Ухвала суду № 74576836, 05.06.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3327/18

провадження № 1-кп/208/460/18

УХВАЛА

05 червня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1

судді Похваліти С.М.

судді Івченко Т.М.

при секретарі Трусовій А.І.

за участю: прокурора Коломоєць В.Л.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

при вирішенні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.187, ч.2 ст.15 п.п.5,13 ст.115 КК України. Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263, ч.3 ст.187, ч.2 ст.15 п.п.5,13 ст.115 КК України та ОСОБА_4 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2

Своє клопотання прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого

у скоєнні тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.187, ч.2 ст.15 п.п.5, 13 ч.2 ст.115 КК України.

Крім цього, встановлено наявність передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України ризиків, зокрема: ризику переховування ОСОБА_2 від суду; незаконно впливати на обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, оскільки під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні ОСОБА_2 стало відомо місце мешкання потерпілих; ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_9 проти задоволення вказаного клопотання заперечили, вважають, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відпали, треба змінити запобіжний захід на більш м’який, домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_10 залишити розгляд цього клопотання на розсуд суду.

Суд заслухавши думку прокурора, обвинувачених, захисників обвинувачених, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно із частиною 3 статті 331 КПК України, суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого такого заходу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як вбачається з даних реєстру матеріалів досудового розслідування, відносно ОСОБА_2 21.03.2018 року ухвалою Заводського районного суду було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14.05.2018 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою було продовжено до 16.06.2018 року. До суду обвинувальний акт надійшов 01.06.2018 року, тобто до закінчення строку дії запобіжного заходу.

Згідно зі статтею 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов’язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Так, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року встановлено, що відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали чи можливо належним чином продовжити застосування на стадії досудового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства, не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції (п.74).

Також, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, з метою запобігання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме запобігання спробам переховуватися від суду, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає за необхідне обрати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177,178,183,197,315,316,331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.08.2018 року.

Справу розглядати у відкритому судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження: прокурора, обвинувачених, потерпілого.

Суддя- доповідач: ОСОБА_1

Суддя Т.П. Івченко

Суддя С.М. Похваліта