Рішення № 74587260, 18.05.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 18.05.2018

Справа № 334/8004/17

Провадження № 2/334/1605/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

при секретарі Куліковій Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши в заяві, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30.10.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме, надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Натомість, відповідач не повернув своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором, ОСОБА_1 станом на 30.09.2017 року має заборгованість - 14487,10 грн., яка складається з наступного: 2012,89 грн. - заборгованість за кредитом; 11308,16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 666,05 грн. - штраф (процентна складова). У добровільному порядку заборгованість відповідачем на цей час не погашена.

Тому, ПАТ КБ «Приватбанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 14487,10 грн. за кредитним договором № б/н від 03.10.2007 року, а також судові витрати, які були ними понесені у зв’язку зі зверненням із позовом до суду у вигляді судового збору в розмірі 1600,00 гривень.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» у судове засідання 18.05.2018 року не з’явився, проігнорувавши ухвалу суду від 15.03.2018 р. про обов’язкову явку в судове засідання, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПАТ КБ «Приватбанк», позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 30.10.2007 року ОСОБА_1звертався до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» для отримання кредиту та підписав заяву, що він бажає оформити на своє ім’я кредитну картку «Універсальна». Також зазначив, що він ознайомився і згоден з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були йому надані для ознайомлення в письмовому виді. Також надав свою згоду, що вказана заява разом із пам’яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг. (а.с.5)

Представником ПАТ КБ «ПриватБанк» до наданої заяви від 30.10.2007 року наданий Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» за 2015 рік, так на даному витягу міститься запис, що з 01.04.2015 р. змінено тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» на «Універсальна ГОЛД», розмір процентної ставки, пені, тощо. На даному витягу відсутній підпис ОСОБА_1 Отже суду не надано тарифів, які підписав та був ознайомлений ОСОБА_1 та які діяли на час укладання договору саме у ЗАТ КБ «ПриватБанк». (а.с.6)

Крім того до наданої заяви від 30.10.2007 року укладеній відповідачем саме із ЗАТ КБ «ПриватБанк» надано Умови та Правила надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, щодо банку Приватне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», отже представником позивача не надано суду Умови та Правила надання банківських послуг, які дія на час укладання договору у ЗАТ КБ «ПриватБанк». (а.с. 7-30)

Як визначено ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

На підставі ст. ст. 1048, 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики и позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Суд, звертає увагу, що згідно заяви ОСОБА_1 від 30.10.2007 р., ліміт кредитування зазначений 1400 грн., однак у позовній заяві представник ПАТ КБ «ПриватБанк». зазначає, що на підставі даного договору відповідач отримав кредит у розмірі 2700 грн., при цьому а ні в позові, а ні в додатках до нього немає даних, яким чином та з якого часу банком було змінено кредитний ліміт наданих відповідачу коштів, та банк жодним чином не підтвердив той факт, що банк мав підстави в односторонньому порядку на свій розсуд збільшити відповідачу кредитний ліміт, тому суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не відповідають письмовим доказам по справі, та інформації, яка зазначена у кредитному договорі від 30.10.2007р.

Крім того суд звертає увагу, що у наданому банком Розрахунку заборгованості за договором № б/н від 30.10.2007 року, початком розрахунку заборгованості значиться дата 07.06.2007 року, хоча банк в позовній заяві посилається, що договір був укладений 30.10.2007 року, що підтверджується і копією наданої заяви, на якій є підпис ОСОБА_1, що він підписав дану заяву саме 30.10.2007 та кредитну картку і ПІН получив 30.10.2007 р., отже яка заборгованість може бути з 07.06.2007 року суду не надано пояснень. (а.с. 3-5)

Крім того суд звертає увагу, що Ухвалою суду від 15.03.2018 року, представника банку було зобов’язано з’явитись в судове засідання, однак, в судове засідання представник банку не з’явився та не надав пояснення, чому саме в даному розрахунку датою початку розрахунків є 07.06.2007 року, та з яких підстав банк зазначає суму кредитного ліміту 2700 грн., оскільки кредитний ліміт був встановлений 1400 грн., які діяли Тарифи на час укладання договору у ЗАТ КБ «ПриватБанк» та які діяли Умови та Правила надання банківських послуг у ЗАТ КБ «ПриватБанк» на 30.10.2007р..

Відповідно до ст. ст. 12-13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідно до наданих представником позивача доказів, кредитна картка №4149437311686065 була видана ОСОБА_1 саме 30.10.2007 року і з кредитним лімітом саме 1400,00 грн., як це зазначено в Договорі, а розрахунок заборгованості датований і розпочинається з 07.06.2007р., тобто за 4 місяці до укладення договору, на думку суду відносяться до іншого кредитного договору. Крім того суд позбавлений можливості дослідити Тарифи які діяли на час укладання договору із ЗАТ КБ «ПриватБанк» та дослідити Умови та Правила надання банківських послуг які діяли на час укладання договору із ЗАТ КБ «ПриватБанк», оскільки представником позивача проігноровано ухвалу суду від 15.03.2018 року про обов’язкову явку в судове засідання, призначене на 18.05.2018 р., не надано суду пояснень з приводу вищевказаних розбіжностей та не підтверджено документально інформацію, викладену у позові і додатках до нього.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним Договором №б/н від 30.10.2007 року не підлягає задоволенню у зв’язку із розбіжностями в позовних вимогах та у наданих в їх обґрунтування письмових доказах.

Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення суми сплаченого судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, ст. ст. 256-259, 261, 509, 526, 527, 530, 549-551, 610-612, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Баруліна Т. Є.