Ухвала суду № 74576643, 08.06.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа № 201/14224/14-ц

№ 6/201/124/2018

УХВАЛА

іменем України

08 червня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді – Федоріщева С.С.

при секретарі Кияшко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі подання старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 погоджене з начальником Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо вирішення питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України ,-

В С Т А Н О В И В :

07 червня 2018 року до суду надійшло подання старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 погоджене з начальником Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо вирішення питання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Подання мотивовано тим, що на виконанні Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться виконавче провадження № 54987387 за виконавчим листом № 201/14224/14-ц, виданим Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська від 10.08.2017 року про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» заборгованості в сумі 4917222,01 грн. та судового збору 26,195,34 грн.

Рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. Крім того, боржник регулярно їздить за кордон, що підтверджується відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Суд, розглянувши подання, прийшов до наступного.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.ч.1,3,4 ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконання нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито виконавче провадження.

Згідно п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов’язань.

Підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України виконавець зазначає наявність у нього невиконаних зобов’язань, покладених на нього рішенням від виконання якого він ухиляється.

Як роз’яснив Верховний Суд України в узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року під ухиленням слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов’язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об’єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).

Обмеження є крайньою мірою до боржника і застосовується у виняткових випадках, коли відсутня будь-яка об’єктивна можливість виконання судового рішення без застосування цих заходів, водночас обмеження у праві виїзду за межі України створить для нього негативні наслідки та стимулюватиме останнього до якнайшвидшого виконання зобов’язань (рішення).

Оскільки питання обмеження боржника у праві виїзду за межі України вирішується судом без особистої участі боржника, який у зв’язку з цим позбавлений можливості надавати заперечення та докази проти цього а тому саме на державного виконавця покладається обов’язок доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язань або рішень.

Задоволення подання можливо лише за умови доведення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов’язання, оскільки юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені не за наявність факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання.

Дослідивши матеріали подання було виявлено наступне.

В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що за боржником зареєстровано право власності на рухоме та нерухоме майно. Державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника та внесено до відповідних реєстрів записи про обтяження майна належного боржнику на праві власності. Також, нерухоме майно, а саме транспортні засоби, які належать боржнику «Audi a4» «Mercedes benz» «Volvo xs 70»

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», яке вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону №3857-ХІІ та у п.18 ч.3 ст.11 Закону №606-ХІV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Особа, яка має невиконані договірні, аліментні та ін. зобов’язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України).

Тільки у разі недоведення боржником своєї вини та ухилення від виконання зобов’язання суд може тимчасово обмежити особу в праві виїзду за межі України (ст. 377-1 ЦПК), причому на момент звернення до суду з поданням державного виконавця факт ухилення боржника від виконання зобов’язань повинен вже відбутися і бути об’єктивно наявним та доведеним, що має вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Крім того, подання не містить посилань на те, чи повинно бути обмежено виїзд з вилученням паспорту, чи без, а також не додано доказів повідомлення боржника ОСОБА_3 про надіслання подання до суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що не доведено факт ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням. Доказів на підтвердження ухилення (дії або бездіяльності боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанню обов’язків, покладених на нього судовим рішенням) суду не надано.

Тому у задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст.ст. 259,260,441 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 погоджене з начальником Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо вирішення питання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України – відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення її учаснику справи, шляхом подання скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Суддя С.С. Федоріщев