Ухвала суду № 74585120, 04.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1511/17 Головуючий у І інстанції Бурбела Ю. С.Провадження № 11-кп/780/481/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 20 04.06.2018

УХВАЛА

Іменем України

04 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Миколюка О.В.,

суддів: Семенцова Ю.В., Гриненка О.І.,

за участю прокурора: Саркісян Д.В.,

при секретарі: Марченку Д.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

захисника – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника – адвоката ОСОБА_3, прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції та першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н. на вирок Києво-Святошинскього районного суду Київської області від 05 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Дзержинського), 24; проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувано ОСОБА_2 в строк відбування покарання час його утримання під вартою в період з 25.12.2016 року до дня набрання чинності даним вироком з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання речових доказів по справі та судових витрат.

В С Т А Н О В И Л А :

Відповідно до вироку, 25.12.2016 року близько 17 год. 05 хв. ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку № 5 по вул. Промисловій у м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, маючи умисел на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, одягнув на голову заздалегідь заготовлену шапку з прорізями для очей (балаклаву) та підійшов до ОСОБА_4, яка зачиняла двері магазину «Асорті» за вищевказаною адресою, та заштовхнув останню до приміщення вказаного магазину, після чого зайшов всередину, повалив потерпілу ОСОБА_4 на підлогу і наніс їй декілька ударів в обличчя та по тулубу, заподіявши їй тілесні ушкодження у виді саден на обличчі, синців колінних та правого ліктьового суглобів, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 30.12.2016 року за №201 відносяться до легких тілесних ушкоджень. При цьому, погрожуючи потерпілій вбивством, приставив до її тулуба пневматичний газобалонний револьвер моделі «Crosman 357» калібру 4,5 мм, відкрито заволодів належними власнику вказаного магазину ОСОБА_5 грошовими коштами в сумі 450,00 грн., нефіскальним чеком від касового апарату та аркушем паперу з роздруківкою вартостей паперових стаканів, які для потерпілої ОСОБА_5 матеріальної цінності не становлять, заподіявши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 450,00 гривень, після чого, був зупинений пересічними громадянами.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у інше приміщення.

Не погоджуючись з вироком, обвинувачений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.

В обґрунтуванні вказує, що вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнає, вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв рішення про притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.187 КК України, не врахував всі докази, які містяться в матеріалах справи, передчасно прийшов до висновку про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину.

Не погоджуючись з вироком, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить вирок скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченям ОСОБА_2 закрити, дослідити технічний носій інформації від 08.09.2017 року.

В обґрунтуванні вказує на розбіжності в показаннях потерпілої ОСОБА_4, які суд зазначив у вироку та які вона надавала під час судового розгляду, що є підставою для скасування судового рішення, крім того, звертає увагу, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 30.12.2016 року за №201, отримані ушкодження потерпілою відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не є загрозою життю та здоров’ю, що в свою чергу виключає кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ст.187 КК України.

Вважає, що дії обвинуваченого суд першої інстанції, з урахуванням матеріалів справи, мав би перекваліфікувати з ч.3 ст.187 КК України на ч.3 ст.186 КК України.

Не погоджуючись з вирком суду, прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, в апеляційній скарзі, не оспорюючи доведеність вини у вчиненні інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дії, вважає вирок незаконним, у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість, просить вирок в частині призначеного покарання та зарахуванні строку попереднього ув’язнення у строк покарання – скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 за ч.3 ст.187 КК України призначити покарання у виді 12 років позбавлення волі, відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції від 22.12.2015 року, зарахувати ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув’язнення з 25.12.2016 року по 20.06.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі; за період з 21.06.2017 року строк попереднього ув’язнення зарахувати з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

В обґрунтуванні зазначає, що при призначенні покарання за вчинене кримінальне правопорушення судом першої інстанції не в повній мірі було враховано особу обвинуваченого ОСОБА_2 та його суспільну небезпечність, зокрема, звертає увагу, що обвинувачений не маючи постійного джерела доходів, вчинив особливо тяжкий корисливий злочин, поєднаний із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров’я потерпілого, що свідчить про небажання обвинуваченого вести законослухняний спосіб життя та його суспільну небезпеку, що залишилось поза увагою суду, крім того, ОСОБА_2 усвідомлював протиправність та суспільну небезпеку вчиненого ним діяння, знаючи про невідворотність покарання, чим свідомо порушив закон при кримінальну відповідальність, також, після вчинення злочину обвинувачений не сприяв розкриттю злочину, покази давати відмовлявся, що призвело до затягування досудового розслідування, свою вину в суді першої інстанції не визнав.

Також в апеляції прокурор звертає увагу, що нова редакція ч.5 ст.72 КК України погіршує становище обвинуваченого,у в’язку з чим не має зворотної сили, а тому час попереднього ув’язнення у кримінальному провадженні підлягає зарахуванню у строк покарання за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції попереднього Закону від 26.11.2015 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, та оскільки Закон від 18.05.2017 року скасував дію закону від 26.11.2015 року, починаючи з 21.06.2017 року, попереднє ув’язнення має зараховуватись судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Не погоджуючи з вироком суду, перший заступник прокурора Київської області Грабець І.Н. в апеляційній скарзі, не оспорюючи доведеність вини у вчиненні інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дії, вважає вирок незаконним, у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість, просить вирок в частині призначеного покарання та зарахуванні строку попереднього ув’язнення у строк покарання – скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 за ч.3 ст.187 КК України призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі, відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції від 22.12.2015 року, зарахувати ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув’язнення з 25.12.2016 року по 20.06.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі; за період з 21.06.2017 року строк попереднього ув’язнення зарахувати з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

В обґрунтуванні вказує, що при призначенні покарання за вчинене кримінальне правопорушення судом першої інстанції не в повній мірі було враховано особу обвинуваченого ОСОБА_2 та його суспільну небезпечність, зокрема, звертає увагу, що злочин, вчинений ОСОБА_2, відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років, з конфіскацією майна, разом з тим, при призначенні найнижчого покарання у виді 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна, судом не враховано, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненому не визнав, не розкаявся, крім того, судом першої інстанції не враховано обставини вчиненого ОСОБА_2 розбійного нападу, а саме те, що маючи умисел на здійснення нападу, обвинувачений заздалегідь заготовив шапку з прорізями для очей (балаклаву),вчинив напад на жінку, погрожуючи їй вбивством, приставивши до її тулуба пневматичний газобалонний револьвер та поваливши потерпілу на підлогу, наніс їй декілька ударів в обличчя та по тулубу, що свідчить про підвищену небезпеку обвинуваченого для суспільства, як особи та необхідність призначення йому більш суворого покарання.

Звертає увагу, що обвинувачений усвідомлював протиправність та суспільну небезпеку вчиненого ним діяння, знаючи про невідворотність покарання, свідомо порушив про кримінальну відповідальність.

Також в апеляції прокурор звертає увагу, що нова редакція ч.5 ст.72 КК України погіршує становище обвинуваченого,у в’язку з чим не має зворотної сили, а тому час попереднього ув’язнення у кримінальному провадженні підлягає зарахуванню у строк покарання за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції попереднього Закону від 26.11.2015 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, та оскільки Закон від 18.05.2017 року скасував дію закону від 26.11.2015 року, починаючи з 21.06.2017 року, попереднє ув’язнення має зараховуватись судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які узгодили свої позиції і просили провадження по справі закрити, у зв’язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, тобто, підтримали апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, що брала участь в розгляді справи судом першої інстанції, та заперечила проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого і його захисника, та послалася на розсуд суду з приводу апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н., перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), з проникненням у інше приміщення, ґрунтується на зібраних у справі доказах, які всебічно, повно та об'єктивно перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну юридичну оцінку.

Судом першої інстанції, відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК України, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_3 є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи та дослідженими під час судового розгляду доказами, зокрема:

-показаннями потерпілої ОСОБА_5 з яких вбачається, що 25.12.2016 року вона перебувала у власному магазині «Асорті» разом з ОСОБА_4, звідки за 10 хвилин до нападу пішла додому, а ОСОБА_4 там ще залишилась. Через деякий час зателефонувала ОСОБА_4 та повідомила що на неї скоєно напад. На той момент в касі залишались гроші в сумі 450 грн., які зникли;

-показаннями потерпілої ОСОБА_4, відповідно до яких, 25.12.2016 року вона знаходилась в магазині «Асорті», разом з ОСОБА_5 Близько 17 години вечора ОСОБА_5 пішла додому, після цього вона одягнулась, вимкнула в магазині світло, ввімкнула сигналізацію та вийшла на рампу, почала зачиняти магазин. В цей момент побачила, як до неї ззаду підійшов чоловік в балаклаві. Він заштовхав її до магазину, повалив на підлогу, підставив щось в ребра та почав бити, при цьому сказав щоб вона мовчала. Вона стала кричати та намагалась вирватись, внаслідок чого вдарилась головою об підлогу, через що пішла кров, вона стала втрачати свідомість. Далі запрацювала сигналізація і прибігли люди, серед яких була її знайома ОСОБА_6. Потім чоловіки схопили нападника, почали його бити та викликали працівників поліції. Нападником був обвинувачений. Сумнівів з даного приводу у неї немає. Внаслідок вказаних подій їй була завдана шкода здоров’ю та моральна шкода;

-показаннями свідка ОСОБА_6, з яких вбачається, що 25.12.2016 близько 5-ї години вечора вона вийшла з супермаркету «Фоззі» та побачила, що в магазині, який знаходився поруч, погасло світло та з нього вийшла її знайома ОСОБА_4, яка стала зачиняти двері. В цей момент на ОСОБА_4 напав чоловік. Вона відразу побігла на допомогу. Коли прибігла до місця події, нападник заштовхав ОСОБА_4 до магазину. Він знаходився зверху на ОСОБА_4 Вона схопила нападника за куртку та штовхнула. Через декілька хвилин прибігло багато людей, хлопці повалили нападника та тримали. Хтось із натовпу крикнув, що в нападника є пістолет. Потім коли ввімкнули світло, вона побачила, що ОСОБА_4 лежала на підлозі, її рот був в крові, а на картоні були якісь кульки. Нападником був обвинувачений. Сумнівів з даного приводу у неї немає;

-показаннями свідка ОСОБА_7, з яких вбачається, що в день подій 25.12.2016 року, він працював охоронцем та робив обхід своїй території і почув жіночі крики, побіг на ці звуки та побачив багато людей, у тому числі обвинуваченого, який лежав обличчям до землі. Далі викликали працівників поліції;

- протоколом про прийняття заяви потерпілої ОСОБА_4 про вчинене кримінальне правопорушення від 25.12.2016 року ( т.1, а.с. 9-11), яким встановлено, що невідомий чоловік напав на потерпілу і затягнув її до приміщення магазину, де погрожуючи предметом схожим на пістолет, наніс їй тілесні ушкодження та відібрав грошові кошти у сумі 450 гривень;

- протоколом огляду від 25.12.2016 року, згідно якого оглянуто приміщення магазину «Асорті» за адресою: вул. Промислова, 5, в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, де виявлені на підлозі на картонному листі 5 предметів срібного кольору, ззовні схожі на кулі, на подвір’ї біля магазину виявлено предмет схожий на пістолет та ніж, також виявлено балаклаву. На подвір’ї магазину знаходився чоловік, який представився ОСОБА_8, (в подальшому було встановлено, що це є обвинувачений ОСОБА_2М.), у якого під час особистого огляду в правій кишені куртки виявлено грошові кошти: 3 купюри номіналом по 50 грн., 1 купюра номіналом 100 грн., 1 купюра номіналом 200 грн. та магазинний чек ( т.1 а.с. 14-16);

- висновком експерта № 1310 від 13.01.2017 року, згідно якого наданий на дослідження ніж, вилучений під час огляду місця події 25.12.2016, до холодної зброї не відноситься. Вказаний ніж є складаним туристичним ножем – різновидом ножів господарсько-побутового призначення, виготовлений промисловим способом ( т.1 а.с. 78-80);

- висновком експерта № 1308 від 05.01.2017 року, згідно якого наданий на дослідження предмет, візуально схожий на револьвер, вилучений 25.12.2016 року під час огляду місця події, не належить до вогнепальної зброї, є пневматичним газобалонним револьвером моделі «Crosman 357» калібру 4,5 мм. Даний револьвер призначений до стрільби сферичними кульками калібру 4,5 мм, за рахунок енергії стисненого вуглекислого газу ( т.1, 90-93);

- висновком експерта № 201 від 30.12.2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлені садна на обличчі, синці колінних та правого ліктьового суглобів. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, за давністю можуть відповідати вказаному в постанові терміну та відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с. 100).

Колегія суддів вважає, що з огляду на наведене, судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку та вірно зроблений висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Доводи захисника ОСОБА_2 про те, що судом у вироку невірно зазначено показання потерпілої ОСОБА_4, зокрема, в частині того, що вона під час розгляду справи в суді першої інстанції не говорила, що втрачала свідомість, - необґрунтовані, оскільки, відповідно до прослуханого під час апеляційного розгляду аудіозапису судового засідання від 08 вересня 2017 року, потерпіла ОСОБА_4 в своїх показаннях говорила про коротку втрату свідомості під час того, як обвинувачений повалив її на підлогу в магазині «Асорті».

Також неможна погодитись з доводами захисника про те, що загрози життю і здоров’ю потерпілої не було, оскільки в неї були виявлені лише легкі тілесні ушкодження, у зв’язку з тим, що розбій характеризується не лише отриманими тілесними ушкодженнями, а і іншими насильницькими діями, зокрема знепритомнінням, застосуванням спеціальних знарядь.

Як встановлено судом, при вчиненні розбійного нападу обвинуваченим на потерпілу вона втрачала свідомість, обвинувачений погрожував їй вбивством, приставивши до її тулубу пневматичний газобалонний револьвер.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи обвинуваченого та його захисника про непричетність до розбійного нападу, так як безпосередньо під час його вчинення обвинувачений був затриманий сторонніми особами.

Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, то відповідно до вимог ст. 65 КК України, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, думку потерпілих та особу обвинуваченого.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про особу винного і є необхідним та достатнім для виправлення останнього та попередження нових злочинів.

Щодо доводів апеляційних скарг прокурорів про необґрунтоване зарахування обвинуваченому ОСОБА_2 строку попереднього ув’язнення в строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два позбавлення волі, в період з 25.12.2016 року до дня набрання чинності даного вироку, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до висновку щодо правозастосування, який міститься у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 440/853/17 у випадку, коли станом на 20 червня 2017 року особа мала право на застосування до неї положень, передбачених ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VIII, відповідно до ст. 5 ч. 2 КК України відсутні підстави для застосування відносно неї положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» від 18 травня 2017 року № 2046-VIII, яким погіршуватиметься становище цієї особи.

Так, ст. 72 ч. 5 КК України, в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VIIІ передбачала, що зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. За вказаною нормою у строк попереднього ув’язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження. Суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув’язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.

Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» від 18 травня 2017 року № 2046-VIIІ, який набрав чинності 21 червня 2017 року, ст. 72 ч. 5 КК України викладено у такій редакції: "Попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування".

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені права та свободи людини і громадянина мають своє відображення у положеннях ст. 5 КК України. Так, ч. 2 цієї статті передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі.

Конституційний Суд України у своїх Рішеннях наголошує, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності. Зазначені положення дають змогу говорити про межі зворотної дії закону про кримінальну відповідність у часі. Межами дії закону про кримінальну відповідність у часі визнаються початковий та кінцевий моменти певного проміжку часу вчинення злочину, протягом якого мають місце кримінально-правові відносини в результаті дії того самого закону про кримінальну відповідальність (Рішення КСУ від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандату, Рішення КСУ від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Рішення КСУ від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 у справі про зворотну дію кримінального закону в часі).

Кримінально-правові відносини – це специфічний вид суспільних відносин, які виникають між державою і особою у зв’язку із вчиненням останньою кримінального правопорушення. Вони виникають з моменту вчинення особою злочину і закінчуються в момент набуття обвинувальним вироком законної сили. Попереднє ув’язнення, в свою чергу, є складовою частиною кримінально-правових відносин.

Отже, із урахуванням наведеного, Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» від 18 травня 2017 року № 2046-VIIІ є таким, що іншим чином погіршує становище особи, а тому не може розповсюджуватися на кримінально-правові відносини, які виникли до набрання ним чинності, навіть за умови, якщо вони ще існують на момент набуття ним чинності.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б були підставами для скасування або зміни вироку, - не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника – адвоката ОСОБА_3, прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції та першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н. – залишити без задоволення, а вирок Києво-Святошинскього районного суду Київської області від 05 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 – без змін.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим – у той же строк, з дня отримання копії ухвали.

Судді :