Ухвала суду № 74576647, 31.05.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

487/976/18

н\п 1-кп/490/400/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Мамаєвої О.В., суддів Аєйнікова В.О., Черенкової Н.П., за участю секретаря Баришнікової І.М., провівши підготовче судове засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 12017150000000169, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки ОСОБА_2, непрацюючої, яка має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.321, ч.1 ст.306 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уроженця м. Абакан Красноярського краю, росіянина, громадянина України, непрацюючого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, не судимого на підставі ст.89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.321, ч.2 ст.309 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уроженки ІНФОРМАЦІЯ_8, росіянки, громадянки України, непрацюючої, яка на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше судимої:

- 23.11.2016 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст.186 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.321 КК України,

Сторони судового провадження: сторона обвинувачення: прокурор Зідрашко О.І.; сторона захисту: обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7;

за участю перекладача ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва пееребуває кримінальне провадження за обвинуваченням :

ОСОБА_1 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті наркотичних засобів, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 321 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті сильнодіючих лікарських засобів вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 306 КК України, тобто у розміщенні коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів у банку;

ОСОБА_3 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб, та у вчиненні кримінального правопорушення, з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 321 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті сильнодіючих лікарських засобів, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 309 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України;

ОСОБА_4 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті наркотичних засобів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 321 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті сильнодіючих лікарських засобів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні від захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання про повернення прокурору обвинувального акту. В обґрунтування клопотання вказав на те, що органом досудового розслідування та прокурором не виконано вимоги ст.91, п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, не викладено конкретні фактичні обставини кримінального правопорушення кожному обвинуваченому в його діях з урахуванням часу місця скоєння злочину та суттєвих обставин, не виконано вимоги ст.223 КПК України слідчим, що привело до невиконання вимог ст. 19-20 КК України та ст. 91 КПК України (що стосується осудності та не осудності обвинуваченої ОСОБА_4В.).

Так, в обвинувальному акті сформульоване обвинувачення відносно ОСОБА_4 та інших учасників є неконкретним та нечітким, а саме: не містить конкретного часу вчинення злочину, не зазначено за яких фактичних обставин вчинено злочин, чітко не зазначено, хто саме займався придбанням, зберіганням реалізацією, закладкою наркотичних засобів, розділом грошових коштів. Яка роль ОСОБА_4 та інших учасників у скоєнні злочину.

Зазначив, що вказані факти порушують права обвинувачених на захист, оскільки вони позбавлені можливості знати в чому вони обвинувачуються та здійснювати свій захист від висунутого чіткого та зрозумілого обвинувачення.

Крім того, вважає, що порушені права ОСОБА_4, яка будучи наркозалежною особою, є психічно хворою людиною. На думку захисника укриття цієї обставини поліцією та прокурором грубо порушує обвинуваченій право на захист своїх інтересів в суді.

Зважаючи на психічний стан ОСОБА_4 просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою ОСОБА_4 на домашній арешт та зобов’язати її пройти амбулаторне лікування від наркоманії, а також зобов'язати органи національної поліції підготувати документи про застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру, зобов'язати її пройти курс лікування від наркологічної залежності та психічного розладу.

Обвинувачені та захисники підтримали клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту.

Крім того, захисник ОСОБА_9 зазначив, що неконкретним є і обвинувачення ОСОБА_1 в учиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 306 КК України, а саме: не зазначено яким чином розміщені грошові кошти у банку, коли були зняті, місце, час, спосіб вчинення інкримінованого правопорушення.

Прокурор вважав можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Вислухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступного.

Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України, крім іншого, в обвинувальному акті має бути наведено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328 К/С-16, переглядаючи судові рішення з підстав, передбачених пунктом 2 ст. 445 КПК України, яка є обов'язковою для виконання, Верховний Суд України зазначив, що аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3) формулювання обвинувачення.

При цьому, як зазначено далі у вказаній постанові, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Зі змісту наданого суду обвинувального акту вбачається, що відповідно до наведених норм діючого законодавства він складається з декількох частин, зокрема, містить у собі окремі розділи з назвами:

-виклад фактичних обставин кримінального правопорушення;

-формулювання обвинувачення.

Говорячи власне про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, суд відзначає, що, як підкреслено у наведеній Постанові, їх виклад є головним, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. З огляду на це обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, розмір процесуальних витрат, мають бути викладеними чітко і конкретно, та наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

При цьому Верховний Суд України звернув увагу на необхідність дотримання правових позицій, викладених у міжнародних джерелах права.

Зокрема:

-у рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що: "Обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення;

-у рішенні від 09 жовтня 2008 року у справі "ОСОБА_10 проти Росії" Європейський суд з прав людини зазначив, що: "Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення" В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення"

В цьому ж випадку ці вимоги органами досудового розслідування не дотримані.

Зокрема, аналіз обставин викладення фактичних обставин вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 307, частиною 3 статті 321 Кримінального Кодексу України свідчить про таке.

В обвинувальному акті зазначено, зокрема, що:

"ОСОБА_1, не маючи законних джерел прибутку, володіючи злочинними зв'язками з особами, які займаються незаконним виготовленням та обігом наркотичних засобів та особами, які здійснюють незаконний збут таких засобів, керуючись корисливим мотивом та переслідуючи мету незаконного збагачення, обрала в якості джерела доходу діяльність, пов'язану із незаконним збутом на території міста Миколаєва наркотичних засобів, обіг яких обмежено та незаконним збутом сильнодіючих лікарських засобів.

До вказаної злочинної діяльності ОСОБА_1 залучила мешканку Запорізької області ОСОБА_11 та мешканців м.Миколаєва ОСОБА_3 та ОСОБА_4, довівши останнім деталі розробленого нею злочинного плану, що об'єднував зусилля всіх осіб для досягнення єдиного злочинного результату, відвівши їм чіткі функції та в послідуючому контролюючи дії усіх членів вищевказаної групи осіб".

При цьому ані в цій частині обвинувального акту, ані в інших його частинах органами досудового розслідування та державним обвинуваченням не зазначено, які саме частини злочинного плану (як то - в частині способу та джерел придбання наркотичних засобів; способу підшукування покупців, способу визначення місць розміщення наркотичних засобів; способів отримання оплати та порядку розподілу грошей чи просто в частині їх конкретної ролі у вчиненні злочину) ОСОБА_1 довела до відома ОСОБА_3 та ОСОБА_4, коли саме /це має значення для вирішення питання про мотиви їх дій під час вчинення кожного епізоду злочинної діяльності/ та у який саме спосіб.

Більше того, обвинувальний акт взагалі не містить вказівок про те, коли саме, яким чином ОСОБА_12 або ОСОБА_4 надали згоду на участь у "злочинному плані" ОСОБА_1, у яких його частинах вони погодились брати участь та на яких умовах.

Далі, в обвинувальному акті зазначено, що:

Відповідно до розробленого ОСОБА_1 плану, незаконний збут наркотичного засобу метадон та сильнодіючого засобу димедрол здійснювався за наступною схемою. Так, ОСОБА_1 незаконно придбавала наркотичний засіб метадон та сильнодіючий лікарський засіб димедрол у невстановленому місці та у невстановлених в ході досудового розслідування осіб, які в послідуючому незаконно зберігала за адресою свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_10. Крім того, для незаконного зберігання та збуту наркотичного засобу метадон та сильнодіючого лікарського засобу димедрол. ОСОБА_1 винайняла квартиру АДРЕСА_1. Частину незаконно придбаного нею наркотичного засобу метадон та сильнодіючого лікарського засобу димедрол ОСОБА_1 передавала для незаконного збуту ОСОБА_11, яка в подальшому передавала їх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в свою чергу здійснювали розкладання наркотичних та сильнодіючих лікарських засобів у схованки по м. Миколаєву. ОСОБА_1 також безпосередньо особисто передавала вказані наркотичні та сильнодіючі лікарські засоби ОСОБА_3 та ОСОБА_4В."

При цьому ані в цій частині обвинувального акту, ані в інших його частинах органами досудового розслідування та державним обвинуваченням не конкретизовано, які саме дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передбачав цей план.

До того ж, в цій частині обвинувального акту допущені або - суперечливість, або - недостатня деталізація викладу фактичних обставин справи.

Зокрема, не є зрозумілим, чи то вважає державне обвинувачення, що збут здійснювався шляхом передачі наркотичних засобів ОСОБА_11 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4, чи то - іншим особам.

У першому випадку твердження обвинувального акту в цій частині суперечить його ж твердженням щодо наявності згоди між усіма обвинуваченими та ОСОБА_11 на спільний збут наркотичного заходу; в іншому випадку - обвинувальний акт не містить вказівок про передбачений планом спосіб збуту наркотичних засобів.

Далі, в обвинувальному акті зазначено, що:

"Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання незаконного прибутку, з метою конспірації та приховування злочинної діяльності, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1 для отримання грошових коштів, здобутих від незаконного збуту наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів використовувала розрахункові рахунки №5168 7427 0156 9828, №4149 4996 4384 1560, №4731 2191 0606 2874 та №5168 7427 0521 7077, відкриті в ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299) на інших осіб, а саме на ім’я ОСОБА_13 та ОСОБА_10 Банківські картки з вказаними розрахунковими рахунками фактично знаходились в користуванні ОСОБА_1, яка використовувала їх для розміщення на них грошових коштів, здобутих від незаконного збуту наркотичного засобу - метадон та сильнодіючого лікарського засобу - димедрол.

ОСОБА_11 при цьому виконувала функцію «оператора», а саме спілкувалась за допомогою засобів мобільного зв’язку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також з покупцями вказаних наркотичних та сильнодіючих лікарських засобів. Так, ОСОБА_11 за допомогою засобів мобільного зв’язку повідомляла покупцям номери розрахункових рахунків, відкритих в ПАТ КБ «ПриватБанк», які їй надала ОСОБА_1, для оплати з метою незаконного придбання ними наркотичного засобу метадон та сильнодіючого лікарського засобу димедрол. В подальшому за допомогою засобів мобільного зв’язку ОСОБА_3 та ОСОБА_14 повідомляли ОСОБА_11 адреси та конкретні місця закладання наркотичною засобу метадон та сильнодіючого лікарського засобу димедрол, які в послідуючому повідомлялись останньою покупцям після здійснення ними оплати на розрахункові рахунки, відкриті в ПАТ КБ «ПриватБанк». Грошові кошти від незаконного збуту наркотичного засобу метадон та сильнодіючого лікарського засобу димедрол обготівковувались ОСОБА_1 Остання також здійснювала оплату за незаконний збут наркотичного засобу метадон та сильнодіючого лікарського засобу димедрол ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_4 З метою конспірації злочинної діяльності ОСОБА_1 також надала ОСОБА_11 декілька сім-карт мобільних операторів, які використовувались для зв’язку при здійсненні незаконного збуту наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів. Для заходів безпеки, співучасники використовували в спілкуванні заздалегідь обумовлені фрази та слова, зміст яких був зрозумілий лише членам групи".

При цьому ані в цій частині обвинувального акту, ані в інших його частинах органами досудового розслідування та державним обвинуваченням не зазначено, що ж саме власне на виконання цього плану робили чи мали робити ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Далі органи досудового розслідування та державне обвинувачення зазначили:

Таким чином, за вищевказаних обставин у період з березня 2017 року по 04 вересня 2017 року, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_3 та ОСОБА_4В, діючи за попередньою змовою між собою, реалізуючи злочинний умисел на отримання незаконного прибутку від незаконного збуту наркотичних та сильнодіючих лікарських засобів, скоїли ряд тяжких злочинів, пов’язаних з незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту та збутом наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів.

Таке не дозволяє належним чином усвідомити, чи то:

-перелічені вище дії, зокрема, ОСОБА_1, на думку органів досудового розслідування, самі по собі є злочинними та вже утворюють склад "ряду тяжких злочинів", а далі викладаються фактичні обставини інших злочинів;

-перелічені вище дії є єдиним способом вчинення інших злочинів, що перелічені нижче.

Далі в обвинувальному акті зазначено:

Так, у невстановлені в ході досудового розслідування дачу та час, ОСОБА_1, керуючись корисливим мотивом, відповідно до розробленого плану, за попередньою змовою з ОСОБА_11, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, незаконно придбала у невстановленому місці та у невстановленої в ході досудового розслідування особи, наркотичний засіб - метадон та сильнодіючий лікарський засіб - димедрол, які почала незаконно зберігати в невстамовленому досудовим розслідуванням місці з метою подальшого збу ту.

15.03.2017, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11, передала останній для незаконного збуту частину незаконно придбаного нею наркотичного засобу - метадон та сильнодіючого лікарського засобу - димедрол. ОСОБА_11 в свою чергу, передала для незаконного збуту частину отриманих нею вищевказаних речовин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для подальшого розкладання у схованки.

В невстановлений в ході досудового розслідування період часу, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснили незаконне закладання наркотичного засобу - метадон масою не менше 0,0136 г та сильнодіючого лікарського засобу - димедрол масою не менше 0,028 г у парку «Ліски», неподалік від пологового ч будинку №3 в м. Миколаєві.

Того ж дня, близько 12 години 59 хвилин ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_11, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 С'.В. незаконно збули ОСОБА_16, після перерахування ним на розрахунковий рахунок № 5168742701569828, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», грошових коштів в сумі 400 гривень, наркотичний засіб - метадон, масою не менше 0,0136 г та сильнодіючий лікарський засіб - димедрол, масою не менше 0,028 г шляхом повідомлення адреси та місцезнаходження зазначених речовин.

Придбаний при вищевказаних обставинах наркотичний засіб метадон масою не менше 0,0136 г та сильнодіючий лікарський засіб - димедрол масою не менше 0,028 г ОСОБА_16 добровільно видав працівникам правоохоронних органів.

Згідно висновку експерта № 344 від 20.03.2017, надана на експертизу речовина містить у своєму складі метадон, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено та димедрол, який відноситься до сильнодіючих лікарських засобів. Маса метадону у полімерному згортку становить 0,0136 г ОСОБА_13 димедролу у полімерному згортку становить 0,028 г.

За вищевказаних обставинах, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 Р;Б., ОСОБА_3 та ОСОБА_4В незаконно збули ОСОБА_16 наркотичний засіб - метадон та сильнодіючий лікарський засіб димедрол.

Проте, в цій частині виклад фактичних обставин кримінального провадження є або недостатньо деталізованим, або - суперечливим.

Так, автор обвинувального акту в цій частині пов'язує власне збут наркотичного засобу з подіями, що відбувались після 12 години 59 хвилин, до того ж, уточнює й спосіб такого збуту - шляхом повідомлення місця знаходження наркотичних речовин. При цьому в обвинувальному акті не зазначено, яке значення, мають попередні дії, зокрема, щодо розкладання наркотичних засобів та сильнодіючих речовин. До речі, про те, що описаний вище злочинний план передбачав збут наркотичних засобів саме у такий спосіб, автор обвинувального акту не вказує.

Далі, ведучи мову власне про збут наркотичних засобів, автор обвинувального акту визначив й спосіб такого збуту - повідомлення адреси та місцезнаходження речовин. Разом із цим, він не зазначив ані особу, яка вчинила ці дії, тобто - безпосередньо виконала об'єктивну сторону стверджуваного ним злочину, ані - про те, які дії на виконання спільного умислу у визначений ним же час вчинення злочину вчиняли ОСОБА_3 або ОСОБА_4, тобто - яка їх роль в виконанні об'єктивної сторони вчиненого злочину, ані - про значення фактично вчинених ними дій.

Окрім того, органами досудового розслідування та державним обвинуваченням не конкретизовані дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо незаконного "закладання" наркотичного засобу та сильнодіючої речовини, зокрема - не вказано, хто з них конкретно, де саме та у який спосіб здійснив таке "закладання".

З огляду на це, а також на встановлений вище спосіб викладання фактичних обставин кримінального правопорушення в частині участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у досягненні змови на вчинення злочину, не є зрозумілим й твердження автора обвинувального акту про спільний збут наркотичних засобів усіма обвинуваченими.

Далі в обвинувальному акті зазначено:

Крім того, у невстановлені в ході досудового розслідування дату і а час, ОСОБА_1Д, діючи повторно, керуючись корисливим мотивом, за попередньою змовою з ОСОБА_11, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з метою отримання незаконного прибутку, відповідно до розробленого плану, незаконно придбала у невстановленому місці та не установленої в ході досудового розслідування особи наркотичний засіб - метадон та сильнодіючий лікарський засіб - димедрол, які почала незаконно зберігати в невстановленому досудовим розслідуванням місці з метою подальшого збуту. Частину незаконно придбаного нею наркотичного засобу - метадон та сильнодіючого лікарського засобу - димедрол, ОСОБА_1 передала ОСОБА_11, яка в подальшому передала частину вищевказаних речовин для незаконного збуту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для подальшого розкладання у схованки.

09.06.2017, точного часу встановити не надалось можливим, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, здійснили незаконне закладання наркотичного засобу метадон у кількості не менше 0,3066 г та сильнодіючого лікарського засобу - димедрол у кількості не менше 0,0190 г біля 4-го під’їзду будинку №267 по пр. Центральному (Леніна) в м. Миколаєві.

09.06.2017 близько 11 години 45 хвилин, під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів, ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_17 номер розрахункового рахунку №4149499643841560 на ім’я ОСОБА_13, відкритого в ПАТ КБ «Приватбанк», для зарахування грошових коштів за придбання останньою наркотичного засобу - метадон та сильнодіючого лікарського засобу димедрол, на який остання перерахувала грошові кошти в сумі 1400 гривень. Після зарахування грошових коштів, ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_17 адресу та місцезнаходження наркотичного засобу метадон у кількості не менше 0,3066 г та сильнодіючого лікарського засобу - димедрол у кількості не менше 0,0190 г.

ОСОБА_17, придбані нею при вищевказаних обставинах наркотичний засіб та сильнодіючий лікарський засіб, добровільно видала працівникам правоохоронних органів.

Згідно висновку експерта №844 від 21.06.2017, у складі представленої па експертизу речовини у чотирьох непрозорих полімерних згортках чорного кольору, виявлено метадон, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено та димедрол, який відноситься до сильнодіючих лікарських засобів. Загальна маса метадону у чотирьох непрозорих полімерних згортках чорного кольору становить 0,3066 г. Загальна маса димедролу у чотирьох непрозорих полімерних згортках чорного кольору становить 0,0190 г.

За вищевказаних обставинах, ОСОБА_1, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_11, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно збули ОСОБА_17 наркотичний засіб - метадон та сильнодіючий лікарський засіб димедрол.

В цій частині виклад фактичних обставин кримінального провадження має ті ж суперечності та неповноту, що були допущені й при викладі фактичних обставин за епізодом від 15 березня 2017 року.

Окрім того, під час викладення цих обставин допущена суперечність із попереднім текстом обвинувального акту.

Зокрема, як доводилось вище, органи досудового розслідування та державне обвинувачення стверджують про розроблення ОСОБА_1 плану щодо систематичного збуту наркотичних засобів єдиним способом та залучення до цього злочину (систематичного збуту наркотичних засобів) інших обвинувачених, які саме на систематичний збут наркотичних засобів погодились. Твердження ж про вчинення злочину повторно такому суперечить.

До того ж, посилання про вчинення дій під час контролю за вчиненням злочину не свідчить про обставини вчинення кримінального правопорушення, адже такі дії відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини не є суспільно небезпечними.

Виклад послідуючих п'яти епізодів злочинної діяльності має ті ж вади, що були допущені під час викладення фактичних обставин епізоду злочинної діяльності від 15 березня 2017 року.

Наведене доводить, що під час викладення фактичних обставин цього злочину органи досудового розслідування та державне обвинувачення допустили суттєві внутрішні протиріччя, а також виклали фактичні обставини кримінального провадження з недостатньою деталізацією.

За такого наведені в цій частині обвинувального акту фактичні дані не дають бодай найменшого уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, про вчинення якого обвинуваченими стверджують органи досудового розслідування та прокурор, та таке не дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою (з кваліфікацією його дій).

Такий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення в цій частині взагалі не дозволяє усвідомити обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що порушує їх право на захист та не дозволяє суду визначити межі судового розгляду щодо них.

Більше того, ці недоліки викладу фактичних обставин кримінального правопорушення не дали можливість органу досудового слідства зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, зокрема, належним чином викласти формулювання обвинувачення.

Так "формулювання обвинувачення", як складової частини обвинувального акта, має визначатись у логічному зв'язку з положеннями ст. 373 КПК України, які визначають вимоги до змісту вироку та оперують поняттям "формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним". Так, пунктом 2 частини 3 статті 373 КПК України встановлено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Таким чином, на підставі встановлених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення з урахуванням пункту 3 частини 1 статті 3 КПК України зміст формулювання обвинувачення, як складової частини обвинувального акта, яке буде підлягати доведенню під час судового розгляду, має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом України, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення.

В цьому ж випадку під час викладення "формулювання обвинувачення" ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в обвинувальному акті вже стверджується про незаконне придбання та зберігання кожним з них наркотичних засобів, хоча ані у відповідному розділі обвинувального акту, ані під час викладу фактичних обставин кримінального правопорушення про обставини вчинення ними таких дій не вказує взагалі.

Таке, у сукупності з наведеними вище вадами, що були допущені під час викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, взагалі не дозволяє усвідомити запропоновану державним обвинуваченням формулу обвинувачення, зокрема:

-чи то вважає державне обвинувачення, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 попередньо зорганізувалися для систематичного (двох чи більше) збуту наркотичних засобів, з самого початку злочинної діяльності були об'єднані єдиним планом з розподілом їх функцій та усі були обізнані із усіма деталями плану, та діючи внаслідок такої згуртованості, вчинили низку збутів наркотичних та сильнодіючих речовин

-чи то - кожного разу хтось із них домовлявся про спільне вчинення певних дій для досягнення мети (спільної або - одного з співучасників) щодо збуту певних речовин

Це, в свою чергу, є грубим порушенням права обвинувачених на захист, адже взагалі унеможливлює розуміння ними навіть - сутності та спрямованості пред'явленого ним обвинувачення.

Таке, до речі, доводять і пояснення ОСОБА_4 під час підготовчого судового засідання, яка, зазначаючи, що сутність пред'явленого обвинувачення їй зрозуміла, виклала своє його розуміння, яке відрізняється навіть від наведених вище варіантів формули обвинувачення.

Наведені недоліки у їх сукупності

1)порушують права обвинувачених, зокрема, їх передбачене пунктом "а" частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод право бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти неї. Таке, в свою чергу, порушує право обвинуваченого на захист та, зрештою, право на справедливий суд, а також унеможливлює для нього належним чином формулювати свою позицію;

2)не дозволяє суду визначити межі судового розгляду, а за такого встановити перелік обставин, що підлягають доведенню, відповідний ним порядок дослідження доказів у справі, прийняти рішення щодо цивільного позову тощо.

Ці недоліки не можуть бути усунутими під час судового розгляду.

Так, стаття 338 КПК України передбачає лише можливість у суді змінити пред'явлене обвинувачення, але в будь-якому разі не дозволяє вперше формулювати обвинувачення за наслідками судового розгляду.

В цьому ж випадку, як доведено вище, обвинувачення наразі не є сформульованим; його формулювання за наслідками, вказаними в обвинувальному акті, взагалі не є можливим.

Більше того, як доведено вище, наведені вище недоліки обвинувального акту не дозволяють навіть розпочати судовий розгляд, тим більше - на засадах Верховенства права.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК України за таких обставин наявний в суді обвинувальний акт, як такий, що не відповідає вимогам Кримінально-процесуального Кодексу України, слід повернути прокурору для усунення недоліків, задовольнивши в цій частині клопотання захисту.

Клопотання захисника ОСОБА_6 в частині зобов'язання органів національної поліції підготувати документи про застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру, не підлягає задоволенню.

Так, шляхом подання цього клопотання захисник просить про покладення на органи досудового розслідування обов'язку визначити певний порядок кримінального провадження.

Проте, діюче законодавство відносить вирішення питань про порядок кримінального провадження на стадії досудового розслідування до дискретної компетенції органів досудового розслідування.

Діюче законодавство передбачає й наслідки неналежного визначення такого порядку під час досудового розслідування, які полягають у застосуванні судом під час судового розгляду відповідних процедур.

Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну застосованого до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт також не підлягає задоволенню.

Так, ухвалою суду від 23.04.2018 року судом розглянуто клопотання учасників провадження щодо запобіжних заходів, застосованих до обвинувачених, та строк дії запобіжного заходу ОСОБА_4 продовжено до 20.06.2018 року включно.

ОСОБА_4обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та є обґрунтованим вважати, що вона, усвідомлюючи тяжкість покарання, та не маючи міцних соціальних зв'язків, може переховуватись від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності, може змінити місце проживання. Також, обвинувачена, перебуваючи в місцях, не пов'язаних з триманням під вартою, може незаконно впливати на свідків, експертів та інших обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні, беручи до уваги те, що обвинувачується у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб, та може продовжити злочинну діяльність та вчинити нові кримінальні правопорушення, про що свідчить та обставина, що вона обвинувачується у вчиненні багатоепізодних правопорушень, пов'язаних із збутих наркотичних засобів, перебування обвинуваченої на обліку в Миколаївському наркологічному диспансері, та те, що раніше притягувалась до кримінальної відповідальності. Вік та стан здоров'я обвинуваченої не перешкоджають утриманню її під вартою.

Вказані ризики були враховані слідчим суддею при обранні та судом при продовженні запобіжного заходу, та на день розгляду справи ці ризики не зменшились, а тому подальше тримання обвинуваченої під вартою є виправданим.

Таким чином, під час розгляду клопотання вбачається існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до обвинуваченої запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою.

Доводи сторони захисту про потребу ОСОБА_4 в отриманні медичної допомоги та неможливість утримання обвинуваченої в умовах СІЗО за станом здоров'я, є необгрунтованими, оскільки у разі наявності скарг на стан здоров'я обвинувачена та її захисник не позбавлені права на звернення до медичної установи утримання під вартою або до прокурора у разі порушення своїх прав.

На підставі вищевикладеного, клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12017150000000169, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.321, ч.1 ст.306 КК України, ОСОБА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.321, ч.2 ст.309 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.321 КК України, - повернути.

У задоволенні решти частини клопотань, відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: