Ухвала суду № 74582873, 18.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4783/16 Справа № 185/7758/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся (Колодяжна) Н.Є.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Лисичної Н.М.

при секретарі – Самокиша О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за позовом ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Банку про солідарне стягнення грошових коштів з поручителів, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи скарги, матеріали справи, вважає рішення в оскаржуваній частині законним, таким, що повинне бути залишене без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 16/в від 24 квітня 2008 року, за умовами якого (враховуючи зміни до нього від 20.06.2008, 20.12.2008, 26.01.2010) остання отримала кредит у розмірі 319204,85 грн., траншами у розмірі 18639 ,72 дол. США та 167663,93 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних з 26.01.2010 по 25.01.2011 (включно), 16 % річних з 26.01.2011 по 25.01.2012 (включно), 18% річних з 26.01.2012 до закінчення строку кредитування, з кінцевим терміном повернення до 23.04.2020 року включно.

В забезпечення виконання основного зобов’язання ОСОБА_2 за кредитним договором та додаткових угод до нього між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 24.04.2008 року було укладено окремі договори поруки до повного виконання зобов’язання..

ОСОБА_2 зобов’язання належним чином не виконала, допустивши прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування внаслідок чого утворилась заборгованість, яка а складає 183253,53 грн., з яких 129709,29 грн. - заборгованість за кредитом, 45536,26 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 8007,98 грн. – неустойка.

Суд першої інстанції прийнявши до уваги всі обставини справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 526, 610, 611 1050, 1054 ЦК України, частково задовольнив позовні вимоги Банку та стягнув заборгованість за кредитом з ОСОБА_2 При цьому, в частині вимог Банку про солідарне стягнення заборгованості з поручителів відмовив.

Рішення оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог Банку про солідарне стягнення грошових коштів з поручителів, а тому законність рішення в іншій частині апеляційним судом не перевіряється.

Рішення в оскаржуваній частині є законним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року, із змінами та доповненнями, роз’яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Приймаючи до уваги, що останній платіж за основним зобов’язанням ОСОБА_2 здійснено у платіжний період з 25.10.2012 року по 24.11.2012 року, що не заперечувалось представником Банку у засіданні апеляційної інстанції, а з позовом Банк звернувся в липні 2015 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, – районний суд на підставі наведених норм закону дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Банку щодо стягнення заборгованості з поручителів, оскільки на момент звернення Банку з позовом порука була припинена.

Доводи апелянта про те, що строком виконання зобов’язання є 23 квітня 2020 року, що поручителі погодились з тим, що договір поруки діє до повного виконання зобов’язань за кредитним договором, а тому судом незаконно застосовано ч. 4 ст. 559 ЦК України, - не заслуговують на увагу, оскільки пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, тобто строк основного зобов’язання встановлений моментом пред’явлення вимоги, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України мав пред’явити позов до поручителів протягом шести місяців (ч. 4 ст. 559 ЦК України) від дати порушення ОСОБА_2 сплати чергового платежу, тобто з 24.11.2012 року до 25.05.2012 року. Вказане свідчить про припинення поруки, а тому, апеляційний суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог Банку в частині, що стосується стягнення заборгованості з поручителів.

Зважаючи на викладене, висновки зазначені у судовому рішенні зроблені на підставі повного та всебічного з’ясування всих обставин справи, а тому, апеляційний суд вважає, що районний суд ухвалив в оскаржуваній частині законне рішення, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» – відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2016 року – залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_6