Постанова № 74583312, 07.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/217/16-ц 22-ц/774/991/К/18А

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 211/217/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянув у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 23 січня 2018 року, яке ухвалено суддею Ніколенко Д.М. о 10 годині 03 хвилини у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення матеріали справи не містять), -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі – ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 22.03.2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит в розмірі встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок 5 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування ним в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення відповідно строку дії картки.

Своїм підписом у Заяві відповідач надала згоду на те, що вказана Заява разом з Умовами та Тарифами складають між ним та ОСОБА_3 Договір про надання банківських послуг (далі, - Договір), який по своїй суті фактично є договором приєднання в розумінні ч.1 ст. 634 ЦК України.

Згідно з п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов і Правил надання банківських послуг, відповідач надала свою згоду на зміну (збільшення або зменшення) банком кредитного ліміту у будь-який момент.

ОСОБА_3 зобов’язання за кредитним договором від 22.03.2013 року виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в обумовленому розмірі. Натомість відповідач, в порушення умов договору, свої зобов’язання не виконала, в результаті чого станом на 30.11.2015 року має заборгованість в загальному розмірі 15 238,28 грн., яка включає заборгованість: за кредитом – 7 866,02 грн., по відсоткам за користування кредитом – 5 970,44 грн., нарахована пеня та комісія – 200,00 грн., штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – фіксована частина і 701,82 грн. – процентна складова, яку позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 в примусовому порядку, а також сплачений за подання позову судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 23 січня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.03.2013 року в розмірі 15238 гривень 28 копійок та судовий збір в розмірі 1378 гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що початковий кредитний ліміт було погоджено сторонами у розмірі 2 600,00 грн. і жодних письмових угод про збільшення ліміту вона не укладала. Також, відповідач вважає, що правові підстави для покладення на неї відповідальності у вигляді сплати штрафу є неправомірним, адже подвійне притягнення до відповідальності заборонено ст. 61 Конституції України. Крім іншого, відповідач зазначає, що кредитні кошти були використані її сином, без її відома та згоди, у зв’язку з чим вона навіть зверталася до правоохоронних органів, однак їй було відмовлено у прийнятті повідомлення про злочин з посиланням на те, що це їх родинні відносини.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року відкрито апеляційне провадження по даній цивільній справи та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22 березня 2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», згоду на укладення якого відповідач підтвердила своїм підписом у Заяві позичальника.

Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», ОСОБА_2 отримала кредит з видачею кредитної картки MasterCard Mass у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування ним за базовою ставкою 2,5 % в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), діяла до 01.09.2014 року, з 01.09.2014 року - 2,9 %, з 01.04.2015 року – 3,6 % та визначенням строку внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, з визначенням їх розміру (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості (а.с.6).

Погашення заборгованості за кредитом, сплата відсотків за користування ним, комісії здійснюються позичальником шляхом поповнення картки через внесення на неї коштів в готівковому чи безготівковому порядку та зарахування їх банком на картковий рахунок позичальника, а також шляхом договірного списання грошових коштів на підставі договору (п.2.1.1.12, п. 2.1.1.12.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Крім того, за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти за пільговою відсотковою ставкою 0,01% річних в межах встановленого пільгового періоду до 55 днів за кожною платіжною операцією, за умови погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, що визначено п.2.1.1.12.2, п. 2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг та в графі «Пільговий період» Довідки про умови кредитування.

Відповідно до п. 2.1.1.12.2.1 Договору у разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом, позичальник сплачує банку проценти у подвійному розмірі.

За п. 2.1.1.12.6.1 Договору, у разі виникнення прострочених зобов’язань за борговими зобов’язаннями на суму від 100 грн., Клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Крім того, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку у виді штрафу в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій (а.с.8-30).

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання перед ОСОБА_2 за кредитним договором від 22 березня 2013 року виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит з встановленим лімітом, який в подальшому збільшено до 5000,00 грн.

Позичальник свої зобов’язання не виконувала належним чином, допускаючи їх періодичне прострочення, в результаті чого станом на 30.11.2015 року має заборгованість в загальному розмірі 15 238,28 грн., яка включає заборгованість: за кредитом – 7 866,02 грн., по відсоткам за користування кредитом – 5 970,44 грн., нарахована пеня та комісія – 200,00 грн., штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – фіксована частина і 701,82 грн. – процентна складова.

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих кредитних коштів, якому відповідає право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) вимагати їх повернення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Як вбачається з наданої позивачем виписки по картковому рахунку ОСОБА_2, відповідачем здійснювалося зняття коштів по картці (а.с. 69-80), що свідчить про користування встановленим кредитним лімітом, при цьому погашення кредитної заборгованості відповідачем здійснювалося несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим, як вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем, станом на 30.11.2015 року виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7 866,02 грн.

Колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 7 866,02 грн. підтверджується належними та допустимими доказами, а доводи апеляційної скарги щодо незгоди з цим розміром є безпідставними та спростовуються матеріалам справи і висновками суду першої інстанції по їх оцінці.

Не приймаються до уваги колегією суддів й доводи апеляційної скарги щодо неправомірного збільшення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитного ліміту, без попереднього погодження із позичальником, з огляду на наступні обставини.

Так, кредитний договір укладений з ОСОБА_2 складається із Заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг та ОСОБА_3.

При укладанні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

В даному випадку відповідач, підписуючи Заяву Позичальника, приєдналася до Умов надання банківських послуг, які є загальними та їх підписання позичальником не є обов'язковим.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно п. 1.1.3.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п. 1.1.3.1.9 Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням ОСОБА_3 та без попереднього повідомлення клієнта.

Отже, умовами договору сторони погодили зміну розміру наданого на платіжну картку кредиту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в однобічному порядку та без попереднього повідомлення ОСОБА_2

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення судом розміру заборгованості не знайшли підтвердження.

Враховуючи встановлений факт не виконання відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору та не спростування нею розміру заборгованості по кредиту, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитом в розмірі 7 866,02 грн., по відсоткам за користування кредитом в розмірі 5 970,44 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 200,00 грн., всього на загальну суму 14 036,46 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 особисто не користувалася карткою та всі суми були зняті її сином не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не надано жодних доказів про те, що картка дійсно вибула із її володіння незаконним шляхом, тоді як, згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо заявлених ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової), колегія суддів приходить до висновку про відмову в цій частині позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме п. 2.1.1.7.6 передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний уплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій.

Одночасно, п. 2.1.1.12.6.4. Умов та Правил надання банківських послуг визначено, що в разі непогашення суми простроченого кредиту понад 210 днів позичальник сплачує банку пеню, яка розраховується по формулі встановленій в п.2.1.1.12.6.1.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

В даному випадку Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачено одночасне застосування двох видів неустойки - штрафу і пені за одне й те саме порушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, колегія суддів вважає неправомірним застосування банком двох видів відповідальності за порушення умов кредитного договору – пені та штрафу, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення штрафів.

Разом з тим, враховуючи те, що судом першої інстанції було задоволено заявлені позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у повному обсязі та стягнуто суму заборгованості за кредитним договором б/н від 22.03.2013 року у розмірі 15 238,28 грн. без визначення складових цього боргу, апеляційний суд позбавлений можливості вирішити питання щодо зміни оскаржуваного рішення суду лише в частині вирішення заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафів, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в цілому з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитом у розмірі 14 036,46 грн.

Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» пропорційно задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 300,00 грн., виходячи із сплати позивачем судового збору у розмірі 1378,00 грн. (а.с. 36).

Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 23 січня 2018 року– скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість по кредитному договору б/н від 22 березня 2013 року станом на 30.11.2015 року в загальному розмірі 14 036 (чотирнадцять тисяч тридцять шість) гривень 46 (сорок шість) копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 7 866,02 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 5 970,44 грн.; заборгованості за пенею та комісією в розмірі 200,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 1 300 (одна тисяча триста) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 07 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: