Постанова № 74579941, 05.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 130/2472/17

Головуючий у 1-й інстанції: Вернік В.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

05 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 квітня 2018 року (ухвалена в м. Жмеринка) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про скасування рішення.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 квітня 2018 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

23 травня 2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив, що судом першої інстанції при винесенні даної ухвали було дотримано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ухвала Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 квітня 2018 року не підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, виконавчим комітетом Жмеринської міської ради Вінницької області 22.04.2016 року №116 винесено рішення про затвердження акту від 11.04.016 року, яким визначено розмір збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки ФОП ОСОБА_3

Позивач вважаючи вказаний акт та рішення протиправними, звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 квітня 2018 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Суд першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали виходив з того, що позовна заява подана з пропущенням строку звернення, а отже наявні підстави для залишення її без розгляду.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, (в редакції на час звернення з позовом до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законом.

Згідно з п. 12 розділу VII Перехідних положень КАС України від 03 жовтня 2017 року заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частинами 1 - 3 ст. 99 КАС України ( в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваного рішення) визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України ( в редакції, яка діяла на час подання адміністративного позову), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Аналізуючи вищезазначені приписи КАС України, колегія суддів зауважує, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, на які заявник посилається як на поважні, суд мав виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначила, що про існування оскаржуваного акту та рішення дізналась лише з поданням позовної заяви керівником Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Жмеринської міської ради Вінницької області про стягнення збитків, завданих Жмеринськй міській раді внаслідок недодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки в сумі 239 819,66 грн. до Господарського суду Вінницької області, а саме в кінці серпня 2017 року. Після чого позивач 24.10.2017 року звернулась до суду.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 107 КАС України ( в редакції, яка діяла на час подання адміністративного позову) встановлювалось, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Колегія суддів зазначає, що в порушені вказаної норми судом першої інстанції не встановлено коли позивач реально дізналась про порушення свого права: чи було належним чином повідомлено позивача про винесення оскаржуваних акту та рішення чи позивач особисто в інший спосіб його отримала або дізналась про нього.

Таким чином, суд першої інстанції, не встановив обставини вказані вище, прийшов до передчасного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами, не надав належну оцінку поважності причин такого пропуску.

При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги обставини, що в матеріалах справи відсутні будь які докази отримання позивачем оскаржуваних акта та рішення для можливого звернення до суду, та будь яких доказів, що ФОП ОСОБА_3 було відомо про їх існування до серпня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції вважає, що наявність в матеріалах справи конвертів з відмітками "за закінченням терміну зберігання", в яких надсилались оскаржувані акт та рішення позивачу, не є достатнім доказом та обставиною, що підтверджує належне отримання ФОП ОСОБА_3 повідомлення про вручення оскаржуваних акту та рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області.

Колегія суддів не заперечує, що відповідачем неодноразово вчинялись дії щодо повідомлення позивача про оскаржувані акт та рішення, проте на думку суду апеляційної інстанції зазначене не підтверджує факт реального отримання ФОП ОСОБА_3 акту про визначення розміру збитків від 11 квітня 2016 року та рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області № 116 від 22 квітня 2016 року.

Таким чином, строк для звернення до адміністративного суду в даному випадку обчислюється з моменту коли позивач мала повну, реальну та об'єктивну можливість звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку на звернення з позовною заявою та наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

При цьому апеляційний суд вказує і на правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, зважаючи на викладене, з метою недопущення ситуації позбавлення особи права допуску до правосуддя, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що дану справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За таких обставин, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є всі підстави для скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно із ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про скасування рішення скасувати.

Справу направити до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5