Рішення № 74585034, 22.01.2018, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3112/17

Провадження № 2/376/97/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2018 р.

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Віговського С.І.,

за участю секретаря: Кропивлянської С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради Київської області, третя особа - Сквирська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сквирської міської ради Київської області, третя особа - Сквирська районна державна нотаріальна контора, в якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 74,0 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м., а саме: веранда - 7,8 кв.м.; кухня - 13,6 кв.м.; житлова кімната - 7,6 кв.м.; кладова - 3,0 кв.м., що становить загальну площу 32,0 кв.м., житлову площу 7,6 кв.м., з відповідними господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 89 років померла тітка позивача, - ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 74,0 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м., а саме: веранда - 7,8 кв.м.; кухня - 13,6 кв.м.; житлова кімната - 7,6 кв.м.; кладова - 3,0 кв.м., що становить загальну площу 32,0 кв.м., житлову площу 7,6 кв.м., з відповідними господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1. Вказана частина житлового будинку належала померлій на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу від 11 жовтня 1972 року за реєстровим № 1390.За життя ОСОБА_2, згідно із нотаріально посвідченим заповітом від 12 лютого 1998 року за реєстровим № 449, на випадок своєї смерті заповіла усе своє майно позивачу як племіннику.

Позивач вказав, що прийняв спадщину шляхом звернення у встановлений законом строк, а саме 18 травня 2017 року, з відповідною заявою до Сквирської районної державної нотаріальної контори. Однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що у нього відсутній оригінал документу, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на спадкове майно. На прохання позивача надати письмовий документ про таку відмову йому також було відмовлено з мотивів відсутності нотаріальних бланків та великою завантаженістю державного нотаріуса.

У зв'язку з тим, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає, а позивач як спадкоємець за заповітом не може прийняти у спадщину частину житлового будинку, що безпосередньо стосуються його права власності та може негативно вплинути на можливість реалізації права власності чи користування присадибною земельною ділянкою, він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.

Сквирська міська рада Київської області свого представника в судове засідання не направила, відзив на позовну заяву до суду не надала, в той же час подала письмову заяву про визнання позову.

Сквирська районна державна нотаріальна контора також не направила свого представника в судове засідання, письмових пояснень щодо позову не надала, причини неявки в судове засіданні не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 89 років померла тітка позивача ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 74,0 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м., а саме: веранда - 7,8 кв.м.; кухня - 13,6 кв.м.; житлова кімната - 7,6 кв.м.; кладова - 3,0 кв.м., що становить загальну площу 32,0 кв.м., житлову площу 7,6 кв.м., з відповідними господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1.

Вказана частина житлового будинку належала померлій на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу від 11 жовтня 1972 року за реєстровим № 1390.

За життя ОСОБА_2, згідно із нотаріально посвідченим заповітом від 12 лютого 1998 року за реєстровим № 449, на випадок своєї смерті заповіла усе своє майно племіннику ОСОБА_1

Позивач прийняв спадщину шляхом звернення у встановлений законом строк, а саме 18 травня 2017 року, з відповідною заявою до Сквирської районної державної нотаріальної контори.

Однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що у нього відсутній оригінал документу, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на спадкове майно.

Встановлено, що у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позикиухвалою Сквирського районного суду Київської області від 23 червня 2016 року прийнято, визнано та затвердженомирову угоду, укладену 23 червня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за умовами якої спадкодавець визнає свої зобов'язання по сплаті суми боргу перед позивачем, що становить 30 000 грн. у повному обсязі; ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 74,0 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м., а саме: веранда - 7,8 кв.м.; кухня - 13,6 кв.м.; житлова кімната - 7,6 кв.м.; кладова - 3,0 кв.м., що становить загальну площу 32,0 кв.м., житлову площу 7,6 кв.м., з відповідними господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1; ОСОБА_3 погоджується прийняти у власність 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 74,0 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м., а саме: веранда - 7,8 кв.м.; кухня - 13,6 кв.м.; житлова кімната - 7,6 кв.м.; кладова - 3,0 кв.м., що становить загальну площу 32,0 кв.м., житлову площу 7,6 кв.м., з відповідними господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1; ОСОБА_3 визнає, що ОСОБА_2 відшкодувала їй борг в сумі 30 000 грн. шляхом передачі їй у власність 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 74,0 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м., а саме: веранда - 7,8 кв.м.; кухня - 13,6 кв.м.; житлова кімната - 7,6 кв.м.; кладова - 3,0 кв.м., що становить загальну площу 32,0 кв.м., житлову площу 7,6 кв.м., з відповідними господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1. Провадження у справі закрито з одночасним роз'ясненням сторонам норм ст. 206 ЦПК України та наслідків закриття провадження.

Проте в подальшому, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 23 червня 2016 рокускасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду.

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 2, 4, 5 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушено. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За загальними положеннями про спадкування, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті;право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; право на спадкування мають особи, визначені в заповіті; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1270 ЦК України).

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як вбачається із спірних правовідносин, виникла ситуація коли державний нотаріус не може видати позивачу свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності спадкодавця на частину цього об'єкта нерухомості, хоча це право власності зареєстроване за нею у встановленому законом порядку, про що свідчить копія договору купівлі-продажу.

Крім того, в ході розгляду справи позивач надав суду довідку з КП КОР «Білоцерківського міжміського БТІ» про належність 1/2 спірної частини житлового будинку саме ОСОБА_2

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 та спорів щодо житлового будинку немає, позивач на теперішній час, як спадкоємець за заповітом не може прийняти у спадщину частину житлового будинку, що безпосередньо стосуються його права власності та може негативно вплинути на можливість реалізації права власності чи користування присадибною земельною ділянкою.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені ст. ст. 386, 391, 392 ЦК України.

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно із ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З огляду на встановлені обставини на підставі зібраних доказів, яким надано належну оцінку у їх сукупності, та визнання позову відповідачем у справі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнати за ним права власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 74,0 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м., а саме: веранда - 7,8 кв.м.; кухня - 13,6 кв.м.; житлова кімната - 7,6 кв.м.; кладова - 3,0 кв.м., що становить загальну площу 32,0 кв.м., житлову площу 7,6 кв.м., з відповідними господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Оскільки в позові не порушується питання розподілу судових витрат у справі, то виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) сплачена сума судового збору в розмірі 640,00 грн. відповідно до вимог ст. ст. 141, 265 ЦПК України стягненню з відповідача не підлягає

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 128, 141, 206, 213, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованого по АДРЕСА_2, право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 74,0 кв.м., житловою площею 24,7 кв.м., а саме: веранда - 7,8 кв.м.; кухня - 13,6 кв.м.; житлова кімната - 7,6 кв.м.; кладова - 3,0 кв.м., що становить загальну площу 32,0 кв.м., житлову площу 7,6 кв.м., з відповідними господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його ухвалення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С.І. Віговський