Ухвала суду № 74578838, 08.06.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/20514/17

Провадження 1-кс/522/3573/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., при секретарі Торчинській О.О., за участю представника директора ПП «РОСИНКА» ОСОБА_1, прокурора РусуА.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання директора ПП «РОСИНКА» ОСОБА_1, про скасування арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання директора ПП «РОСИНКА» ОСОБА_1, про скасування арешту з майна, в порядку ст.174 КПК України.

З клопотання вбачається, що 08.11.2017 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси було винесено ухвалу, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП України в Одеській області Ніколова В.М., про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, 2016 р.в., білий, належить ПП «Росинка», зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про реєстрацію СХО № 587235 видано 21.09.2016 року Центр ДАІ № 5149. кузов JTJCV00W804003172, з правом вилучення його у власника та зберіганням на майданчику тимчасового затримання транспортних засобів № 1 «Інформ-Ресурси», за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 89 А, в рамках кримінального провадження №120171600000875.

Враховуючи вище викладене, заявник звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту з автомобіля НОМЕР_1, 2016 р.в., білий, належить ПП «Росинка», зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про реєстрацію СХО № 587235 видано 21.09.2016 року Центр ДАІ № 5149. кузов JTJCV00W804003172, з правом вилучення його у власника та зберіганням на майданчику тимчасового затримання транспортних засобів № 1 «Інформ-Ресурси», за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 89 А, в рамках кримінального провадження №120171600000875.

Представник директора ПП «РОСИНКА» ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги викладені у клопотання підтримав у повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо задоволення слідчим суддею вказаного клопотання.

Вивчивши матеріали клопотання, суд прийшов до висновку, що клопотання заявника про скасування арешту майна, необхідно задовольнити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно до ч.ч. 1, 4 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейськая конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950), учасником яких є Україна.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчуджуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб’єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що “кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права”.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно із ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Відповідно до приписів ч.3 ст.170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Частиною 4 ст.170 КПК України визначено, що вартість майна, яке належить арештувати, крім випадків арешту майна для забезпечення конфіскації, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно із ч.ч.6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік (далі – Узагальнення), правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Пунктом 6 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам’ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов’язана навести підстави, у зв’язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов’язаний навести ці підстави у рішенні.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Так, слідчим суддею у судовому засіданні встановлено, що 08.11.2017 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси було винесено ухвалу, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП України в Одеській області Ніколова В.М., про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, 2016 р.в., білий, належить ПП «Росинка», зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про реєстрацію СХО № 587235 видано 21.09.2016 року Центр ДАІ № 5149. кузов JTJCV00W804003172, з правом вилучення його у власника та зберіганням на майданчику тимчасового затримання транспортних засобів № 1 «Інформ-Ресурси», за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 89 А, в рамках кримінального провадження №120171600000875.

В судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що в рамках кримінального провадження №120171600000875, було проведено авто-технічну та транспортно – трасологічну експертизи транспортного засобу «Lexus LX 450», р.н. НОМЕР_2, а саме кримінальним провадженням постановою слідчого від 13.03.2018 року було закрито.

Враховуючи викладене, арешт було накладено обґрунтовано, однак, на цей час правові підстави для арешту вказаного майна відпали.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів суд вважає, що такий підхід органу досудового розслідування не відповідає діючому кримінальному процесуальному законодавству України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дане клопотання підлягає задоволенню.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 40, 41, 55, 62, 68 Конституції України, ст. ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання директора ПП «РОСИНКА» ОСОБА_1, про скасування арешту з майна, в порядку ст.174 КПК України – задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.11.2017р., а саме на автомобіль НОМЕР_3 2016 р.в., колір - білий, який належить ПП «РОСИНКА», зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво про реєстрацію СХО № 587235 від 21.09.2016 року, Центр ДАІ №5149, кузов JTJCV00W804003172, який належить на праві приватної власності ПП «РОСИНКА».

Автомобіль марки «Lexus LX 450», р.н. НОМЕР_2 2016 р.в., колір - білий, який належить ПП «РОСИНКА», зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про реєстрацію СХО № 587235 від 21.09.2016 року, Центр ДАІ №5149, кузов JTJCV00W804003172, який належить на праві приватної власності ПП «РОСИНКА» - повернути власнику, а саме ПП «РОСИНКА», юридична адреса 66352, Одеська обл., Подільський район, с. Липецьке, ЄДРПОУ: 30820298.

Виконання ухвали покласти на орган досудового розслідування у кримінальному провадженні №120171600000875.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя: В.В. Іванов

08.06.2018