Ухвала суду № 74575602, 07.06.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/1103/17

Провадження №11-кп/772/669/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Сенько Л. Ю.

Доповідач : Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Вінниця

Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

судів: Мішеніної С.В., Федчука В.В.

зі секретарем: Доценко М.І.

розглянув «07» червня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017020130000184 від 17.03.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Торків Тульчинського району

Вінницької області, українця,

громадянина України,

раніше судимого:

-20.06.2017 року Літинським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 187 КК України у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Кузьміна С.В.

потерпілої : ОСОБА_5

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.02.2018 року ,-

В с т а н о в и в:

Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2018 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та за вироком Літинського районного суду Вінницької області від 20.06.2017 року, остаточну міру покарання ОСОБА_4 призначено у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.4 ст. 70, ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_4 покарання відбуте частково по 26.02.2018 року включно за вироком Літинського районного суду Вінницької області від 20.06.2017 року.

Вирішена доля речових доказів.

Судом встановлено , що 11.02.2017 року близько 09 години, обвинувачений ОСОБА_4 знаходячись у будинку своїх знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що за адресою АДРЕСА_1, та маючи намір на протиправне заволодіння чужим майном, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав з сумки ОСОБА_5 гроші в загальній сумі 1070 грн. та банківську картку «Ощадбанку» на ім'я останньої, на рахунку якої перебували кошти.

Після чого, обвинувачений ОСОБА_4 володіючи інформацією про пін - код банківської картки ОСОБА_5, за допомогою банкомату «Приватбанку», розташованого за адресою смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області, вул. Леніна,32, зняв з її рахунку у декілька етапів 8 тис. грн., та продовжуючи діяти з корисливих мотивів, за допомогою цієї ж банківської картки, здійснив безготівкові операції по оплаті товару в торгово - сервісній мережі смт. Браїлів на загальну суму 244,65 грн. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 незаконно, протиправно, умисно заволодів коштами ОСОБА_5 на загальну суму 9314,65 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі не оспарюючи фактичних обставин кримінального провадження, ставить питання про зміну вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.02.2018 року, щодо нього в частині призначення міри покарання, яку вважає занадто суворою.

Свої вимоги мотивував тим, що суд при призначенні покарання не врахував пом'якшуючих його вину обставин, а саме те, що свою вину в інкримінованому злочині визнає у повному обсязі, сприяв розкриттю злочину, а тому просить призначити йому більш м'яке покарання.

Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_5, яка просила вироку суду першої інстанції залишити без змін, міркування прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вважає вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним та обгрунтованим і вмотивованим. Обгрунтоване рішення - це таке, що достатньо, добре аргументоване, підтверджене науково, певним досвідом, переконливими доказами, доведеними фактами.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (кражіка), - є обґрунтованими.

Викладені у вироку висновки суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об'єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 185 КК України - є правильною та в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 розглядалось відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду суд, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи , які ніким не оспорювались.

Частиною третьою ст.349 КПК України передбачено право суду, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Судом першої інстанції з'ясовувалось чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав в повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції особливої частини КК України, що передбачає покарання за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч. 1 ст. 66 КК України, однак визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку. Суд має дослідити, яким чином така обставина, як наявність позитивної характеристики знижує суспільну небезпеку злочину чи суспільну небезпеку особистості злочинця. Досліджуючи дані про особу, суд повинен з'ясувати вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), матеріальний стан тощо.

Також згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами.

Разом з тим слід зазначити, що при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд першої інстанції врахував всі пом'якшуючі його вину обставини, відповідно до ст. 66 КК України, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, в тому числі і на які посилається сам обвинувачений в своїй апеляційній скарзі.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання є справедливим та обґрунтованим, яке ґрунтується на вимогах закону, а призначене у повній відповідності з вимогами ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, так як ОСОБА_4 раніше судимий за корисливий злочин, і знову скоїв злочин, що вказує до небажання ставати на шлях виправлення, а тому апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 413, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.02.2018 року відносно ОСОБА_4 -залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_4 в той самий строк, з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

Ващук В.П. Мішеніна С.В. Федчук В.В.

Згідно з оригіналом: