Рішення № 74574576, 11.06.2018, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/572/18

Провадження № 2-а/147/17/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2018 року Тростянецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина І.А.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у в порядку спрощеного провадження в смт. Тростянець Вінницької області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора СРПП Тростянецького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Савченка О.О. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить скасувати як протиправну постанову серії НК № 949465 від 11.05.2018 року, постановлену інспектором СРПП Тростянецького ВП Савченком О.О., якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 255,00 грн., а провадження по справі закрити, стягнути на його користь документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Позов мотивований тим, що 11 травня 2018 року інспектором СРПП Тростянецького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Савченком О. О., було винесено постанову серії НК № 949465 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 255 гривень.

Зі змісту винесеної постанови вбачається, що він, нібито, керуючи транспортним засобом Вольцваген «Пасат» д.н.з. НОМЕР_1 11.05.2018 року, о 12 год. 10 хв. в смт. Тростянець по вул. Мічуріна, вчинив стоянку (зупинку) в зоні дії дорожнього знаку «зупинку заборонено», чим порушив вимоги п. 3.34 ПДР.

Вважає постанову, винесену 11 травня 2018 року НК № 949465 незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував, а дії відповідача при її винесенні протиправними, з огляду на наступне:

- зона дії знаків 3.34 "Зупинку заборонено" та 3.35 "Стоянку заборонено" визначається за довжиною лінії відповідної розмітки (жовтий колір розмітки; дорожня розмітка 1.4 - "позначає місця, де заборонено зупинку та стоянку транспортних засобів. Застосовується самостійно або в поєднанні із знаком 3.34 і наноситься біля краю проїзної частини або по верху бордюру", а також 1.10 - "позначають місця, де заборонено стоянку. Застосовується самостійно або разом із знаком 3.35 і наноситься біля краю проїзної частини або по верху бордюру").

- поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Такими діями відповідача було грубо порушено права ОСОБА_1 визначені ст. 59 Конституції України та ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки він заявив клопотання про бажання скористатися професійною правничої допомогою адвоката. Вимоги зазначених статей виконані не були, а навпаки, були грубо порушенні інспектором поліції.

Оскільки норми Конституції є нормами прямої дії, то оскаржувана постанова безумовно підлягає до скасування, як така що не відповідає Основному закону України.

Окрім того, аргументи щодо не порушення ОСОБА_1 вимог правил дорожнього руху та як наслідок відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення інспектором було проігноровано та винесено постанову серії НК №949465.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 18.05.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу Савченку О.О. було запропоновано подати відзив на позовну заяву. Однак він не скористався наданим йому правом.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.19 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративного суду. При здійсненні функції контролю за дотриманням законодавства суб'єкт владних повноважень ( у даному випадку - це органи Департаменту поліції) приймає рішення про накладання адміністративного стягнення.

Як встановлено судом, 11.05.2018 року інспектором СРПП №4 Тростянецького ВП капітаном поліції Савченком О.О, винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 949465, відповідно до якої на ОСОБА_1, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень за ч. 1 ст. 122 КУпАП, в якій зазначено, що він керуючи транспортним засобом Вольцваген «Пасат» д.н.з. НОМЕР_1 11.05.2018 року, о 12 год. 10 хв. в смт. Тростянець по вул. Мічуріна, вчинив стоянку (зупинку) в зоні дії дорожнього знаку «зупинку заборонено», чим порушив вимоги п. 3.34 ПДР.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

Згідно ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

У відповідності до п. 8.1 Правил дорожнього руху України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів а також регулювальника.

Розділом 33 ПДР, зокрема у підрозділі 3 закріплено такий заборонний дорожній знак, як знак 3.34 «Зупинку заборонено».

За змістом пп. «в» п.8.4 розділу 8 ПДР дорожні знаки поділяються на такі групи, як заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

В межах дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

У відповідності до п.1.10 ПДР зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Зона дії знаку 3.34 поширюється - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені (підрозділ 3 Розділу 33).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначених законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідач, як посадова особа вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених КУпАП (ч.2 ст.251 КУпАП).

Як вбачається із змісту постанови в справі про адміністративне правопорушення, до неї не долучено жодних доказів порушення ПДР, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зокрема відповідачем суду не було представлено пояснень свідків, показань технічних засобів фото чи кінозйомки, які використовуються при нагляді за додержанням правил дорожнього руху.

Ст.77 ч.2 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Патрульна поліція Національної поліції має повноваження щодо розгляду та винесення постанов в справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ( які передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 128-1, 129, статтею 132-1, частинами першою, другою і третьою статті 140), що передбачають стягнення у вигляді штрафу або штрафних балів.

Предмет доказування у справі про адміністративні правопорушення становлять обставини, що підлягають з'ясуванню у справі про адміністративне правопорушення. По справі про адміністративне правопорушення з'ясуванню підлягають: наявність події адміністративного правопорушення;особа, яка вчинила протиправні дії (бездіяльність), за які КУпАП передбачена адміністративна відповідальність; винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення; обставини, що пом'якшують адміністративну відповідальність, і обставини, що обтяжують адміністративну відповідальність; характер і розмір шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням; обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення; інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи;причини і умови вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). А тому докази подані позивачем суд приймає як належні та допустимі і не вбачає підстав для їх відхилення.

Окрім того, інспектор патрульної поліції грубо порушив права позивача визначені ст. 59 Конституції України та ст. 286 КУпАП, відмовляючи у клопотанні про бажання скористатися правовою допомогою.

Норми Конституції є нормами прямої дії, то оскаржувана постанова безумовно підлягає до скасування, як така що не відповідає Основному закону України. Окрім того, не відповідає вона і міжнародно-правовим зобов'язанням, які на себе взяла Держава Україна відповідно до статті 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року № 2148-08, кожна держава зобов'язується забезпечити будь-якій особі, права і свободи якої порушено, ефективний засіб правового захисту та розвивати можливості судового захисту.

Право на правову допомогу, гарантоване підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прийнятої 11 квітня 1950 року Радою Європи, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР.

Виходячи з того що вищевказана Конвенція є частиною національного законодавства України, можна зробити висновок, що відповідно до взятих на себе міжнародно-правових зобов'язань Україна повинна забезпечувати кожній особі право на правову допомогу, як під час провадження у кримінальний справах так і під час провадження у інших категоріях справ, зокрема адміністративних.

За таких обставин суд вважає, що при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суб'єктом владних повноважень не дотримано вимог зазначених вище норм, що порушило законні права та інтереси позивача.

Оскільки відповідачем не представлено суду заперечень на даний позов та не надано жодного доказу на підтвердження того, що водій ОСОБА_1 допустив вказане правопорушення, тому постанова про адміністративне правопорушення серії НК №949465 від 11 травня 2018 року є незаконною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають до задоволення.

Частиною 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать у т.ч. витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До матеріалів позову позивачем будо додано договір про надання професійної правничої допомоги, квитанція від 15.05.2018 року на суму 3000 грн. та додано акт наданих послуг від 15.05.2018, а саме: надання попередньої консультації 30 хв. (320,00 грн.); складання позовної заяви 2 год. (1280,00 грн.). Загальна сума вартості зазначених послуг складає 1600 грн.

Таким чином, з урахування задоволення позовних вимог, на підставі ст. 139 ч. 1 КАС України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 1600,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 1 ст.122, ст. ст. 247, 293 КУпАП ст.ст. 72, 77, 122, 132, 134, 139, 229, 243-244,246, 255, 262, 286, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Постанову серії НК №949465 від 11.05.2017 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 гривень - скасувати.

Провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.

Судові витрати по оплаті судового збору віднести за рахунок Державного бюджету.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (ЄДРПОУ 40108672, вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.06.2018 року.

Суддя: