Постанова № 74589246, 08.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/3196/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кріль М.Д.

Провадження № 22-ц/783/1218/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія: 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Апеляційного суду Львівської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Головне управління Держпраці у Львівській області, про стягнення недоплачених коштів за період з 01.04.2001 року по 31.10.2016 року, зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати відшкодування шкоди в зв`язку з профзахворюванням із заробітку по професії машиніста-механіка вугільного комбайну на шахті № 5 "Великомостівська" в розмірі 3 389,65 грн. в місяць з відповідним коригуванням згідно Закону з 01.11.2016 року,-

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2016 року позивач звернувся в суд з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Головне управління Держпраці у Львівській області, про стягнення недоплачених коштів, зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати відшкодування шкоди в зв`язку з профзахворюванням, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 33043,93 грн., які недоплачені йому за період з 01.04.2001 року по 31.10.2016 року; зобов’язати відповідача нарахувати та виплачувати відшкодування шкоди в зв`язку з профзахворюванням із заробітку по професії машиніста-механіка вугільного комбайну на шахті №5 "Великомостівська" в розмірі 3 389,65 грн. в місяць з відповідним коригуванням згідно Закону з 01.11.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є пенсіонером-шахтарем. В даний час він отримує відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання, яке отримав в час проботи на шахтах нинішнього ДП «Львіввугілля», а тоді: ВО «Укрзахідвугілля», з часом «Західноукраїнська вугільна холдингова компанія, які йому виплачує відповідач по справі. На даний час загальна сума щомісячних страхових виплат, які йому виплачуються становить 2 973,55 грн. в місяць, які вирахувані з середньомісячної відкоригованої заробітної плати електрослюсаря підземного 4-го розряду на шахті №4 «Великомостівська», з врахуванням 40% вини цієї щахти у його професійному захворюванні, та із заробітної плати машиніста-механіка вугільного комбайну під час роботи на шахті №5 «Великомостівська» (Західно-Українська виконавча дирекція з ліквідації шахт Державної компанії «Укрвуглереконструктуризація»), з врахуванням 60% вини цієї шахти у його професійному захворюванні. З таким розміром та механізмом нарахування та виплати йому відшкодування шкоди він не згідний. Зазначив, що первинно відшкодування шкоди йому призначили в час роботи на шахті №5 «Великомостівська» ВО «Укрзахідвугілля», де він працював з 01.09.1960 року по 15.06.1967 року машиністом механіком вугільного комбайна, у зв’язку з чим у 1968 році в нього було виявлено силікоз, та встановлено II групу інвалідності. Стверджує, що професійне захворювання в нього виникло, ще в час роботи машиніста-механіка вугільного комбайну, що підтверджено повідомленням МСЕК №55 від 20.06.2011 року та повідомленням лікарні №15 від 10.06.2011 року. Після звільнення в 1967 році з шахти №5 «Великомостівська», він працював на роботах не пов’язаних з підземними роботами аж до 04.06.1984 року, коли поступив на роботу підземним слюсарем на шахту №4 «Великомостівська». За вказівкою керівництва ВО «Укрзахідвугілля», в склад якого входили обидві шахти, Шахта №5 взяла на себе вину за втрату працездатності в розмірі 60%, та виплачувала йому відшкодування шкоди із заробітку машиніста-механіка вугільного комбайну, а Шахта №4 в розмірі 40% (із 80% втрати працездатності, які визначено), із заробітку електрослюсаря підземного. Вважає, що відповідач усупереч ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виплачує йому відшкодування шкоди до сьогоднішнього дня, так як він отримав професійне захворювання за час роботи механіком-машиністом вугільного комбайну на шахті № 5 «ВМ». Посилаючись на вищевказану довідку відповідача від 10.11.2016 року, зазначає що з 01.04.2001 року по 31.10.2016 року йому загалом було виплачено щомісячних страхових виплат на суму 239 439,24 грн., з яких 75 949,34 грн. нараховано Шахтою №4, та 163 489, 90 грн. нараховано Шахтою №5. На його думку, оскільки професійне захворювання у нього виникло ще при роботі машиністом-механіка вугільного комбайну на шахті № 5 «Великомостівська», з урахуванням вказаного вище, відповідач має йому виплачувати у весь цей період часу відшкодування шкоди 100% із середнього заробітку машиніста-механіка, а не з двох заробітків: машиніста-механіка та електрослюсаря підземного. Виплата відшкодування шкоди, виходячи із заробітку по двох професіях, привела до заниження йому виплати відшкодування шкоди за весь цей період часу з 01.04.2001 р. по 31.10.2016 р. в загальній сумі 33 043, 93 грн., та згідно його розрахунку, коли вираховувати відшкодування шкоди, яке підлягає виплаті йому в місяць лише із заробітку по професії машиніста-механіка вугільного комбайну на шахті №5 «Великомостівська», з якої відповідач лише частково виплачує йому відшкодування шкоди та 80 % втрати працездатності, то розмір щомісячного відшкодування шкоди має становити не 2973, 55 грн., а 3389,65 грн. в місяць ((2033,79 , що виплачується : заробітку машиніста-механіка вугільного комбайна х 100%) : 60%) = 416,10, а отже дана сума в місяць, на сьогоднішній день йому не оплачується.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 27 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Головне управління Держпраці у Львівській області, про стягнення недоплачених коштів за період з 01.04.2001 року по 31.10.2016 року, зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати відшкодування шкоди в зв`язку з профзахворюванням із заробітку по професії машиніста-механіка вугільного комбайну на шахті № 5 "Великомостівська" в розмірі 3 389,65 грн. в місяць з відповідним коригуванням згідно Закону з 01.11.2016 року - відмовлено.

Дане рішення в апеляційному порядку оскаржила представник позивача -адвокат ОСОБА_3, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що позивач отримав професійне захворювання за час роботи по професії механіка - машиніста вугільного комбайну на шахті № 5 ВМ, тому середній заробіток мав братися, виходячи із заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я. Первинно відшкодування шкоди позивачу призначили в час роботи на шахті № 5 «Великомостівській» ВО «Укрзахідвугілля», де він працював машиністом – механіком вугільного комбайну і відшкодування шкоди йому виплачувались із заробітку машиніста – механіка вугільного комбайну. Пізніше він перейшов на роботу на шахту № 4 «Великомостівську», де працював електрослюсарем підземним. За вказівкою керівництва ВО «Укрзахідвугілля», до складу якого входили обидві шахти, шахта № 5 взяла на себе вину за втрату працездатності в розмірі 60%, а шахта № 4 - 40% ( із 80 % втрати працездатності).

Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що після того як був створений Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і справи по відшкодуванню шкоди були передані з шахт в цей фонд, фонд продовжував виплачувати відшкодування шкоди аналогічно, тобто 60 % із заробітної плати електрослюсаря підземного. Такі суми відшкодування шкоди відповідач виплачує йому до сьогоднішнього дня. Неправильне нарахування відшкодування шкоди із заробітку по двох професіях, а не із заробітної плати машиніста – механіка вугільного комбайну призводить до того, що розмір відшкодування шкоди йому виплачується в заниженому розмірі.

Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває міський суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За таких обставин апеляційний розгляд справи відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз’яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог дотримався.

З матеріалів справи вбачається наступне .

Позивач у період 01.09.1960-15.09.1967 р.р. працював на шахті № 5 «Великомостівська» на посаді машиніста вугільного комбайну, а в період 04.06.1984-24.04.1985 р.р. - на посаді електрослюсара підземного ІV розряду, на шахті № 4 «Великомостівська».

Згідно із наказом № 839-П «Шахти № 5 «Великомостівська» Західно-Українського виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Укрзахідвугілля» від 27.10.1993 року позивачеві встановлено відшкодування шкоди у зв’язку з профзахворюванням, при нарахуванні відшкодування збитків з 01.04.1993 року застосовано коефіцієнт відшкодування збитків для машиніста гірничовиймальних машин. Пропорційно стажу роботи шахта № 5 «ВМ» взяла на себе 60% вини.

З копії відповіді відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Червонограді №29-06-1/16 від 10.11.2016 року на звернення позивача, вбачається, що відділення ВДФСНВ в м. Червонограді продовжило позивачу виплату щомісячних страхові виплати з 01.04.2001 р, згідно довідок про розмір втраченого заробітку переданих ДВАТ шахтою «Відродження» (колишня шахта №4 «Великомостівська») та Західно - Українською дирекцією по ліквідації шахт.

Сума страхових виплат станом на 01.04.2001 р. по ДВАТ шахті «Відродження» становила 81,09 грн. (середньомісячна зарплата 337,87грн., ступінь втрати професійної працездатності 60%, вина шахти 40%); по ЗУД 175,49 грн. (середньомісячна зарплата 487,48 грн., ступінь втрати професійної працездатності 60%, вина шахти 60%). Згідно довідки Міжрайонної спеціалізованої профпатологічної МСЕК від 14.10.2010 р. ЛВА-2 № 029204 ступінь втрати професійної працездатності збільшено до 80%. На даний час сума щомісячних страхових виплат становить 2973,55 грн, де частка ВП «Шахта Відродження» ДП «Львіввугілля» становить 939,76 грн., а частка Західно-Українська дирекція по ліквідації шахт становить 2033,79 грн., що підтверджується довідкою про суми нарахованих та виплачених щомісячних страхових виплат за період з 01.04.2001 р. по 31.10.2016 р.

В подальшому позивачем було скеровано скаргу на неправомірні дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Червонограді львівської області, на яку ним отримано відповідь від Міністерства соціальної політики України №295/18/153-16 від 13.09.2016 року, в якій останні вказують, що за інформацією виконавчої дирекції Фонду, з питанням перерахунку розміру відшкодування шкоди у зв’язку із профзахворюванням та стягнення заборгованості із відшкодуванням шкоди позивач неодноразово звертався до судів різних інстанцій, та судами усіх інстанцій (у тому числі і ухвалою Верховного Суду України від 30.05.2016 року) йому відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог. Окрім цього, в даному листі позивачу роз’яснено, що після прийняття справи потерпілого до Фонду, відділення виконавчої дирекції Фонду видає постанову про продовження виплат, які були призначені підприємством на підставі довідки. При цьому призначені підприємством виплати відділення Фонду не переглядає, оскільки відповідальність за призначення виплат потерпілим до 01.04.2001 залишається за підприємством. Фонд не має права перераховувати раніше призначені страхові виплати, він лише продовжує виплачувати раніше призначені підприємством щомісячні страхові виплати.

Як вбачається із відповіді завідуючого профпатологічним відділенням Львівської обласної клінічної лікарні №15 від 10.06.2011 року рішенням ЛЕК №39-1/581 від 10.06.2011 року встановлено, що професійне захворювання у хворого ОСОБА_2 розвинулося від роботи у професії машиніста-механіка вугільного комбайна.

Із відповіді № 55 від 20.06.2011 року міжрайонної спеціалізованої профпатологічної МСЕК Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи вбачається, що на підставі висновку профпатологічної ЛЕК Львівської обласної клінічної лікарні (№15 від 10.06.2011 року), згідно медичної документації медичної експертної справи, профпатологічна МСЕК вважає, що професійне захворювання інваліда другої групи ОСОБА_2 “силікоз” розвинулося від дії шкідливих факторів праці у професії машиніста-механіка вугільного комбайну.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 09.03.2017 року по даній справі було призначено медико-соціальну експертизу, на виконання якої комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» Обласна медико-соціальна експертна комісія №1, в межах своєї компетенції зазначила, що професійне захворювання у ОСОБА_2 виникло у вугільних шахтах внаслідок роботи на двох професіях: машиніста механіка вугільного комбайну та підземного електрослюсаря, та стійка втрата працездатності останнього пов’язана з роботою на вищевказаних посадах.

Судом першої інстанції в судовому засіданні досліджено матеріали цивільної справи №1327/788/201, які досліджені і колегією суддів. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 06.11.2012 року у цій справі за позов ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Червонограді Львівської області, третя особа – ДП “Львіввугілля”, ДК “Вуглеторфреструктуризація” про перерахунок розміру відшкодування у зв”язку з профзахворюванням – задоволено, та зобов`язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Червонограді Львівської області здійснити перерахунок розміру страхових виплат ОСОБА_2 внаслідок профзахворювання, починаючи з 14 лютого 2009 року, виходячи з встановленої втрати працездатності 80 % по відкоригованому заробітку машиніста-механіка вугільного комбайну, за час його роботи на шахті №5 “Великомостівській” та виплатити ОСОБА_2 різницю у страхових виплатах після проведеного перерахунку.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14.05.2013 року апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Червонограді Львівської області – задоволено, та вищевказане рішення міського суду від 06.11.2012 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовлено повністю. В подальшому ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.09.2013 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, та вищевказане рішення апеляційної інстанції від 14.05.2013 року скасовано, та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В подальшому рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26.12.2013 року апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Червонограді Львівської області – задоволено, та вищевказане рішення міського суду від 06.11.2012 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовлено.

Постановляючи вищевказане рішення, яке набрало законної сили 26.12.2013 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до акту розслідування професійного захворювання ОСОБА_2, складеного шахтою ім. ХХУ з`їзду КПРС (пізніше шахта № 4 Великомостівська, на даний час - шахта Відродження), на якій позивач згідно записів у трудовій книжці працював підземним електрослюсарем з 04.06.1984 р. по 24.04.1985 р., в акті розслідування профзахворювання вказана лише одна професія - підземний електрослюсар. У відповідності до матеріалів справи, професійне захворювання, яке за словами позивача отримане ним під час роботи на шахті № 5 Великомостівська за спеціальністю машиніста-механіка вугільного комбайна, взагалі ніким не розслідувалося та акт розслідування професійного захворювання не складався.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що підставою для призначення страхових виплат потерпілим та продовження їх виплати після передачі справи підприємством до органів Фонду є обов`язкова наявність акту розслідування профзахворювання за формою П-4 за відповідною спеціальністю. За відсутності акта розслідування профзахворювання, який повинен був бути складений шахтою № 5 Великомостівська в період роботи на ній ОСОБА_2 за спеціальністю машиніст-механік вугільного комбайну, підстави для коригування позивачу заробітку машиніста-механіка вугільного комбайна, як і підстави для проведення з цього відкоригованого заробітку страхових виплат відсутні - обгрунтованими.

Окрім цього, дослідивши в судовому засіданні матеріали цивільної справи №459/2994/14-ц, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 17.09.2014 року в позові ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області, Державного підприємства «Львіввугілля», з участю третьої особи: ДК «Центрально-Західна компанія Вуглеторфреструктуризація» в особі Західно-Української виконавчої дирекції з ліквідації шахт Державної компанії «Укрвуглереструктуризація», про стягнення заборгованості по відшкодуванню шкоди і з інших суміжних вимог – відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08.06.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилено, та вищевказане рішення міського суду від 17.09.2014 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.10.2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 – відхилено, та вищевказані рішення суду першої інстанції від 17.09.2014 року та апеляційної інстанції від 08.06.2015 року залишено без змін.

Постановляючи вищевказане рішення, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ послався на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2013 року у справі № 1327/788/2012 за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Червонограді Львівської області, треті особи: ДП «Львіввугілля», ДП «Вуглеторфреструктуризація», про перерахунок розміру відшкодування у зв’язку з профзахворюванням, встановлено, що професійне захворювання, яке отримане позивачем під час роботи на шахті № 5 «Великомостівська» за спеціальністю машиніста-механіка вугільного комбайна, взагалі ніким не розслідувалося та акт розслідування професійного захворювання не складався.

Так, відповідно до вимог Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійною захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності» відділенням виконавчої дирекції Фонду в м. Червонограді було продовжено щомісячну страхову виплату втраченого заробітку позивачу та надалі здійснювалось перерахування розміру щомісячних страхових виплат.

Відділення виконавчої дирекції Фонду лише продовжує виплати потерпілим на виробництві на підставі поданих роботодавцем документів. До матеріалів особової справи позивача, на підставі якого відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Червонограді проводить щомісячні страхові виплати долучений акт форми П-4 від 24 січня 1990 року, що був складений на шахті ім. 25 з’їзду КПРС в/о № 4 «УЗУ» (в подальшому шахта № 4 «Великомостівська»). У даному акті зазначено, що позивач отримав професійне захворювання силікоз та зазначено професію - підземний електрослюсар. Даний акт позивачем не оскаржувався. Позивачу було призначено первинно шахтою № 4 «Великомостівська» відшкодування втраченого заробітку з професії підземного електрослюсаря у повному розмірі з урахуванням акта форми П-4, висновку МСЕК та вини підприємства у заподіянні професійного захворювання - 100 %. Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності» та нарахування позивачу страхових виплат виходячи із середнього заробітку за професією машиніста-механіка вугільного комбайна не знайшли свого підтвердження, оскільки немає підстав для здійснення перерахунок розміру відшкодування шкоди на підставі вказаних норм, так як дані норми застосовуються у разі призначення первинно страхових виплат Фондом після 01 квітня 2001 року, не мають зворотної дії в часу і до даних спірних правовідносин не застосовуються.

Згідно вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі наведеного вище, беручи до уваги те, що позивач не погоджуючись з рішеннями у вищевказаних цивільних справах №№ 1327/788/2012, 459/2994/14-ц, в яких у задоволенні його позовних заяв відмовлено, звернувся до суду з вимогою про стягнення недоплачених коштів за період з 01.04.2001 року по 31.10.2016 року, зобов`язання нарахувати та виплачувати відшкодування шкоди в зв`язку з профзахворюванням із заробітку по професії машиніста-механіка вугільного комбайну на шахті №5 "Великомостівська" в розмірі 3 389,65 грн. в місяць з відповідним коригуванням згідно Закону з 01.11.2016 року, посилаючись на одну і ту саму обставину «що професійне захворювання, за словами позивача, отримане ним під час роботи на шахті № 5 «Великомостівська» за спеціальністю машиніста-механіка вугільного комбайна», яка спростована судовими рішенням у вищевказаних цивільних справах, які набрали законної сили, встановлені у яких обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки суд ухвалив правильне по суті, законне і справедливе рішення, дійшовши його на підставі повно з’ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апелянтом не представлено.

За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом, а відтак підстав для скасування ухваленого у справі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 лютого 2018 року та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

У відповідності до вимог ст. 268 ч. 5 абзацу 2 датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 08 червеня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 червеня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_4