Постанова № 74586614, 06.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/314/2018(м)

266/2868/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 266/2868/16

Номер провадження 22-ц/775/314/2018 (м)

Апеляційний суд Донецької області у складі суддів Кочегарової Л.М., Гаврилової Г.Л., Зайцевої С.А.,

секретар судового засідання Герасимова Г.Є.

сторони :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш»

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 січня 2018 року, у складі судді Сараєва І.А.,

в с т а н о в и в:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він перебував у трудових відносинах з публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш» (нині приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» - далі ОСОБА_3 «Азовзагальмаш») і 13 червня 2016 року звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. При звільненні йому не була виплачена нарахована заробітна плата у розмірі 16 032,34 грн. Просив стягнути заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області 16 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати в сумі 16 032 грн. 34 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 30 041 грн. 25 коп. та у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 «Азовзагальмаш» просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Відповідач посилається на те, що оскільки відносно

підприємства порушено питання про банкрутство, вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку цивільного провадження, а цей спір є предметом розгляду господарського суду в провадження якого перебуває справи про банкрутство підприємства.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подано.

На підставі ст.372 ЦПК України справа розглянута у відсутності позивача та його представника, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність його представника ОСОБА_4

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_3 «Азовзагальмаш» ОСОБА_2, яка підтримала скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач перебував з ОСОБА_3 «Азовзагальмаш» у трудових відносинах. 13 червня 2016 року його було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 3-7).

В день свого звільнення 13 червня 2016 року ОСОБА_1 не працював. Згідно довідки підприємства від 22 серпня 2016 року, заборгованість ОСОБА_3 «Азовзагальмаш» по заробітній платі перед позивачем на день звільнення становила 17 609,93 грн., а з утриманням податків 16 032,34 грн.(а.с.25).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що підприємством порушено права та законні інтереси позивача, оскільки заробітна плата у встановлені законом строки йому своєчасно не виплачувалася; при звільненні повний розрахунок з працівником проведений не був, а тому, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати. Крім того, у зв’язку з порушенням трудового законодавства, ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України.

Проте погодитися з рішенням суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки не можливо, оскільки судове рішення в цій частині не відповідає вимогам процесуального закону.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

За змістом статті 15 ЦПК України, у редакції чинній на момент подання позову до суду, під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою і другою статті 15 цього Кодексу, у редакції чинній на момент подання позову до суду, визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 16 ЦПК України, у редакції чинній на момент подання позову до суду, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 1, 12 ГПК України, у редакції чинній на момент подання позову до суду, господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Встановлено, що 21 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не виплачував йому своєчасно заробітну плату та при звільненні з підприємства не провів розрахунок, чим заподіяв моральні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 квітня 2016 року (інформація щодо якої оприлюднена на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 30700 від 21 квітня 2016 року) порушено провадження у справі № 910/3262/16 про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном товариства та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_5

Статтею 28 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов*язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Системний аналіз положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України .

Згідно з ч. 7 статті 12 ГПК України (в редакції на час звернення позивача до суду) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України підвідомчі господарським судам.

Частиною 10 ст. 16 ГПК України (в редакції на час звернення позивача до суду) визначено виключну підсудність справ господарським судам і зазначено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 діючого ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що ОСОБА_1 21 липня 2016 року пред’явлено вимоги до відповідача ОСОБА_3 «Азовзагальмаш», стосовно якого 20 квітня 2016 року порушено справу про банкрутство, рішення суду від 16 січня 2018 року підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки спір щодо майнових вимог ОСОБА_1 підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що виключає можливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

Тому, рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає скасування із закриттям провадження у справі, оскільки ці вимоги позивача повинні розглядатися господарським судом, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш».

Разом з тим, перевіряючи судове рішення в апеляційному порядку, колегія вважає неправомірним посилання ОСОБА_3 «Азовзагальмаш» в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди були пред'явлені позивачем до порушення справи про банкрутство стосовно відповідача у порядку цивільного судочинства, тому вони підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України (в редакції від 18 березня 2004 року) встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду з вимогами про стягнення моральної шкоди, позивач посилався на ст. 237-1 КЗпП України та трудові правовідносини з відповідачем, тому суд не мав правових підстав самостійно змінювати підстави зазначених позовних вимог, а також стверджувати, що між сторонами існували господарські правовідносини.

Крім того, колегія суддів вважає безпідствними доводи підприємства, викладені у скарзі, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, віднесено до компетенції господарських суддів, оскільки такого положення зазначена норма процесуального права не містить.

Як свідчать матеріали справи, факт несвоєчасної виплати заробітної плати ОСОБА_1 та наявність заборгованості по заробітній платі підтверджено довідкою підприємства № 238\ро-127 від 22 серпня 2016 року (а.с.25).

Пояснення представника ОСОБА_3 «Азовзагальмаш» в суді апеляційної інстанції також вказують на те, що відповідач визнає, що підприємство має перед позивачем заборгованість по заробітній платі і залишає за позивачем право на отримання коштів в установленому законом порядку – шляхом вирішення спору у господарському суді.

З визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди – 1000 грн., позивач погодився, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни цієї суми, оскільки розмір відшкодування визначено у відповідності до положень ст.23 ЦПК України та роз’яснень, що містіться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.

За таких обставин, підстав для закриття провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд не вбачає. Апеляційна скарга відповідача, в цій частині, задоволенню не підлягає.

Тому, рішення суду першої інстанції, в цій частині, слід залишити без змін, оскільки ОСОБА_1 представлено достатньо доказів, які підтверджують факт порушення трудових прав позивача та заподіяння йому моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях щодо долі його сім’ї, скрутному матеріальному становищі, порушення укладу життя через брак коштів та переживаннях, що призвели до систематичних головних болів, порушень сну та депресії.

Відповідно до вимог ст.ст.141,382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови повинен вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції, ? у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У зв’язку із скасуванням судового рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.

Разом з цим, у ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Оскільки судове рішення піддалося частковому скасуванню, то на підставі ч.13 ст.141 ЦПК України, апеляційний суд вважає необхідним змінити розподіл судових витрат у справі, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

ОСОБА_1 при пред'явленні позову були заявлені, зокрема, вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки та відшкодування моральної шкоди, за які він законом не звільнений від оплати судового збору.

При цьому законодавство про судовий збір застосовується на час вчинення процесуальних дій, зокрема на час подання апеляційної скарги (ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 1 листопада 2011 року. При цьому з 1 вересня 2015 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви за вимогу немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди), тобто 826 грн. 80 коп.

Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги становить 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) та визначається з урахуванням ціни позову, тобто 1 367 грн 32 коп.

Отже, ураховуючи характер спору та клопотання у скарзі, заявнику необхідно було сплатити при подачі позовної заяви до суду першої інстанції судовий збір за вимогами майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку ) у розмірі 551 грн. 20 коп. та за вимогами немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди) у розмірі 551 грн. 20 коп, а всього1102,40 грн.(551,20х2).

Ухвалюючи постанову про часткове скасування судового рішення, колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1102,40 грн.(551,20х2) за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, у зв’язку з розглядом справи в суді першої інстанції, оскільки згідно ст. Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на час звернення до суду), позивач не звільняється від оплати судового збору за вказаними вимогами майнового характеру при зверненні до суду. Крім того, з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш», у зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, підлягає стягненню 826,80 грн. в рахунок відшкодування судового збору, понесеного у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції за вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Публічному акціонерному товариству «Азовзагальмаш», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш», слід компенсувати за рахунок держави судовий збір в розмірі 826,80 грн. у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції за вимогами ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Керуючись п.п.1,4 ст. 374, 375, 377, 255 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», яке є правонаступником публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 січня 2018 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш», про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 16 032 грн. 34 коп. та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 30 041 грн. 25 коп. закрити.

Роз’яснити ОСОБА_1 право на звернення з відповідною позовною заявою до Господарського суду міста Києва.

Це ж рішення, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн,. залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2) в дохід держави судовий збір в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок у зв’язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» 826 (вісімсот двадцять шість) гривень 80 копійок, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Компенсувати публічному акціонерному товариству «Азовзагальмаш», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш», за рахунок держави судовий збір в розмірі 826 (вісімсот двадцять шість) гривень 80 копійок, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 11 червня 2018 року.

Судді Л.М. Кочегарова

ОСОБА_6

ОСОБА_7