнав, що державний виконавець жодного разу не приїздив до міста Кропивницького для проведення виконавчих дій.

В апеляційній скарзі зазначається, що державний виконавець звертався до Ленінського районного суду м.Кіровограда з заявою про роз’яснення рішення суду.

Разом з тим, ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27 травня 2016 року заяву державного виконавця про роз’яснення рішення суду повернуто для подання до належного суду, а саме: до суду, який виніс рішення, яким є Апеляційний суд Кіровоградської області.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 02.08.2016 року заяву про роз’яснення виконавчих листів також було повернуто Управлінню ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області в особі відділу примусового виконання рішень, з підстав визначених ч.1 ст.221 ЦПК України, оскільки державний виконавець просив роз’яснити резолютивну частину виконавчих листів, що не передбачено чинним законодавством.

В подальшому державний виконавець, до суду з заявою про роз’яснення рішення суду не звертався.

Державним виконавцем направлялися на адресу боржників вимоги про виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м.Кіровограда №405/11641/13-ц від 20.07.2015 року та зобов’язано їх визначений державним виконавцем строк надати докази виконання рішення суду.

Однак у встановлений державним виконавцем строк, останній не перевірив виконання боржниками рішення суду, а так само не направив відповідне доручення для проведення виконавчих дій та перевірки виконання боржниками рішення суду за територіальністю відповідному Відділу ДВС.

Винесені державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.10.2016 року є не мотивованими.

Крім того, державним виконавцем не надано переконливих доказів, що рішення суду неможна виконати без участі боржників, адже державний виконавець жодного разу не приїздив на місце проведення виконавчих дій до міста Кропивницького.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права або порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 вересня 2017 рокубез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 08.06.2018 року.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді О.Л.ОСОБА_12 ОСОБА_3