Рішення № 74576608, 07.06.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/588/2018 Справа № 490/5584/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.

при секретарі Кваші С.О.,

за участю позивача та представників відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України, Новоодеської міської ради , Державної казначейської служби в Україні, Головного управління казначейської служби в Миколаївській області , Державного геокадастру України , Відділу Держгеокадастру в ГНновоодеському районі Миколаївської області ,Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області , Миколаївської обласної державної адмністрації про відшкодування моральної та майнової шкоди , заподіяної протиправними діями органу державної влади-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року позивачка звернулася до суду із позовом до Ноовоодеської міської ради, Державного геокадастру України , Відділу Держгеокадастру в ГНновоодеському районі Миколаївської області ,Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про відшкодування шкоди, завданої протиправною дією цих органів, яку визнав постановою від 26 квітня 2017 року Миколаївський окружний адмніістративний суд за справою 814\579\17 щодо відмови у наданні доступу до дкументів публічної інформації щодо надання документів - реєстрів реєстрації земельних ділянок державної власності , тобто дані фізичних осіб, які отримали право володіння державним майном , які були зареєстровані під час керівництва вказаних державних органів. Просила відшкодувати їй матеріальну шкоду у розмірі 2 500 000 грн за пршкодження та знищення її садиби в АДРЕСА_1, витрат на щоденні поїздки до цих державних органів на особистий прийом з заявою щодо усунення недоліків Державного Акту на землю, витрат на адвокатів, сплата за оренду житла за 2008 рік.

Завдана моральна шкода , компенсацію якої вона оцінює у 2 500 000 грн. полягає у завданні позивачці душевних страждань в зв'язку з протиправною поведінкою відповідачів, тяжкі зміни у фізичному здоров'ї позивача, душевних страждань у зв'язку зі знищенням та пошкодженням її майна, приниженні честі та гідності.

Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 19.07.2017 року.

В подальшому через канцелярію суду 23 січня 2018 року позивачка подала уточнену позовну заяву, в якій фактично не змінюючи позовних вимог, заначила розмір шкоди, яку просить стягнути на свою користь: 2 500 000 грн майнової шкоди та 2 500 000 грн моральної шкоди, та зазначила відповідачами ще Президетнта України, Миколаївську облдержадміністрацію, ДС України та ГУ ДКС України в Миколаївській області .

В судовому засіданні 02 березня 2018 року було задоволено клопотання позивача, прийнято позовну заяву в новій редакції зі зібльшенням рпозовних вимог та залученням вкзаних осіб в якості співвідповідачів по справі Державну казначейську службу в Україні, Головне управління казначейської служби в Миколаївській області - оскільки заявлені вимоги про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади , шляхом стягнення коштів за рахунок держави, Президента України та Миколаївську облдержадміністрацію .

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що Постановою від 07.02.2017 року Миколаївського окружного адміністративного суду по справі за її позовом встановлено протиправну бездіяльність відповідачів, крім того обставниами справи підтверджується протиправне невиконання відповідачами своїх функцій державних органів,покалдених на них Конституцією України та відомчим законодавством, протиправне небаження використати Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування" та "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України " та усунути недоліки Державного акту простим закресленням та викправленням, завіреним печаткою. Що стосується Президента України та Миколаївської облдержадміністрації, то їх вина полягає в тому,що вони не проконтролювали належне виконання своїх функцій іншими підпорядкованими державними органами. Зазначила, що щоденними зверненнями до суду вона втратила своє здоров'я, через дії суду розтрощене її майно - житловий будинок в м.Нова Одеса, який вона не могла продати вчасно, в неї виник великий борг, оскільки вона витрачала кошти на щоденні поїздки до м.Нова Одеса та сплату адвокатських послуг.

У судовому засіданні позивачка просила про задоволення позову. Суду пояснила, що її пенсія є мінімальною і не дає їй змоги нормально харчуватися, вживати заходів щодо охорони спадкового майна, яке з вини відповідачів вона нее змогла реалізувати вчасно. Всі кошти своєї пенсії вона витрачала на захист свого права щодо внесення виправлень у Державний акт, щоб мати змогу оформити спадщину на земельну ділянку після матері, тому звісно через недоїдання не мала можливості нормально харчуватися, що потягло за собою важке погіршення стану здоров'я, що підтверджується медичними довідками, наявними в матеріалах справи.

Представник відповідача ДКС України та ГУ ДКС в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову за безпідставністю позовних вимог.

Представник відповідача Президента України надав відзив на позов, в якому зазначив про безпідставність заявлених вимог до Президента України як глави держави.

Представники відповідачів Держгеокадастру та ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області надали письмові заперечення, які підтримали в судовому засіданні, проти позову, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість позовних вимог.

Представники відповідача Відділ Держгеокадастру у Новоодеському районі надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що Постановою від 07.02.2017 року Миколаївського окружного адміністративного суду по справі за позовом ОСОБА_1 до о Головного Управління Держкомзему у Миколаївській області (Відповідач 1) та до відділу Держкомзему у Новоодеському районі Миколаївської області (Відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди у сумі 10 000 грн.- її позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Держкомзему у Миколаївській області у ненаданні ОСОБА_1 яка зверталася з заявами безпосередньо до цієї установи, вичерпних відповідей у 2008-2009 роках про наявність в Державному акті на право власності на земельну ділянку № 79 від 19.12.1993 року всіх помилок, які були виявлені під час перевірки її звернень. В решті позовних вимог - відмовлено.

Як вбачається з вказаного судового рішення, свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що під час оформлення спадщини після смерті матері, виявилося, що у державному Акті № 79 серії МК № 365 на право власності на земельну ділянку виданому Новоодеською міською радою 19.12.1993 році (далі по тексту Акт) допущено ряд помилок, а саме: - не вірно зазначено ім'я померлої матері ; Акт фактично складений на дві земельні ділянки які мають різне цільове призначення «для обслуговування житлового будівництва»та «для ведення особистого підсобного господарства»; в Акті не визначена межа між двома суміжними ділянками. Всі ці допущені помилки призвели до унеможливлення оформлення спадщини через нотаріальні органи. Позивачка була вимушена двічі звертатися до районного суду за захистом своїх порушених прав. На протязі чотирьох років з 2008р. по 2011р. відповідачі не приймали ні яких заходів щодо усунення допущених Державною установою - Новоодеською міською радою, помилок у Державному Акті на земельну ділянку. Позивач вважає, що оскільки на відповідачів Державою покладені повноваження щодо розгляду та вирішенню земельних питань, то допущенні у Державному акті помилки, (з вини державної установи при видачі Акту), відповідачі повинні були самостійно виправляти а не перекладати цей тягар на неї та на судові органи. Через бездіяльність відповідачів та неналежне виконання своїх функціональних обов'язків, як державних службовців, процес оформлення спадщини затягнувся на чотири роки, за цей період спадкове майно, а саме житловий будинок що розташований на земельній ділянці, яка мала перейти у спадок, був зіпсований крадіями та втратив свою вартість, чим завдані позивачу матеріальні збитки. Окрім того, через незаконну бездіяльність відповідачів, позивачка на протязі чотирьох років перебувала у нервовому стані, що призвело до погіршення її самопочуття та вона зазнала моральних страждань. Суму матеріальних збитків та моральної шкоди позивачка оцінює у 100 000 грн. Позивачка просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідачів яка полягає: - у відмові відповідачів на протязі 2008 -2009 р. виправити у Державному Акті на право власності на земельну ділянку № 79 від 29.12.1993 р. невірно зазначене ім'я матері позивачки ; у відмові відповідачів 2009 -2011 р.р. виправити у Державному Акті на право власності на земельну ділянку № 79 від 29.12.1993 р. помилку про фактичне складення одного акту на дві земельні ділянки які мають різне цільове призначення, та не визначення меж цих двох суміжних ділянок у акті; також позивачка вбачає бездіяльність відповідачів у незазначені в своїх відповідях на її ім'я у 2008-2009 р.р. всіх недоліків Державного акту на землю (його не відповідність діючому законодавству), що призвело до повторного її звернення до районного суду за захистом свого порушеного права. Також просила суд стягнути з Відповідачів матеріальні збитки завдані її майну та моральну шкоду на загальну суму 100 000 грн.

Рішенням адміністративного суду встановлено, що у жовтні 2008 року позивачка звернулася до Голови Облдержадміністрації у Миколаївській області, з проханням „ Як мені отримати дублікат документу? Куди мені іти далі? " . На виконання доручення голови Облдержадміністрації, 24.11.2008 року за вихідним А 0817/19 відділ Новоодеського Держкомзему розглянув звернення позивача та на адресу Головного управління Держкомзему у Миколаївській області надав інформацію де зазначив всі недоліки виявлені в Державному Акті та рекомендував позивачці за захистом свого права як спадкоємцю звернутися до суду, оскільки Державний акт на землю має декілька недоліків які будуть перешкодою для прийняття спадщини в органах нотаріату. Аналогічна відповідь була направлена на адресу позивача, про що є запис у книзі вихідної кореспонденції відділу Новоодеського Держкомзему.

На протязі 2009-2010 років Позивачка зверталася до різних інстанцій в тому числі до Головне управління Держкомзему у Миколаївській області всі звернення її були розглянуті. Відділом Новоодеського Держкомзему була направлена інформація на адресу Управління Держкомзему у Миколаївській області та на адресу ОСОБА_1 відповіді на її звернення з пропозицією та рекомендацією про звернення позивача до суду для визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. У своїх листах відділ Новоодеського Держкомзему інформує Управління та сповіщає позивачку, що Державний Акт на землю має декілька недоліків.

Положеннями Закону України „Про звернення громадян" № 393/96-вр від 02.10.96, ст.1, передбачено, що Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відповідно до ст.19 цього Закону обов'язком Органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, їх керівників та інших посадових осіб є в межах своїх повноважень розглядати звернення громадян об'єктивно, всебічно і вчасно та перевіряти заяви чи скарги.

Статтею 12 Закону України „Про державну службу" від 17.11.2011 № 4050-VI Передбачено, що Державні службовці під час виконання посадових обов'язків діють у межах повноважень, визначених законодавством, та відповідно до посадових інструкцій. Доручення керівників, надані в межах їх повноважень, є обов'язковими до виконання підлеглими державними службовцями.

При цьому відносно позовних вимог про визнання бездіяльність відповідачів щодо самостійного усунення виявлених в Державному Акті помилок, суд прийшов висновку , що позов не належить задоволенню з оглядом на те, що Державний Акт був складений та виданий Новоодеською міською радою 19.12.1993 року, під час дії Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затверджена наказом Держкомзему України від 15.04.1993 р. № 28. (далі по тексту Інструкція № 28). На момент смерті власника земельної ділянки 03.03.2005 року, законодавство на підставі якого виданий був акт кардинально було змінено, та на момент звернення до відповідачів позивача діяла „ Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою", затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 р. № 325, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 серпня 2009 р. № 735/16751, положення якої виключають можливість вносити виправлення в Державний Акт на право власності на землю. Пункт 4.1. інструкції передбачає, що Виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускається.

Якщо в Акт внесені виправлення такий Акт вважається зіпсованим.

Суд дійшов висновку, що посадові особи відділу Держкомзему у Новоодеському районі Миколаївської області діяли в межах своєї компетенції та не мали законного підґрунтя здійснювати самостійно внесення виправлень в Державний акт № 79 на землю, або видавати новий Державний акт на землю з виправленими помилками на ім'я померлої спадкодавиці. Посадові особи Головного управління Держкомзему у Миколаївській області позбавлені права видавати Державні акти на землю, вносити виправлення, виготовлювати технічну документацію тощо, оскільки відповідно до Положення про Головного управління Держкомзему у Миколаївській області , повноваження Управління полягають у координації роботи структурних відділів Держкомзему на місцях. При виникненні спірних земельних питань, Головне Управління Держкомзему може надати роз'яснення або консультації та рекомендувати законні шляхи розв'язання тієї чи іншої ситуації. На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заявлені до Відповідача позовні вимоги, щодо визнання їх бездіяльності протиправною у не виправлені самостійно помилок в Державному акті є безпідставними й задоволенню не підлягають.

Отже , цим судовим рішенням встановлено лише факт неналежного розгляду Головним управління Держкомзему у Миколаївській області запиту позивачки в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а ніяк не протиправність діяльності суду - отже це не може слугувати підставою для відшкодування їй шкоди ( завдання якої також жодним чином не доведено і в межах заявлених вимог не вмотивовано) порядку ст. 56 Конституції України.

Позивачка під час судового засідання при розгляді даної цивільної справи неодноразово наголошувала на тому,що її позов є логічним продовженням вищевказаної адмністративної справи і задовлення її позову є логічним наслідком тих подій, що відбувалися в 2008-2011 роках за протиправної бездіяльності усіх відповідачів.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ст. 56 - Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.ст.3,15,16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, може бути, зокрема відшкодування моральної ( немайнової) шкоди.

У відповідності до ст.12,13 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, в разі відсутності преюдиційного доказу наявності вини відповідача, обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди підлягають встановленню та перевірці судом під час розгляду цивільної справи.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Статтею 20 ЦК України встановлено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається з прохальної частини як первісної, так і уточнених позовних заяв ОСОБА_1, предметом позову є відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої бездіяльністю та протиправними діями відповідачів , протиправність яких частково в тому числі була встановлена постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №814\8676\11.

При цьому, Миколаївським окружним адміністративним судом зазначено, що у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною діяльності органів державної влади Держкомзему в період з 2008-2011 роках відмовлено у звязку з їх недоведеністю. Вказана постанова Миколаївського окружного адміністративного суду в апеляційному порядку не була оскаржена.

На підставі ст. 56 Конституції України, на яку посилається в своєму позові ОСОБА_1, відшкодуванню за рахунок держави підлягає матеріальна та моральна шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. Аналогічні положення викладені у статті 1173 ЦК України.

Частиною шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Застосування положення частини шостої статті 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема суду, які не пов'язані із здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті прийняття акту органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді (суду) встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.

Не можна вважати доведеними і доводи позивачки про завдання їй моральної шкоди внаслідок дії Новодеського районного суду Миколаївської області, протиправність якої була встановлена постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №814\8676\11, оскільки обґрунтовуючи таку шкоду позивачка посилається на душевні страждання, які вона зазнала внаслідок протиправних дій суду в період 2008-2011 років, оскільки із-за цих дій з 2008 року вона не змогла відчужити своє майно, в зв'язку з чим її майно пошкодилось, що завдало їй глибоких моральних страждань та призвело до погіршення здоровя.

Не надано жодних доказів витрат позивачки на проїзд до м.Нова Одеса, до Адміністрації Президента України, звернення до Миколаївської облдержадміністрації , на оплату послуг адвоката.

З огляду на те, що своє право власності на будинок в м.Нова Одеса ОСОБА_1 оформила через органи нотаріату ще в 2009 році - безпідставним є її твердження про пошкодження цього будинку внаслідок протиправних дій відповідачів. ЇЇ твердження того, що вона не могла користуватися та володіти цим будинком до формлення права власності на земельну ділянку, оскільки це є одна ціла садиба - є наслідокм її невірного тлумачення норм права і взагалі пошкодження цього будинку саме за вказаний період нічим не підтверджено.

Позивачкою не доведено та не надано до суду документальне обґрунтування матеріальних збитків та моральної шкоди, а від так позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів матеріальних збитків та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

В справі відсутні як докази незаконності бездіяльності відповідачів Відділу Держгеокадастру в Новоодеському районі Миколаївської області ,Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області , так і взагалі будь-яких звернення до відповідачів Президента України, Новоодеської міської ради , Миколаївської обласної державної адмністрації , так завдання позивачеві матеріальної та моральної шкоди, спричинену саме протиправністю дій відповідачів та причинний зв'язок між ними.

На підставі вищевикладеного , суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає за безпідставністюта недоведеністю позовних вимог.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,81,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області протягом 30 днів після складання повного тексту рішення.

Суддя Центрального районного суду

м. Миколаєва Гуденко О.А.

Повний текст рішення складено 11 червня 2018 року