Постанова № 74585209, 07.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/2232/17 Головуючий у І інстанції Мазка Н. Б.Провадження № 22-ц/780/2271/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 58 07.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., членів колегії - Журби С.О., Ігнатченко Н.В., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 23 березня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про арешт майна боржника,

В С Т А Н О В И В :

20 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_3, в якій вона просила визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – ОСОБА_3 від 21 вересня 2017 року у виконавчому провадженні №54748979 про накладення арешту на майно ОСОБА_2.

Свої вимоги заявник мотивувала тим, що її представником, при ознайомленні 17 жовтня 2017 року з матеріалами виконавчого провадження №43800471, в якому було винесено постанову про стягнення зі скаржника виконавчого збору – провадження державним виконавцем закрито та передано до архіву.

Натомість, постановою від 01 вересня 2017 року відкрито нове виконавче провадження з іншим номером - №54748979 для примусового стягнення того ж виконавчого збору, який раніше був предметом виконавчого провадження №43800471, тобто стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №43800471 було виділено в окреме провадження №54748979.

Одночасно, державним виконавцем 21 вересня 2017 року винесено постанову про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно скаржника.

Скаржник вважає дії державного виконавця незаконними та такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент пред’явлення виконавчого документа до виконання, оскільки: державним виконавцем неправомірно виділено постанову про стягнення виконавчого збору з виконавчого провадження №43800471 в окреме виконавче провадження №54748979.

На даний час існує дві постанови про стягнення одного і того ж виконавчого збору, що є неправомірним, оскільки скаржник є майновим поручителем, тому несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, розмір виконавчого збору підлягає стягненню виключно в сумі, обрахованій у розмірі 10% від фактично стягнутої суми, а не від загальної заборгованості позичальника, і цей збір погашається виключно з суми, отриманої від продажу предмета іпотеки.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 23 березня 2018 року скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – ОСОБА_3 від 21 вересня 2017 року у виконавчому провадженні №54748979 про накладення арешту на майно ОСОБА_2.

На обґрунтування ухваленого судового рішення, суд першої інстанції зазначив, що з врахуванням відсутності факту стягнення суми чи її повернення, а також відсутності факту вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, обрахований розмір виконавчого збору у сумі 10% від загальної вартості майна, що становить 17 841 184,48 грн. є неправомірним.

При цьому, накладаючи арешт на майно боржника, державний виконавець виходив з того, що існує відкрите виконавче провадження від 21 вересня 2017 року про стягнення коштів, відтак, ним накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми стягнення, що є неприпустимим, оскільки йдеться про виділене з іншого провадження виконавче провадження про стягнення виконавчого збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 23 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Згідно положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 21 вересня 2017 року, в межах виконавчого провадження №54748979, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника - ОСОБА_2, у межах звернення стягнення у розмірі 17 841 184 48 грн. ( а.с. 11-12 ).

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_2 20 жовтня 2017 року звернулася до суду із скаргою на зазначену постанову державного виконавця ( а.с. 1-4 ).

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 23 березня 2018 року скаргу ОСОБА_2 задоволено та визнано незаконною та скасовано дану постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – ОСОБА_3 ( а.с. 31-32 ).

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що постанова державного виконавця про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження суперечить нормам Закону України «Про виконавче провадження» та накладаючи арешт на майно боржника, державний виконавець виходив з того, що існує відкрите виконавче провадження від 21 вересня 2017 року про стягнення коштів, відтак, ним накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми стягнення, що є неприпустимим, оскільки йдеться про виділене з іншого провадження виконавче провадження про стягнення виконавчого збору.

Разом з цим, суд другої інстанції вважає за необхідне змінити оскаржувану ухвалу в частині її мотивування, шляхом викладення зазначсеної частини ухвали наступним чином.

Так, державним виконавцем 26 червня 2014 року було відкрито виконавче провадження з виконання судового рішення щодо звернення стягнення на заставне майно, яке передане в іпотеку, зокрема, земельні ділянки, площею 3,266 га, 2,6140 га, 6,548 га, 22,4408 га, які розашовані на територіїї Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області, а 01 вересня 2017 року - виконавчий лист повернуто стягувачу за його заявою ( а.с. 5-8, 13-14 ).

Постанову про стягнення з боржника судового збору від 01 вересня 2017 року №43800471 виділено в окреме провадження ( там же ).

При цьому, постановою державного викоанвця від 21 вересня 2017 року відкрито виконавче провадження №54748979 з виконання своєї ж постанови №43800471 від 01 вересня 2017 року ( а.с. 9-10 ), де сума стягнення не зазначена.

Того ж дня, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно у межах суми звернення стягнення – 17 841 184,48 грн., на переконання апеляційного суду, в порушення положень ст. 11 Закону України «Про іпотеку», оскільки боржник відповідає перед стягувачем лише в межах заставного майна ( а.с. 11-12 ).

Окрім іншого, його вартість державним виконавцем не визначена, що позбавляє можливості визначитись із майном, що підлягає арешту.

За таких обставин, враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на переконання апеляційного суду, знайшли своє часткове підтвердження, унаслідок чого судове рішення місцевого суду підлягає зміні в зазначеній частині його мотивування у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

Окрім цього, інші доводи, викладені в апеляції, зокрема, про те, що якщо виконавчий збір не стягнуто, а виконавчий документ повернуто, то державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору та те, що державним виконавцем накладено арешт на майно для його збереження, забезпечення реального виконання постанови про стягнення виконавчого збору, з точки зору суду другої інстанції, не спростовують висновки суду першої інстанції та апеляційної інстанції про обґрунтованість поданої скарги у зазначеній частині.

При цьому, доводи відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ( а.с. 56-60 ), зокрема, про те, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, виконавчий збір підлягає стягненню в сумі, обрахованій у розмірі 10 відсотків від фактичної стягненої суми, а не від загальної заборгованості позичальника, на думку апеляційного суду та з врахуванням викладеного, є обґрунтованими, спростовують зазначені апелянтом доводи з цього приводу та свідчать про наявність правових підстав лише для часткового задоволення апеляційної скарги, та часткової зміни судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково. Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 23 березня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про арешт майна боржника, в частині мотивів її постановлення, змінити.

В решті ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 23 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_4