Ухвала суду № 74582824, 11.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6626/16 Справа № 185/4012/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія

11 серпня 2016 року

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2016 рік серпень 11 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Посунся Н.Є., Лисичної Н.М.,

при секретарі - Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства фірми «Половний» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Малого приватного підприємства фірми «Половний» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Малого приватного підприємства фірми «Половний» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного перебування в АТО, посилаючись на те, що з 01.07.2000 року по 04.05.2006 року він працював електрозварювальником у МПП «Віола» без офіційного оформлення трудових відносин.

04.05.2006 року ОСОБА_2 офіційно прийнятий на роботу до МПП «Віола» на посаду слюсаря по ремонту автомобілів, згідно наказу № 5.

01.03.2011 року, у зв’язку з реорганізацією МПП «Віола» у Мале приватне підприємство фірму «Половний» /далі по тексту МПП фірма «Половний»/, позивач за наказом № 3 переведений до фірми «Половний» на посаду слюсаря по ремонту автомобілів.

04.09.2014 року, на підставі Указу Президента України від 21.07.2014 року «Про часткову мобілізацію» позивач мобілізований на військову службу і безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою та копією військового квитка.

Ще до мобілізації, 09.07.2014 року позивач звертався до відповідача із заявою про надання відпуски у відповідності до вимог Закону України «Про відпустки», зазначаючи про те, що за період роботи з 04.05.2006 року по 09.07.2014 року відпустка йому не надавалась, і наказом № 16/1 від 10.07.2014 року позивачеві така відпустка тривалістю в 24 календарних дні з 10.07.2014 року була надана.

30.07.2014 року позивач знову звертався до відповідача з заявою про надання йому відпустки з тих підстав, що з 09.09.2014 року в якості добровольця він знаходився у військовій частині 25 ОПД Бр.в/ч 1126 селище «Гвардійське» Новомосковського району.

15.09.2015 року, на підставі Указу Президента України від 12.06.2015 року № 328/2015, позивач звільнений у запас, що підтверджується довідкою військового комісара від 15.09.2015 року.

08.04.2016 року позивачеві вручено копію наказу № 17/1 від 06.08.2014 року про звільнення за прогули з 06.08.2014 року.

Посилаючись таким чином на зазначені обставини, а також на те, що він був відсутній на робочому місці з поважної причини, так як знаходився у військовій частині у селищі «Гвардійському» в якості добровольця, у зв’язку з чим і просив надати йому відпустку, що підтверджується копіями його заяв, позивач вимушений був звернутись з даним позовом до суду.

В уточнюючому позові ОСОБА_2 просив визнати наказ № 17/1 від 06.08.2014 року, виданий відповідачем про його звільнення з роботи за прогули – незаконним, поновити його на посаді слюсаря по ремонту автомобілів та стягнути на його користь середній заробіток за період з 04.09.2014 року по 04.09.2015 року у розмірі 24 000 гривень, із розрахунку розміру середнього заробітку за місяць, який становить 2 000 гривень, за період, який становить 12 місяців.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 з роботи слюсаря по ремонту автомобілів Малого приватного підприємства фірми «Половний», згідно наказу № 17/1 від 06.08.2014 року та поновлено його на вищевказаному місці роботи з 06.08.2014 року. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Також, цим же рішенням суду з Малого приватного підприємства фірми «Половний» на користь позивача ОСОБА_2 стягнуто середньомісячний заробіток за період з 04.09.2014 року до дня фактичної мобілізації 15.09.2015 року включно, як працівнику призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, у розмірі 24 092 гривень 18 копійок. Стягнуто з Малого приватного підприємства фірми «Половний» на користь держави судовий збір у розмірі 551 гривні 20 копійок. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі МПП фірми «Половний», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та допущених порушень норм матеріального і процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга МПП фірми «Половний» підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано, згідно з процесуальним і матеріальним законом, постановив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Доводи МПП фірми «Половний» про те, що знаходження позивача у розташуванні військової частини 1126 в селищі «Гвардійське» Новомосковського району Дніпропетровської області в якості добровольця без мобілізації до 06.08.2014 року на підставі Указу Президента України № 607/2014 «Про часткову мобілізацію» від 21.07.2014 року, у відповідності до діючого на той час трудового законодавства України, не є поважною причиною не виходу його на роботу після закінчення відпустки, не можуть бути підставою для скасування рішення суду в силу того, що діючим законодавством не визначено переліку обставин за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, у зв’язку з чим у справах про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен вирішувати питання щодо поважності причин відсутності працівника на роботі виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи подані сторонами докази, з яких факт того, що позивач ОСОБА_2 у липні 2014 року дійсно був прийнятий до майстерні взводу спеціальних робіт в/ч А1126 спочатку як доброволець, де як професіонал ремонтував військову техніку, виконував електрозварювальні роботи, риштовку та поновлення вузлів і деталей, за матеріалами справи підтверджується.

З огляду на це, та приймаючи до уваги послідуючу мобілізацію позивача ОСОБА_2 для участі в антитерористичній операції, в якій безпосередньо приймав участь для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, і що судом першої інстанції також було прийнято до уваги при вирішенні спору по суті, судова колегія вважає, що вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

За викладених обставин, не можуть бути підставою для скасування рішення суду і доводи МПП фірми «Половний» про необґрунтованість стягнення на користь позивача ОСОБА_2 за рішенням суду середньомісячного заробітку з 04.09.2014 року по день фактичної мобілізації 15.09.2015 року включно без наданого позивачем розрахунку, оскільки за довідкою ТВО Військового комісара Павлоградського об’єднаного міського військового комісаріату майора ОСОБА_3 № 4/1366 від 15.09.2015 року ОСОБА_2 був призваний Павлоградським ОМВК на військову службу у Збройні Сили України при частковій мобілізації на підставі Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607/2014 «Про часткову мобілізацію» 04.09.2014 року та звільнений в запас (демобілізований) 15.09.2015 року на підставі Указу Президента України від 12.06.2015 року № 328/2015 «Про часткову мобілізацію» наказом командира військової частини А 1964 від 15.09.2015 року № 240, а за рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року заробітна плата позивача за два останніх місяці перед звільненням, а саме за червень та липень 2014 року складала 2 000 гривень, що також було вірно враховано судом першої інстанції при вирішенні спору по суті.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і посилання МПП фірми «Половний» про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки як видно з матеріалів справи і на що позивач вказував у своєму позові до суду, копія наказу про звільнення йому була вручена особисто лише 08.04.2016 року, а в трудовій книжці його запису про звільнення не має.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 – 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства фірми «Половний» відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути принесена касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :