Ухвала суду № 74575150, 08.06.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/12817/18

Провадження №1-в/127/432/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Гордієнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у режимі відеоконференції з Державною установою "Вінницька виправна колонія (№86)" клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого:

26.11.1997 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 140, ст. 17, ч. 2 ст. 140, ст. 81, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна. Звільнений на підставі Закону України «Про амністію»;

22.10.2001 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Звільнений по відбуттю строку покарання;

18.08.2005 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;

25.12.2008 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. Звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 4 місяці 17 днів;

19.10.2011 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Звільнений по відбуттю строку покарання,

27.11.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25.01.2016 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2015 року, залишено без змін. Резолютивну частину вироку доповнено вказівкою про перерахування відповідно до ст. 72 КК України терміну перебування під вартою ОСОБА_1 в період з 25 червня 2015 року по 25 січня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення до двох днів позбавлення волі.

по даній справі засуджений: 16.02.2016 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Озерського Е.Е.,

представника Державної установи «Вінницька

виправна колонія (№86)» ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 Кримінального кодексу України.

Клопотання мотивоване тим, що засуджений відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі "Вінницька виправна колонія (№86)", сумлінною поведінкою та працею довів своє виправлення, працює, має заохочення. Відбув більш ніж 2/3 строку покарання, у разі звільнення буде проживати з дружиною та трьома малолітніми дітьми, які потребують його допомоги. Просить умовно-достроково звільнити його від відбування покарання.

Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання підтримав та просить його задовольнити. Вважає, що сумлінною поведінкою та працею довів своє виправлення, працює, має заохочення. На даний час відбув більш ніж 2/3 строку покарання, у разі звільнення буде проживати з дружиною та трьома малолітніми дітьми, які потребують його допомоги. Режим утримання в установі не порушує, адміністрацією установи до дисциплінарної відповідальності притягувався, однак дані стягнення зняті та погашені, підтримує зв’язки з рідними. Просить клопотання задовольнити.

Представник Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" ОСОБА_2 пояснив, що засуджений характеризується посередньо, працевлаштований, отримує заробітну плату, виконавчих листів про стягнення коштів із засудженого в установі немає, має заохочення, до дисциплінарної відповідальності притягувався чотири рази, однак дані стягнення зняті та погашені, підтримує соціальні зв’язки з рідними. Зазначив, що в січні 2018 року засуджений вже звертався до суду з аналогічним клопотанням, однак ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області йому було відмовлено у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення. При вирішенні клопотання покладається на розсуд суду.

Прокурор Озерський Е.Е. заперечував проти задоволення клопотання засудженого, оскільки він неодноразово був засуджений, звільнявся умовно-достроково та відповідно до Закону України «Про амністію», однак на шлях виправлення не став та продовжував вчиняти злочини. Крім того, за час відбування покарання засуджений неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що засуджений не довів своє виправлення.

Суд, дослідивши матеріали подання, оглянувши в судовому засіданні матеріали особової справи засудженого, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання за вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.02.2016 року, згідно якого він засуджений ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 25.01.2016 року зараховано в строк покарання строк попереднього ув’язнення з 25.06.2015 року по 25.01.2016 року з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

Початок строку покарання рахується з 25.06.2015 року, кінець строку покарання 25.11.2018 року.

Станом на 25.07.2017 року засуджений відбув 2/3 строку покарання, що надає йому формальне юридичне право на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 Кримінального кодексу України.

Частинами 1- 3 статті 81 Кримінального кодексу України встановлено, що до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

При цьому таке звільнення може бути застосоване до засуджених після фактичного відбуття ними не менше 2/3 строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

У відповідності до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 р. умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Разом з тим, висновки про те, чи довів засуджений своє виправлення можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, суд враховує дані, які характеризують засудженого, його поведінку за весь період відбування покарання, наявність заохочень та стягнень, відношення до праці.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Враховуючи встановлені обставини, особу засудженого, суд приходить до переконання, що факт виправлення засудженого через сумлінну поведінку та ставлення до праці не відповідає фактичним обставинам справи.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів клопотання та матеріалів особової справи засудженого вбачається, що засуджений з 28.03.2016 року по даний час відбуває покарання в Державній установі «Вінницька виправна колонія (№86)».

З матеріалів оглянутої в судовому засідання особової справи вбачається, що засуджений має 5 заохочень та 4 дисциплінарних стягнення, які на даний час зняті у встановленому законом порядку.

Як вбачається з характеристики засудженого ОСОБА_1, за підписами начальника відділення СПС та заступника начальника із соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Вінницька виправна колонія (№86)», за час відбування покарання в установі засуджений характеризується посередньо, адміністрацією установи заохочувався, до дисциплінарної відповідальності притягувався 4 рази. В установі працевлаштований. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, легко піддається чужому впливу. По відношенню до представників адміністрації поводиться ввічливо з метою поблажливого ставлення до себе. Намагається утримувати спальне місце та приліжкову тумбочку у чистоті та порядку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, достатніх навичок для самостійного їх виконання немає. До виконання робіт із благоустрою установи намагається ставитися з розумною ініціативою. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки. Заходи виховного та режимно-профілактичного характеру відвідує, та не завжди робить для себе належні висновки. Участь в програмах диференційованого виховного впливу не приймає з власних переконань. До підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок не прагне. Приймати участь в самодіяльних організаціях не бажає. Соціально-корисні зв'язки підтримує з рідними та близькими. Засуджений на профілактичному обліку не перебуває.

Крім того, згідно витягу із протоколу №23 від 06.12.2016 року комісія установи прийняла рішення про відмову засудженому у клопотанні перед судом про заміну покарання більш м’яким, як особі, що не стала на шлях виправлення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.01.2018 року в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 539 Кримінального процесуального кодексу України, у разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

Разом з тим, засуджений ОСОБА_1 звернувся із даним клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання без дотримання строку звернення із повторним клопотанням, встановленого ч. 7 ст. 539 Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, не свідчить про виправлення засудженого, що, в свою чергу, не надає йому право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Виходячи з приписів ст. 81 Кримінального кодексу України, головним та вирішальним є не факт відбування певної частини покарання, а саме виправлення засудженого, що доводиться сумлінною поведінкою і ставленням до праці за весь період відбування покарання у виправній установі.

Суд зазначає, що працевлаштування, а також заохочення у зв’язку з цим, самі по собі не доводять виправлення засудженого в розумінні положень ч. 2 ст. 81 КК України, так як для такого висновку повинні бути наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього періоду відбування покарання довів своє виправлення.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 був неодноразово засуджений, звільнявся умовно-достроково та відповідно до Закону України «Про амністію», однак на шлях виправлення не став та продовжував вчиняти злочини. За час відбування покарання засуджений неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, і хоча дані стягнення зняті у установленому законом порядку, цього не достатньо для висновку про те, що засуджений довів своє виправлення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід відмовити.

Керуючись ст. 81 Кримінального кодексу України, ст. ст. 369-372, 376, 392-395, 532, 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким зупиняє її виконання.

Суддя