Постанова № 74576748, 05.06.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/4426/17 05.06.2018

Провадження №22-ц/784/846/18 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 червня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Чернявською Я.А. у приміщенні цього ж суду о 14 год.40 хв., повний текст якого складено 23 березня 2018 року, у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” ( далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А

29 листопада 2017 року ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 12 квітня 2010 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір № б/н за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Однак, зобов'язання за вказаним кредитним договором відповідач належним чином не виконує та продовжує ухилятись від повернення грошових коштів, що є істотним порушенням законних прав позивача.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3А договірних зобов’язань станом на 30 вересня 2017 року утворилася заборгованість на загальну суму 114 186 грн.11 коп., яка складається з 6960 грн. 64 коп. - заборгованості за кредитом, 97411 грн. 85 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 3900 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею, а також штраф відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 5413 грн. 62 коп. - штраф ( процентна складова).

Посилаючись на викладене, ПАТ КБ «Приват Банк» просив стягнути з відповідача на свою користь вищевказану суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Корабельного районного суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року у задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено, з посиланням на сплив строку позовної давності.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням судом норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставини, що мають значення та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання представник позивача, відповідач не з’явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі ст. 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, що не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем пропущена позовна давність.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з такого.

Так, згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 12 квітня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», зі сплатою за користування кредитом 2.5 % на місяць на суму залишку заборгованості (30.00 % на рік), обов’язковим щомісячним платежем 7 % від заборгованості (але неменше 50,00 грн.), з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, зі строком внесення щомісячного платежу до 25 числа місяця, наступним за звітним.

За порушення позичальником термінів платежів за будь-яких із грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн+5% від суми позову та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості( а.с.7,8).

Відповідач погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які було надано йому на ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування Банку.

Таким чином, між позивачем та відповідачкою шляхом підписання анкети-заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна » було укладено кредитний договір, на виконання якого Банк надав відповідачці грошову банківську споживчу позику, тобто грошовий банківський споживчий кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки.

Кредитна картка - це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту.

Видача відповідачеві кредитної картки є способом виконання зобов'язання щодо повернення кредиту, процентів і неустойки.

Відповідач користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення кредиту, що підтверджується наданим банком розрахунком.

З наданого банком розрахунку вбачається, що відповідач порушила умови договору, в зв’язку з чим, станом на 30 вересня 2017 року утворилась заборгованість на загальну суму 114 186 грн.11 коп., яка складається з 6960 грн. 64 коп. - заборгованості за кредитом, 97411 грн. 85 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 3900 грн.00 коп. - заборгованість за пенею, а також штраф відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 5413 грн. 62 коп. - штраф ( процентна складова).

В той же час, судом першої інстанції встановлено, що відповідач з 24 червня 2014 року перестала користуватися кредитною картою отриманою 12 квітня 2010 року. Інших дій з платіжною карткою відповідач не здійснювала. Доказів строку дії платіжної картки, отримання відповідачем нової картки позивачем не надано.

20 березня 2018 року представник відповідача подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, не заперечуючи при цьому факт укладання та користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог статей 257-258 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а щодо окремих видів вимог, зокрема про стягнення неустойки(штрафу, пені) застосовується позовна давність строком в один рік.

Згідно ст. 261 ЦКУ перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовні давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Проте, визначений в п.1.1.7.31 Умовах та Правилах надання банківських послуг збільшений строк позовної давності до 50 років не може бути застосований до виниклих між сторонами правовідносин, оскільки відсутня письмова згода позичальника на збільшення позовної давності, відповідно до положення частини першої статті 259 ЦК України.

За відсутності зазначеного, вважати, що відбулася домовленість між сторонами про зміну тривалості позовної давності, не має. Таке узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, враховуючи те, що ОСОБА_3 з 12 квітня 2010 року було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» на 12 місяців та умовами кредитного договору визначено порядок погашення заборгованості шляхом внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, що слідує за звітним, встановивши, що останній місячний платіж вона внесла 24 червня 2014 року, а банк звернувся до суду з позовом у листопаді 2017 року, тобто з пропуском позовної давності, про застосування якої заявив представник відповідача, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного встановлення судом першої інстанції дати внесення відповідачем останнього платежу на погашення кредиту.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівнів права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, перед законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( ч.1 ст.13 ЦПК України)

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.17 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їх процесуальних прав або виконання обов’язків щодо доказів, а також інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналогічне положення викладено і в ч.2 ст.13 ЦПК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів щодо строку дії платіжної картки, яку видано відповідачевіні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Приймаючи до уваги вищенаведене, посилання в апеляційній скарзі щодо не встановлення судом строк дії карти не заслуговують на увагу.

Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором на користь Банку.

Відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворської

Судді Т.М. Базовкіна

ОСОБА_4

______________

Повний текст постанови складено 11 червня 2018 року.