Рішення № 74587619, 11.06.2018, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 2/325/230/2018р.

325/473/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Васильцової Г.А.

секретарі: Міняйло А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 районної ради про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Приазовського районного суду з вказаним позовом, в якому просить: визнати поширену ОСОБА_2 на пленарному засіданні п’ятої сесії ОСОБА_3 районної ради сьомого скликання 13 березня 2018 року інформацію у формі публічного висловлювання наступного змісту: «я вам говорю не официально, потому что я не имею права это говорить, но Ковалев уже распротсраняет слухи такие: я уже опять купил прокуратуру и ничего не делается. Понимаете, вот, мне это не хотелось говорить, но вот так. Да» - недостовірною та негативною; зобов’язати ОСОБА_2 спростувати поширену ним недостовірну та негативну інформацію у спосіб її поширення – шляхом публічного виступу на черговій сесії ОСОБА_3 районної ради; зобов’язати ОСОБА_3 районну раду забезпечити надання ОСОБА_2 часу для спростування недостовірної інформації на пленарному засіданні чергової сесії ОСОБА_3 районної ради; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 100000,00 гривень як відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням честі, гідності та ділової репутації.

Позивач в позовній заяві зазначає, що 13 березня 2018 року в приміщенні залу засідань ОСОБА_3 районної ради по вул. Покровська, 31, в смт. Приазовське Запорізької області було проведене пленарне засідання 25 сесії ОСОБА_3 районної ради сьомого скликання, яке транслювалося в прямому ефірі на Інтернет-ресурсі «YouTube” та відеозапис засідання якого розміщений в мережі Інтернет за адресою: П;t">https://www.youtube.com/watch?v=J8irFsMwrCE&a01;t=

10305s. На цьому пленарному засіданні ОСОБА_2 – депутат ОСОБА_3 районної ради виступив з четвертого питання порядку денного та висловив оцінку роботи правоохоронних органів району, висловив в тому числі, і на його адресу як адвоката образливі та неправдиві висловлювання з приводу оцінки професійної діяльності його як адвоката та звинувачень щодо вчинення ним кримінальних правопорушень; та виступив з місця, де дозволив собі наступне висловлювання: «я вам говорю не официально, потому что я не имею права это говорить, но Ковалев уже распротсраняет слухи такие: я уже опять купил прокуратуру и ничего не делается. Понимаете, вот, мне это не хотелось говорить, но вот так. Да» (час відеозапису пленарного засідання сесії з 3:00:45 до 3:00:59). Фактично відповідач таким своїм публічним висловлюванням звинуватив на думку позивача, його у підкупі посадових осіб органів прокуратури, і начебто, за словами відповідача, позивач особисто розповсюджував таку інформацію. Позивач вважає, таку інформацію публічно розповсюджену відповідачем шляхом виступу на пленарному засіданні ОСОБА_3 районної ради, негативною та недостовірною, а також такою, що порушує його немайнові права та принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Позивач наполягає, що розповсюджена відповідачем інформація не має нічого спільного з реальністю, є неправдивою та негативною; висловлювання відповідача містить твердження про порушення норм чинного законодавства (вчинення злочину) та порушення принципів моралі і неетичну поведінку в суспільному житті (розповсюдження слухів про вчинення злочину).

Крім того, позивач зазначає, що він ніколи в житті не притягався до кримінальної відповідальності та не вчиняв кримінальних правопорушень, та як адвокат, за природою своєї діяльності забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги громадянам та юридичним особам на професійному рівні; покликаний дотримуватися законодавства та захищати права громадян. З огляду на це, розповсюдження неправдивої інформації про нього, як особу, яка порушує закон, та особу, яка вчинила злочин, є явним приниженням його гідності та приниженням його честі.

Також, позивач вважає, що висловлюванням відповідача принижена його ділова репутація, оскільки висловлювання спрямоване на створення у осіб, що сприймають розповсюджену відповідачем неправдиву інформацію, негативної оцінки його професійної правозахисної діяльності, яку він здійснює як учасник суспільних відносин і саме в якості адвоката.

Відповідач, як депутат ОСОБА_3 районної ради, повинен неухильно дотримуватися вимог ЗУ «Про статус місцевих рад», та як представник громади, не повинен відкрито робити незаконні висловлювання та розповсюджувати неправдиву та негативну інформацію, та намагатися надати цій інформації якомога більшого розголосу з метою приниження, його честі, гідності та ділової репутації, оскільки він, не лише займається адвокатською діяльністю, а є ще приватним підприємцем та добропорядним громадянином, одружений, має дорослого сина, займається спортом, займає активну громадську позицію, з 2015 по 2017 роки був депутатом ОСОБА_3 селищної ради сьомого скликання, є публічною та відомою більшості громадян району особою.

За таких обставин, позивач вважає, що незаконними діями відповідача, які виразилися у публічному поширені відносно нього негативної та неправдивої інформації, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, ганьбить його як особистість, громадянина, та адвоката, йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 100000,00 гривень.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просить суд їх задовольнити, пояснюючи тим, що ОСОБА_2, як депутат є членом районної ради, здійснив свій виступ на сесії та висловив неправдиву інформацію, хоча знав, що не має права на такі висловлювання, оскільки інформація, викладена ним, не є правдивою, а є наклепом.

Відповідач ОСОБА_2 суду відзиву не надав, проте у судовому засіданні позов не визнав, та пояснив, що на сесії районної ради розглядалися питання стосовно роботи правоохоронних органів Приазовського району, ставилися відповідні питання. Він дійсно висловлювався на адресу ОСОБА_1 але попередив, що висловлювання неофіційне та виступав з міста. Крім того, з листа прокурора області йому відомо, що за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_1 земельними ділянками порушено кримінальне провадження. Ця справа не розсідлується протягом восьми місяців, а тому люди в селищі розповсюджують таку інформацію що ОСОБА_1 була підкуплена прокуратура. Він не стверджував та офіційно не заявляв про цю інформацію, він лише сказав що у населення ходять такі чутки. Ще ходять чутки, що ОСОБА_1 не платить за воду, стоки та вивіз сміття. Цю інформацію він почув від інших людей. Всім відомо, що сесія районної ради транслюється в інтернет мережі, його виступ був не офіційний з трибуни, а з місця, крім того, він попереджував присутніх про повідомлення ним неофіційної інформації стосовно ОСОБА_1.

Представник відповідача ОСОБА_3 районної ради – ОСОБА_4 в судовому засіданні просить прийняти рішення на розсуд суду, та повідомив, що у випадку задоволення позову ОСОБА_1 ОСОБА_3 районна рада під час сесії надасть час ОСОБА_2, якщо у того буде таке бажання, для спростування інформації, викладеної стосовно ОСОБА_1.

За клопотанням відповідача ОСОБА_2 судом були допитані наступні свідки:

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він являється головою ОСОБА_3 селищної ради, а тому постійно спілкується з населенням та депутатами. Люди кажуть, що ОСОБА_1 разом з Киризлєєвим не повернуть рухоме майно, належне громаді за рішенням суду, оскільки населення вважає, що існує якийсь зв'язок між ОСОБА_1 та співробітниками поліції та прокуратури. Стосовно інформації, висловленої ОСОБА_2, ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_2 особисто ОСОБА_1 проте що ним «куплена прокуратура» не говорив. Цю інформацію висловлює населення селища. Стосовно інформації про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності у нього відомостей немає. ОСОБА_2 казав, що чув від мешканців селища, що ОСОБА_1 купив прокуратуру.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він, як людина, яка працює та спілкується з людьми, чув від людей, що у ОСОБА_1 все «схвачене» навіть і з прокуратурою, а тому ОСОБА_2 про що чув, проте і повідомив на сесії райради. Він про що чув від людей про те і казав ОСОБА_2

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 районної ради – ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У судовому засіданні судом було досліджено відеозапис (диск, наданий позивачем), з якого вбачається, що 13 березня 2018 року на засіданні 25 чергової сесії ОСОБА_3 районної ради 7 скликання, на якій були присутні: зокрема депутати ради, громадяни міста, відповідачем ОСОБА_2 були висловлення на адресу ОСОБА_1 такого змісту: «я вам говорю не официально, потому что я не имею права это говорить, но Ковалев уже распротсраняет слухи такие: я уже опять купил прокуратуру и ничего не делается. Понимаете, вот, мне это не хотелось говорить, но вот так. Да» (а.с. 76).

Позивач, вважаючи поширену відповідачем інформацію негативною, недостовірною, яка за змістом є образою та наклепом, яка ганьбить його як особистість, громадянина та адвоката, і цей наклеп принижує честь, гідність та його ділову репутацію, просив визнати її недостовірною та негативною, зобов’язавши відповідача ОСОБА_2 спростувати поширену ним інформацію шляхом публічного виступу на черговій сесії ОСОБА_3 районної ради, а також просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100000,00 гривень. Крім того, позивач просить зобов’язати відповідача – ОСОБА_3 районну раду забезпечити надання ОСОБА_2 часу для спростування недостовірної інформації на пленарному засіданні чергової сесії ОСОБА_3 районної ради.

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Згідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Частиною 4 ст. 32 Конституції України, встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

За змістом ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

За змістом вимог ст. 277 ЦК України, а також п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію поширену відповідачем ОСОБА_2 під час чергової сесії ОСОБА_3 районної ради.

Судом встановлено, що вказану інформацію дійсно було поширено 13 березня 2018 року на 25 черговій сесії ОСОБА_3 районної ради 7 скликання, на якій були присутні: зокрема, депутати ради, громадяни міста, та яка транслювалася в прямому ефірі на Інтернет-ресурсі «YouTube», що визнають відповідачі по справі.

Вказана інформація стосується саме позивача ОСОБА_1.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

При вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

За змістом роз’яснень, що містяться в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду», суди застосовують при розгляді справ Європейську конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права.

Згідно ст. 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і свобод людини» від 11.09.1997 року, кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік, Хендісайд) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

За змістом ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /а.с. 11/, є фізично особою – підприємцем, про що свідчить копія витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 12-13/, в період часу з 2015 по 2017 роки був депутатом ОСОБА_3 селищної ради Приазовського району Запорізької області, що підтверджується копією відповідного посвідчення № 8 (а.с. 11).

З аналізу Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року за № 5076-VI, вбачається, що адвокат не є публічною особою, проте надає публічно-правові послуги.

Таким чином, позивач, стаючи адвокатом та обираючи собі незалежну професійну діяльність щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги фізичній або юридичній особам, державі, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність, залишає себе відкритим до критики та пильного нагляду з боку суспільства.

Проаналізувавши висловлювання відповідача ОСОБА_2, висловлені ним 13.03.2018 року під час 25 сесії ОСОБА_3 районної ради, суд вважає, що вони хоч містять некоректні висловлювання на адресу позивача, але не підлягають спростуванню, а отже і задоволення заявлених позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів). Крім того, висловлення відповідача, які досліджувалися судом, не містять в собі брутальних, принизливих чи непристойних виразів.

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 у повному обсязі.

Також, у зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_2, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача, заявлені до ОСОБА_3 районної ради, хоча представник ОСОБА_3 районної ради висловив свою думку про сприяння виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 209, 279, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 районної ради про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складений 11.06.2018 року.

Суддя Г.А. Васильцова