Рішення № 74588226, 31.05.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/884/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Ужгородська міська рада, про визнання осіб такими, втратили право користування жилим приміщенням , -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 31 травня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 08 червня 2018 року.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Ужгородська міська рада, про визнання осіб такими, втратили право користування жилим приміщенням.

Позовні вимоги мотивує тим, що, ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.12.2017 року придбано квартиру від гр. ОСОБА_4, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та на підставі вказаного договору зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 23990602. Пунктом 1.8 Договору купівлі-продажу встановлено, що продавець зобов’язаний у термін не пізніше 15.01.2018 року забезпечити зняття з реєстрації місця перебування чи місця проживання (виписку) усіх осіб, які зареєстровані у квартирі, звільнити квартиру від речей, належних Продавцю чи будь-яким третім особам та передати Покупцю повний комплект ключів від квартири, що є предметом цього договору та сплатити комунальні послуги по день фактичного проживання в квартирі. Однак відповідно до довідки від 23.01.2018 року №2155 виданої ПП «Ужгородський Будинковий Сервіс» за адресою, належної позивачу квартири зареєстровано місце проживання двох осіб, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Позивач вказує, що дані особи жодних юридичних прав на квартиру не мають. Однак на вимоги ОСОБА_1, про звільнення квартири та добровільне зняття з реєстрації місця проживання, відмовляються, стверджують, що вони є власниками, проте жодних підтверджуючих документів не надають. Такі дії відповідачів порушують права ОСОБА_1, як власника квартири та не дають їй змоги заселитися в квартиру, оформити субсидії щодо оплати комунальних послуг.

Позивач вказує на те,що відповідачі не є власниками квартири та не є членами її сім’ї, не пов’язані з нею спільним побутом та не мають спільних прав та обов’язків, відтак, жодних підстав для проживання та використання належної позивачу квартири у них нема.

З огляду на наведене позивач просить суд: усунути перешкоди в користуванні майном ОСОБА_1 шляхом визнання ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) такими, що втратили право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2,

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача – адвокат ОСОБА_6 подала на адресу суду заяву, в якій зазначила, про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення справи до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не подавали.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності.

На підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223,280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

За приписом ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст.13 та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири ННА055415 від 15.12.2017 року зареєстрованого в реєстрі за №2142 ОСОБА_1 придбала від гр. ОСОБА_4 квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності :23990602 є власником вказаної квартири.

Зі змісту копії довідки виданої до ПП «Ужгородський Будинковий Сервіс» від 23.01.2018 року № 2155 за адресою: АДРЕСА_3, зареєстровано місце проживання двох осіб, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Згідно відомостей відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради за адресою: АДРЕСА_4, зареєстровано місце проживання: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до п.1.8 зазначеного вище договору купівлі-продажу, встановлено, що продавець зобов’язаний у термін не пізніше 15.01.2018 року забезпечити зняття з реєстрації місця перебування чи місця проживання (виписку) усіх осіб, які зареєстровані у квартирі, звільнити квартиру від речей, належних Продавцю чи будь-яким третім особам та передати Покупцю повний комплект ключів від квартири, що є предметом цього договору та сплатити комунальні послуги по день фактичного проживання в квартирі.

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Згідно ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (дружина, діти, батьки власника, інші особи, якщо вони постійно проживають з власником і ведуть з ним спільне господарство).

З матеріалів справи встановлено, що відповідачі, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є членами сім'ї позивача, матеріали справи не містять доказів того, що між позивачем та відповідачами було укладено договір найму вказаної квартири, а також того, що відповідачі здійснюють плату за користування житловим приміщенням та за комунальні послуги.

В той же час, реєстрація відповідачів за вказаною адресою, створює для позивача перешкоди у вільному користуванні майном.

Відповідно до ч.1 ст383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Статтею 155 ЖК України встановлені гарантії прав громадян, які мають в приватній власності жилий будинок (квартири), а саме жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Такі ж гарантії встановлені і ст.321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом норм матеріального права, зокрема ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України правом користування житлом, якій знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть спільне господарство.

Згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є власником спірної житлової квартири, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають права порушувати її законні права на володіння та користування спірною житловою квартирою, в тому числі право на проживання в цій квартирі. ОСОБА_1 має право на володіння та користування належною їй на праві власності житловою квартирою незалежно від стосунків, які склалися між сторонами та незалежності від наявності у неї іншого житла.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали суду доказів щодо своїх правових підстав користування спірною житловою квартирою, суду не надано відомостей, які б спростовували твердження позивача, право власності ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_5.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Згідно зі ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Таким чином, рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, після набуття ним законної сили, є підставою для скасування реєстрації відповідача за вищевказаною адресою.

Відповідно до положень ст.ст.317, 319, 321, 391 ЦК України, якими передбачено зміст, порядок, захист здійснення права власності та його непорушність, враховуючи вищезназначені обставини, можна погодитись з доводами позивача, що реєстрація відповідачів в помешканні за вищевказаною адресою фактично перешкоджає в реалізації її прав власника спірного жилого приміщення, які підлягають відновленню, зокрема, і шляхом усунення перешкод у користуванні квартирою, визнавши відповідачів такими, що втратили право користування квартирою.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 29, 316, 317, 319, 391 ЦК України, ст. 3, 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. .ст.12, 76, 223, 258, 259, 260, 280-282 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Ужгородська міська рада, про визнання осіб такими, втратили право користування жилим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4) такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_5.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_7