Рішення № 74588611, 04.06.2018, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/413/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді Сивак В.М.

з участю секретаря Захарчук Н.Я.

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Золочеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Золочівського районного сектору ДМС України у Львівській області, ОСОБА_6 про визнання права користування житловим будинком та реєстрацію місця проживання, -

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до суду із вимогою визнати за ними право користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Золочівський р-н, м.Золочів, вул.Шевченка, будинок 162. Просять зобов’язати відповідача усунути перешкоди у реєстрації місця постійного прожив ання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у зазначеному будинку. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбу з 1982 до 2015 року. ОСОБА_1 являється їхньою донькою. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 переїхала проживати до чоловіка, де залишилася і після розірвання шлюбу.

Однак, ОСОБА_5 відмовляється зареєструвати позивачів за місцем проживання, намагається виселити їх, перешкоджає проживанню у будинку різними способами.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представники позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 позов підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Просили позов задоволити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, надав суду письмові заперечення, де заперечив факт здійснення спроб з його сторони виселити позивачів. З приводу прописки, то він ніколи не надавав згоду позивачам зареєструвати їх місце проживання за вказаною адресою. Позивачку ОСОБА_4 членом своєї сім’ї не вважає.

Додатково зазначив, що спірне житло належало його батькові, яке він отримав у спадок, однак правовстановлюючих документів не оформив. З вказаних підстав просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи Золочівського районного сектору ДМС України у Львівській області в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Суд, заслухавши позивача та представників позивача, дослідивши наявні у справі докази та показання свідків, приходить до наступних висновків.

Право на судовий захист передбачає ст.55 Конституції України. Згідно із ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що житловий будинок за адресою: Львівська обл., Золочівський р-н, м.Золочів, вул.Шевченка, будинок 162 не зареєстрований на праві власності на жодну із сторін спору.

Як вбачається з ОСОБА_7 обстеження матеріально-побутових умов від 13 лютого 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1982 по 2017 рік, але там не зареєстровані. Склад сім’ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.

Згідно зіст.55 Конституції України та положеннями ст.ст.4, 13, 78, 81 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Розгляд цивільних справ здійснюється не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін самостійно, на власний розсуд розпоряджається своїми правами й зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Захист прав у порядку цивільного судочинства - це передбачені законом способи охорони цивільних, житлових, земельних, сімейних чи трудових прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобовязання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Відповідно до вимогст.64 ЖК УРСР члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім’ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки.

Із наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що позивачі проживають у спірному будинку, що не заперечується сторонами. Ними не надано жодних доказів, які б підтверджували факт створення їй перешкод з боку відповідача у проживанні в даному будинку, які власне мав би суд усунути.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 вказали, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають у спірному будинку, що знаходиться за адресою: Львівська область, Золочівський район, м. Золочів, вул. Шевченка, 162. Вказали, що їм відомо зі слів позивачів, що останні здійснюють оплату комунальних послуг.

Тому суд не вбачає порушення у даних правовідносинах права позивачів на житло, а відповідно у підставності їх вимог.

З приводу вимоги усунути перешкоди у реєстрації місця проживання, то така також не підлягає до задоволення, оскільки не подано доказів звернення відповідачів до компетентних органів та отримання відмови у цьому. Більше того, відповідач не може надати згоди на реєстрацію місця проживання, оскільки на даний момент не являється власником спірного будинку.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Золочівського районного сектору ДМС України у Львівській області, ОСОБА_6, про визнання права користування житловим будинком та реєстрацію місця проживання відмовити за безпідставністю вимог.

Скасувати заходи забезпечення позову, визначені ухвалою суду від 12.03.2018 року. Заходи забезпечення зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку з дня проголошення рішення, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області в 30- денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя В. М. Сивак