Постанова № 74573744, 07.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 295/11815/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"07" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Богунського районного суду м. Житомира від "14" лютого 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про скасування постанови ,

суддя в 1-й інстанції - Чішман Л.М. ,

місце ухвалення рішення - м. Житомир ,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про:

- визнання дій інспектора роти №3 батальйону УПП в м. Житомирі ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності протиправними;

- скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БР № 049694, винесеної 07.10.2017 року інспектором Оваденко В.Ю. про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 1 ст. 126, ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 36 КУпАП та закриття провадження у справі.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_2 вказав, що 07.10.2017 року відповідачем було винесено оскаржувану постанову, проте, на думку позивача, в його діях немає ознак значного адміністративного правопорушення. Позивач пояснив, що весною 2017 року, керуючи транспортним засобом Аudi А6 державний номерний знак НОМЕР_1, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого автомобіль зазнав значних ушкоджень та значний час перебував на ремонті. 07.10.2017 року для продовження ремонту позивач змушений був перевезти транспортний засіб з однієї точки надання ремонтних послуг до іншої та був зупинений екіпажем патрульної поліції. Позивач також вказав, що на час перевезення транспортного засобу усі документи, в тому числі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, знаходились не за місцем ремонту автомобіля.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 14.02.2018р. адміністративний позов задоволено частково.

Постанову інспектора роти №3 батальйону УПП в м. Житомирі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 від 07.10.2017 року серії БР №049694, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. - скасовано.

Позивача від адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП звільнено на підставі ст. 22 КпАП України, обмежившись усним зауваженням.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підстави для застосування судом першої інстанції вимог ст. 22 КУпАП відсутні, оскільки санкція ч. 6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП не передбачає такого виду стягнення як попередження чи зауваження. Крім того, відповідач вказав, що згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП при вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху пом'якшуючі та обтяжуючі обставини не зазначаються.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме постанова суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає до скасування з інших мотивів прийнятого рішення та в частині застосування судом першої інстанції ст. 22 КУпАП, виходячи з наступного.

Судом встановлено, 07.10.2017 року інспектором роти №3 батальйону УПП в м. Житомирі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №049694, якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн., за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ст. 126, ч. 2 ст. 36 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що 07.10.2017 року о 14-58 год. в м. Житомирі по вул. Б.Тена, 16, позивач керував транспортним засобом Аudi А6 державний номерний знак НОМЕР_1, у якого був відсутній передній номерний знак, чим порушив п. 2.9.в ПДР України, а також водій не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4.а ПДР України.

Не погоджуючись із прийняття вказаної постанови позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.22 КУпАП, а тому підстави для притягнення позивача до відповідальності за ч. 6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП, відсутні у зв'язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування постанови інспектора роти №3 батальону УПП в м.Житомирі старшого інспектора лейтенанта поліції ОСОБА_3 від 07.10.2017р. , однак з інших підстав, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини шостої ст. 121 КУпАП України відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") (частина перша ст. 126 КУпАП).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч.ч. 1-3 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно роз'яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, даною постановою зазначено – судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Також слід звернути увагу на те, що положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Разом з цим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в не автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Дійсно, за змістом ч.5 ст.258 КУпАП, відповідач не був зобов'язаний складати протокол у справі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, він мав право це зробити. У випадку, коли особа заперечує факт вчинення правопорушення, саме протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом його вчинення.

Цей же протокол був би доказом роз'яснення позивачу прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. У цьому ж протоколі позивач мав би змогу надати свої пояснення і це було б належним чином зафіксовано.

За відсутності протоколу а також інших доказів, які б підтверджували роз'яснення позивачу прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, колегія суддів не може спростувати його доводи про те, що працівником поліції не було вчинено зазначених дій. Так само суд не може взяти до уваги пояснення відповідача про те, що позивач не оспорював факту скоєння правопорушення. Ці обставини також не підтверджені жодними доказами.

Підпис у постанові по справі про адміністративні правопорушення свідчить виключно про те, що позивач отримав копію спірної постанови. Жодних його пояснень по суті правопорушення ця постанова не містить.

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об’єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).

Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов’язковою і має передувати такому розгляду справи.

Крім того, суд вказує, що словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Співставляючи вищезазначене з встановленими обставинами справи колегія суддів вважає з необхідне зазначити, що розгляд справи про адміністративне правопорушення від імені органу уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення саме інспектором чи інспекторами патрульної поліції, які виявили правопорушення, не заборонений, однак він є не бажаним.

У такому випадку істотно змінюється правовий статус відповідного суб’єкта. З особи, яка виявила правопорушення, такий інспектор фактично має перетворитися у "квазісудовий" орган, який має забезпечити правопорушнику комплекс гарантованих йому прав та розглянути справу на основі об’єктивної оцінки доказової бази.

За загальним правилом розгляд справи починається оголошенням про те, яка справа розглядається, з’ясовується хто прибув на розгляд справи, встановлюються анкетні дані особи, яка притягається до відповідальності, роз’яснюються її права, надається можливість подати докази, заявити клопотання.

Якщо особа заявляє обґрунтовані клопотання про ознайомлення зі справою, про допуск захисника, про приєднання доказів тощо, то ці клопотання мають бути розглянуті, а права особи, яка притягується до відповідальності, забезпечені. Лише після цього особа, яка розглядає справу, має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Це пов’язано з тим, що силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Негайний розгляд справи без складання адміністративного протоколу чи документування у інший спосіб того, що розгляд справи відбувся з дотриманням прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності також ставить під сумнів правомірність винесеної постанови, що є самостійною підставою для визнання її протиправною та скасування.

Відтак, судова колегія прийшла до висновку, що постанова про притягнення позивача до відповідальності є незаконною саме з підстав недотримання процедури розгляду справи про адмінправопорушення інспектором патрульної поліції, відповідно й такою, що підлягає скасуванню з мотивів прийнятого рішення.

З приводу висновків суду про малозначності правопорушення, вчиненого позивачем, та застосування ст.22 КУпАП, звільнивши ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому.

Суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Відтак, звільнивши ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності та оголошуючи йому усне зауваження, суд першої інстанції не врахував, що в даній справі він не є органом, який уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки в силу частини 1 статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розгляд такої справи віднесений цим Кодексом до відання органів Національної поліції та, відповідно, саме ці органи вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності на підставі на підставі ст.22 КупАП, обмежившись усним зауваженням, ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому задовольняє апеляційну скаргу частково і скасовує рішення суду першої інстанції з постановленням нової постанови.

Підстави закриття провадження у справі - відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від "14" лютого 2018 р. скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БР № 049694, винесеної 07.10.2017 року інспектором Оваденко В.Ю. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 36 КУпАП.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "07" червня 2018 р.