Постанова № 74585174, 05.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/3905/17 Головуючий у І інстанції Чернишова Є. Ю.Провадження № 22-ц/780/1693/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 29 05.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року м. Київ

справа № 381/133/18

провадження № 22ц/780/1693/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі - Тимошевській С.І.

сторони :

позивач – ОСОБА_4 в інтересах неповнолітніх 0Дворак ОСОБА_5, ОСОБА_6

відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2018 року у складі судді Чернишової Є.Ю., повний текст складений 01.02.2018 року,

встановила:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України: пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2017 року позивачка ОСОБА_4 через свого представника адвоката ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом в інтересах неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_6 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, мотивуючи тим, що 25.11.2013 року у місті Фастові по вул.Чапаєва відбулася дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_9, керуючи службовим автобусом «ПАЗ 3205» допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10, внаслідок чого останній від отриманих тілесних ушкоджень помер у автомобілі швидкої допомоги по дорозі в лікарню. Постановою органу досудового розслідування від 27.02.2014 року кримінальне провадження закрите у зв’язку із відсутністю в діях водія ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення.

Далі позивачка, посилаючись на те, що в результаті загибелі її чоловіка, їй, як дружині померлого та їх неповнолітнім дітям було завдано матеріальної та моральної шкоди. Оскільки станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу застрахована не була, тому вона 24.10.2016 року повідомила відповідача МТСБУ про настання страхового випадку та звернулась із заявою на виплату страхового відшкодування, після чого відповідачем була здійснена часткова виплата страхового відшкодування у розмірі 13746 грн. понесених витрат на поховання. Проте, оскільки у загиблого на день смерті на утриманні перебували вона та її двоє малолітніх дітей, розмір відшкодування шкоди, пов’язаної із смертю потерпілого складає 70 253,75 грн., які просила стягнути з відповідача в рахунок відшкодування шкоди завданої у зв’язку із втратою годувальника, а також 4800 грн. судових витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки після звернення представника позивача до МТСБУ з метою отримання регламентної виплати за вказаною вище ДТП, представниками МТСБУ вжито всіх дій, необхідних для встановлення обставин випадку, визначення розміру шкоди і прийняття рішення про регламентну виплату та 12 квітня 2017 року здійснено регламентну виплату в розмірі 13764 грн. в якості відшкодування витрат на поховання. Щодо здійснення регламентної виплати з приводу відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника зазначив, що дійсно МТСБУ не здійснило такої виплати, але і не відмовляло у здійсненні такої виплати, а не здійснило її лише тому, що позивачем та її представником не було надано до МТСБУ банківських реквізитів позивачки, як опікуна. З приводу розміру матеріальної шкоди відповідач зазначив, що регламентна виплата позивачу, як опікуну утриманців померлого, не може бути меншою ніж 36 мінімальних заробітних плат, а в подальшому, таке відшкодування має відшкодовуватись щомісячними платежами на умовах, встановлених ст.1200 Цивільного кодексу України, але не більше ліміту відповідальності МТСБУ. Крім того вказав, що розмір відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника становить 41292 грн., що є мінімумом, який має виплатити МТСБУ, тому визначена позивачем сума 70253,75 грн. є необґрунтованою. Крім того, відповідач не погоджується з вимогами позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу, вказавши що вони є безпідставними та недоведеними.

Представник позивачки у відповіді на відзив, вважає, що не надання відповідачу банківських реквізитів позивачки для виплати страхового відшкодування не є підставою для відмови у задоволенні позову, так як позивач просить суд стягнути з МТСБУ суму страхового відшкодування з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_4 одноразовим платежем 41 292 грн. та в рахунок відшкодування шкоди утриманцям ОСОБА_8, та ОСОБА_6, починаючи з дня винесення рішення суду здійснювати виплати по 286,75 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними двадцяти трьох років), в межах ліміту розміру страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілому.

У задоволені іншої частини позову – відмовлено.

Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_4 у відшкодування судових витрат на правничу допомогу 4800 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням МТСБУ подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що суд не взяв до уваги заперечення у відзиві проти позову, оскільки позов є безпідставним і передчасним, тому вважає рішення суду необґрунтованим та необ’єктивним. Так, МТСБУ не здійснило регламентну виплату з приводу відшкодування шкоди, пов’язаної із втратою годувальника тому, що в заяві на виплату представник позивачки просив здійснити виплату саме на його рахунок, а не на рахунок позивачки, як опікуна. При цьому дії опікуна щодо передачі третім особам право малолітньої особи на отримання належної їй виплати потребують погодження органу опіки та піклування, проте такого погодження немає, тому говорити про невиконання МТСБУ своїх обов’язків є безпідставним, а позов ОСОБА_4 незаконним та передчасним. Крім того, відшкодування в даному випадку не здійснюється однією сумою відразу, як про це хибно зазначено в позові.

Також апелянт зазначив у скарзі, що доказів того, що ТОВ «Автопоміч» надавало позивачу юридичні послуги у відносинах с МТСБУ немає, на що суд не звернув уваги. Крім того вважає, що той факт що позовні вимоги є безпідставними, то такі послуги, якщо вони і були, є наданими неналежним чином, що призвело до необґрунтованого подання позову, тому просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив, представник позивачки зазначив, що доводи апелянта про необхідність надання згоди органу опіки та піклування спростовуються положеннями ст.71 ЦК України, яка не забороняє уповноваження позивачем свого представника на отримання страхового відшкодування, оскільки уповноваження полягає в отриманні коштів в інтересах довірителя, а не відчуження цих коштів. Крім того, зазначив, що відповідно до положень СК України, уповноваження одним з батьків свого представника на отримання коштів в інтересах дітей, не є правочином, спрямованим на передачу особистих немайнових прав батьків щодо піклування над малолітньою особою. Далі представник зазначив, що доводи апелянта про те, що договором про надання юридичних послуг не передбачено фіксовану оплату за підготовку позову та його подання, спростовується тим, що сума сплаченої правової допомоги 4800 грн. не перевищує ціни договору, не змінює жодних істотних умов договору, не порушує права сторін та відповідає звичаям ділового обороту, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Позивачка та її представник належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судових повісток, до суду не з’явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.11.2013 року у місті Фастові сталась дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_9, керуючи службовим автобусом допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 внаслідок чого пішохід ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень помер у автомобілі швидкої допомоги по дорозі в лікарню (а.с.8)

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу автобуса «ПАЗ 3502», д.н.з.НОМЕР_1 застрахована не була.

За фактом вказаної ДТП відкрите кримінальне провадження згідно постанови від 27.02.2014 року було закрито у зв’язку із відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.6-7).

Загиблий під час ДТП ОСОБА_10 та позивачка ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбу з 26.10.2002 року, від якого мають двох синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9-10).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_4 згідно довіреності від 27.09.2016 року уповноважила ОСОБА_7 представляти інтереси ОСОБА_4 в МТСБУ та страхових компаніях, з усіма правами наданими заявнику, в т.ч на виплату страхового відшкодування та у тому числі з правом одержання страхового відшкодування і відшкодування шкоди з страхових компаній, майна і грошей без обмеження у розмірі (а.с.23).

21 жовтня 2016 року представник ОСОБА_4, ОСОБА_7 направив МТСБУ повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату страхового відшкодування в розмірі 55056 грн., яка складається з відшкодування понесених витрат на поховання у розмірі 15630 грн. та відшкодування шкоди утриманцям (неповнолітнім дітям) загиблого – 41292 грн. (а.с.11,12).

МТСБУ своїм листом від 10.04.2017 року повідомив, що за заявою прийнято рішення про виплату відшкодування в розмірі 14616 грн., після чого на рахунок представника позивача ОСОБА_7 12.04.2017 року МТСБУ перерахувало 13 764 грн. в рахунок відшкодування шкоди в частині витрат на поховання (а.с. 15,16).

Крім того, своїм листом за № 3.1-05/3624 МТСБУ повідомив представника ОСОБА_7 про те, що не вбачає підстав для здійснення відшкодування шкоди, пов’язаної із втратою годувальника на розрахунковий рахунок ОСОБА_7, оскільки опікуном малолітніх дітей, які мають право на відшкодування шкоди, пов’язаною із втратою годувальника є ОСОБА_4, а відповідно до цивільного законодавства, дії опікуна щодо призначення третім особам права малолітньої особи на отримання належної їй по закону регламентної виплати потребує погодження органу опіку та піклування, також для захисту прав та інтересів малолітніх дітей, потрібно надати банківські реквізити опікуна ОСОБА_4 (а.с.36). При цьому МТСБУ надав розрахунок розміру відшкодування, пов’язаною із втратою годувальника потерпілій ОСОБА_4, відповідно до якого розмір можливої регламентної виплати становить 41 292,00 грн. (а.с. 37).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно не виплатив відшкодування, пов’язане із втратою годувальника.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України (в редакції на час подачі позову), так і відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом позивачка посилалася на те, що відповідач здійснив виплату в частині відшкодування витрат понесених на поховання, тому в цій частині претензій немає. Однак з рішенням відповідача щодо розміру відшкодування у зв’язку з втратою годувальника у розмірі 41292 грн. вона не погодилась, вважає що розмір відшкодування повинен становити 70253,75 грн., тому звернулась до суду з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку відповідача від 07.04.2017 року розміру відшкодування шкоди, пов’язаної із втратою годувальника, розмір можливої регламентної виплати потерпілій ОСОБА_4 становить 41 292 грн. (а.с.37).

За таких обставин, посилання апелянта на те, що позов є безпідставним і передчасним на що суд не звернув уваги, спростовуються матеріалами справи та текстом рішення суду, в якому зазначено, що визначення розміру відшкодування на мінімально можливому рівні порушує права осіб, які втратили годувальника.

Так, вирішуючи спір про розмір відшкодування, суд керуючись приписами ст.ст. 1195,1200, 1202 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та виходячи з встановлених обставин справи прийшов до висновку, з яким погодилась судова колегія, що з відповідача на користь позивачки ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_6, підлягає стягненню одноразово 41 292 грн. на відшкодування шкоди дітям до часу ухвалення цього судового рішення, оскільки стягнення відшкодування щомісячними платежами за минулий час не передбачено законом, та починаючи з дня винесення рішення суду продовженню підлягають виплати по 286,75 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними двадцяти трьох років), в межах ліміту розміру страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілому.

Апелянт МТСБУ в апеляційній скарзі розмір грошових коштів, які підлягають стягненню фактично не оскаржує, а посилається лише на безпідставність розміру позовних вимог, які суд задовольнив частково.

Доводи апеляційної скарги про те, що регламентні виплати можуть бути здійснені лише на рахунок позивачки, як опікуна, а не на рахунок її представника, в даному випадку не мають правого значення для вирішення спору, оскільки позов поданий у зв’язку з виникненням спору щодо розміру відшкодування, і після вирішення спору суд стягнув грошові кошти з відповідача саме на користь позивачки ОСОБА_4 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_6

Посилання МТСБУ у скарзі, що судом безпідставно стягнуті кошти за юридичні послуги, оскільки не враховано відсутність доказів того, що ТОВ «Автопоміч» надавало позивачу юридичні послуги у відносинах с МТСБУ, спростовуються матеріалами справи.

Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 27.09.2016 року уклала договір про надання юридичних послуг з юридичною особою - ТОВ «Автопоміч», яке здійснює діяльність у сфері права, директором якого є адвокат ОСОБА_7 (а.с.17). Предметом договору є надання юридичних послуг по стягненню страхового відшкодування по страховому випадку що мав місце 25.11.2013 року.

З копії квитанції про оплату від 07.07.2017 року, вбачається, що ОСОБА_4 сплатила на рахунок ТОВ «Автопоміч». 4800 грн. за надання правової допомоги, згідно договору від 27.09.2016 року (а.с.19).

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду про те, що понесені відповідачкою витрати на правову допомогу є такими, що відповідають підставам, межам та порядку відшкодування судових витрат на правову допомогу, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 4800 грн.

Доводи апелянта про те, що договором про надання юридичних послуг не передбачено фіксовану оплату за підготовку позову та його подання, не спростовують висновки суду про наявність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Таким чином, при розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення в справі не встановлено, відтак апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, колегія судів, -

постановила :

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: І.В.Іванова

Судді: