Ухвала суду № 74574631, 21.05.2018, Немирівський районний суд Вінницької області

Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 136/1389/16-к

1-кп/140/171/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р. м. Немирів

Колегія суддів Немирівського районного суду Вінницької

області в складі трьох професійних суддів:

головуючого судді: Науменко С.М.,

суддів: Слободяник Т.В.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Буназів К.В.

прокурора Супруненко Д.О.

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Немирові, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 та жительки с. Троща, вул. Суворова, 22 Липовецького району Вінницької області, українки, громадянки України, раніше не судимої, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 п. 2 ч.2 ст. 115 КК України ,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що вона 06.07.2016 близько 04.00 год. перебуваючи за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3, на грунті емоційного стану, який згідно висновку судово психіатричного експерта № 117 від 08.08.2016 обумовлений хворобливими переживаннями внаслідок психічного захворювання у вигляді рекурентного депресивного розладу, важкого поточного епізоду з психічними симптомами, не усвідомлюючи та не керуючи своїми діями, бажаючи настання смерті своєї малолітньої дитини ОСОБА_4, лезом від бритви для гоління марки «Рапіра» з маркуванням «Платинум люкс», яке вона тримала у руці, нанесла потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді різаних ран по передній поверхні нижньої третини лівого передпліччя, які згідно висновку судово-медичного експерта № 198 від 18.08.2016 відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров’я, виконавши таким чином всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, тобто спрямовані на умисне протиправне заподіяння смерті малолітньому ОСОБА_4.

Однак свій злочинний умисел ОСОБА_2 не довела до кінця в зв’язку з тим, що до кімнати увійшов її чоловік ОСОБА_5, який припинив її злочинні діяння і надав першу медичну допомогу ОСОБА_4, внаслідок чого довести свій злочинний умисел на позбавлення життя ОСОБА_2 не змогла з причин, які не залежали від її волі.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 відмовилась надавати покази.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити, зазначаючи, що є всі законні підстави застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_2, оскільки її хвороба – не дозволяла і не дозволяє їй усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3, проти задоволення клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 не заперечує.

Законний представник потерпілого ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 не заперечує. А тому просить застосувати до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Колегія суддів заслухавши пояснення, прокурора, законного представника потерпілого, приходить до висновку, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_2, підлягає до задоволення з наступних підстав:

За результатами дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, колегія суддів, оцінюючи надані докази з точки зору їх належності та допустимості не встановила підстав, передбачених ст. 87 КПК України, які тягнуть безумовне визнання доказів недопустимими.

Оцінюючи зібрані у даному кримінальному докази в їх сукупності, шляхом повного, і всебічного дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що суспільно небезпечне діяння підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 п.2 ч.2 ст. 115 КК України, тобто у закінченому замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене щодо малолітньої дитини.

Відповідно до ч.2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки, передбаченого особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов’язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінально процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру.

За змістом статті 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння, які вчинили у стані осудності злочини; які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати, зокрема, примусовий захід медичного характеру – госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого суспільно-небезпечного діяння суд враховує, що вчинене суспільно небезпечне діяння вчинене у закінченому замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене щодо малолітньої дитини, що характеризує ОСОБА_2, як особу з підвищеним ступенем небезпечності.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 з урахуванням характеру та тяжкості наявного психічного захворювання, ступеня небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб, а також тяжкості вчинення суспільно-небезпечного діяння, необхідно задовольнити і застосувати до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Застосування інших видів примусових заходів медичного характеру , передбачених ст. 94 КК України, відносно ОСОБА_2, суд не вбачає.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №148 від 26.12.2017 року, ОСОБА_2 страждає на хронічне душевне захворювання у вигляді рекурентного депресивного розладу, помірного поточного епізоду. В теперішній час вона не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_2 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді примусового лікування в психіатричній лікарні із посиленим режимом нагляду.

Сукупність вказаних доказів дає зробити висновок, що ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15 п. 2 ч.2 ст. 115 КК України в стані неосудності і відповідно до ч.2 ст. 19 КК України суд вважає застосувати до неї примусовий захід медичного характеру, передбачений п. 4 ч.1 ст. 94 КК України госпіталізація до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовано.

Цивільні позови не заявлялися. Процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 19,92-94 КК України, ст.ст. 100,371,372,512,513 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Клопотання начальника Липовецького відділу Немирівської місцевої прокуратури юриста 3 класу ОСОБА_6 про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_2 у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 та жительки с. Троща, вул. Суворова, 22 Липовецького району Вінницької області, українки, громадянки України, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом – Вінницької психіатричної лікарні №2 м. Березино Вінницького району, у зв’язку із вчиненням нею суспільно-небезпечного діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 2 ч.2 ст. 115 КК України.

Судові витрати у справі відсутні цивільний позов не заявлено.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовано.

Речові докази, а саме лезо для бриття з п’ятками бурого кольору, наволочка з подушки з п’ятками бурого кольору, матерчата хустка (бандана), зріз плівки з п’ятьом бурого кольору, жіночу нічну сорочку з п’ятками бурого кольору – знищити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо так у скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_7

Судді: (підписи) ОСОБА_1

(підписи) ОСОБА_8

З оригіналом вірно:

Головуючий: С.М.Науменко