Постанова № 74589278, 29.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/8431/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/4873/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Б.

Категорія:30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого судді: Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А.,Шандри М.М.

секретаря: Бадівської О.О.

за участі: представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Старий Львів», представника ОСОБА_4 – ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м.Львова у складі судді Юрків О.Р. від 09 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Львівського комунального підприємства «Старий Львів» про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 09 червня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Старий Львів» (код ЄДРПОУ 20782401) на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у сумі 50188 (п'ятдесят тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 44 коп., моральну шкоду - 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., всього - 55188 (п'ятдесят п'ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 44 коп.

Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Старий Львів» (код ЄДРПОУ 20782401) на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у сумі 621 (шістсот двадцять одна) грн. 88 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржило ЛКП «Старий Львів» подавши апеляційну скаргу, в якій зазначає що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що на території ЛКП «Старий Львів» Галицької районної адміністрації ЛМР знаходиться житловий будинок за адресою м.Львів,вул..Валова 15, однак не на балансі. Зазаначає, що позивачем не було повідомлено відповідача, так і балансоутримувача будинку, про пошкодження автомобіля внаслідок падіння снігу з даху будинку для прибуття на місце представника балансоутримувача та складання відповідного акту безпосередньо на місці події в якому, були б зафіксовані всі необхідні дані, внаслідок чого та за яких обставин відбулося пошкодження автомобіля. Єдиним доказом пошкодження автомобіля є довідка. яка не містить жодної конкретної інформації, до неї не долучено фото фіксації місяця події та пошкодженого транспортного засобу, протоколу огляду транспортного засобу, схеми дорожньо транспортної пригоди складеної працівниками ДАІ, пояснень очевидців, свідків. Також вказує, що матеріали справи не містять доказів щодо протиправної поведінки відповідача, що спричинило пошкодження автомобіля.

Просить рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 червня 2017 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю за безпідставністю.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_4 –ОСОБА_3 подавши апеляційну скаргу. Вважає оскаржуване рішення в частині часткового задоволення моральної шкоди та відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу незаконним, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що в цій частині підлягає скасуванню.

Просить рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 червня 2017 року в частині відмови в стягненні моральної шкоди та витрат на правову допомогу скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з ЛКП 2Старий Львів» на користь ОСОБА_4 12000грн моральної шкоди та 13500 витрат на правову допомогу.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст..263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 є власником транспортного засобу SUZUKI GRAND VITARA, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі, кузова JSAJTDA4V00103067 (а.с.10).

ОСОБА_4 припарку вала свій автомобіль SUZUKI GRAND VITARA на паркувальному майданчику по вул..Валова, 15, що підтверджується талоном на в’їзд, виданого паркоматом на вул. Валовій, 31, час в’їзду зазначений 14.11.2016 року о 10 год. 53 хв.

У висновку по матеріалах Журналу єдиного обліку № 36397 та № 36625 зазначено, що в ході проведення перевірки було встановлено, що 14.11.2016 року в період часу з 14 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. на вул. Валовій №16 у м. Львові з будинку впала брила снігу та пошкодила автомобіль ОСОБА_4 SUZUKI GRAND VITARA, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, підтверджується іншими матеріалами справи та не заперечується сторонами, подія мала місце по вул.Валова будинок №15 а не 16.

Згідно з листом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 05.12.2016 року № 3105-2747, будинок № 15 по вул. Валовій у м. Львові перебуває на балансі ЛКП «Старий Львів» (а.с.16).

Відповідно до звіту № С-00647 про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу SUZUKI GRAND VITARA, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі, кузова JSAJTDA4V00103067, вартість відновлювального ремонту становить 49282,46 грн. (а.с.21).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Для правильного вирішення спору суду належить встановити наявність обставин, які дають підстави для покладення на відповідача обов’язку відшкодувати шкоду. До таких належать протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв’язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина завдавача шкоди.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 N 76, утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою (п. 7 ч. 1 статті 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Порядок та умови належного утримання будинків та прибудинкових території визначені Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, від 17 травня 2005 р. N 76.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта ЛКП «Старий Львів» на те, що будинок за адресою вул..Валова 15 перебуває на території ЛКП «Старий Львів» проте, не на балансі останнього, оскільки це спростовується матеріалами справи, а саме листом з Галицької районної адміністрації.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 04.08.97 р. N 59 "Типові норми часу та норми обслуговування для робітників і виробничого персоналу, зайнятих утриманням житлового фонду" в їхні обов'язки входить встановлення огорож у місцях, які небезпечні для пішоходів, на час скидання снігу з дахів при утворенні великих льодових бурульок на звісах покрівель та при простукуванні відшарованої і нетривкої штукатурки на фасадах будинків.

Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 150 від 10 серпня 2004 року, зареєстрованого в МЮ України № 1046/9645 від 21 серпня 2004 року із змінами та доповненнями, внесеними наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 198 від 12 листопада 2004 року затверджено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до п.п. 1.1.8.6, п.1.1.8 якого скидання з дахів та покрівель снігу та льоду входить в компетенцію відповідача - ЛКП «Старий Львів».

Згідно з положеннями п. 2.2 Статуту ЛКП «Старий Львів», основними напрямками діяльності належне утримання житлових будинків та прибудинкових територій, згідно з Правила користування, незалежно від форм власності, статусу квартир та нежитлових приміщень, які розміщені у житловому будинку; забезпечувати утримання будинків відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій.

Суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, вважав що відповідач вимог зазначених в нормативних актах не дотримався, внаслідок чого позивачу була заподіяна шкода, яка враховуючи звіт № С-00647 про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу SUZUKI GRAND VITARA становить 49282,64 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що доводи апеляційної скарги таких не спростовують, тому підстав для скасування рішення немає.

Окрім того представник ОСОБА_4 –ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в стягненні моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Задовольняючи частково позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції враховував вимоги розумності, справедливості та виваженості завданої моральної шкоди, характер негативних наслідків, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв’язків, вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., що буде еквівалентом завданим моральним стражданням, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи, а також вищезазначеним принципам.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір моральної шкоди що підлягає стягненню на користь позивача.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки суду першої інстанції не було надано документів, які б підтверджували перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ «ЮК «Захист власності» або наявності між ними договірних відносин та не надано документа, який підтверджує статус ОСОБА_3 як фахівця в галузі права (диплому про закінчення ВНЗ за спеціальністю юрист чи правоохоронна діяльність). Відсутній також розрахунок витрат на правову допомогу, у акті надання юридичних послуг не зазначено, який час витрачений фахівцем на вчинення кожної дії.

Відповідно до ст..1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до п.47 постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року№ 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року№ 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу", положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42,56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

У пункті 48 постанови зазначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Львівського комунального підприємства «Старий Львів» та представника ОСОБА_4 – ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 червня 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 06 червня 2018 року.

Головуючий

Судді