Постанова № 74573597, 08.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 554/9802/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава, м. Полтава, від 15.03.2018, суддя Січиокно Т.О., , повний текст складено 20.03.18 по справі № 554/9802/17

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора Управління патрульної поліції у м. Полтава ОСОБА_2 треті особи Департамент патрульної поліції у Полтавській області

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

07.12.2017 року позивач звернувся до суду із вище вказаним адміністративним позовом та просив суд визнати незаконною та скасувати постанову серії БР № 640322 від 29.11.2017 року, винесену інспектором роти № 2 батальйону УПП у м.Полтава лейтенантом поліції ОСОБА_2, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП.

Позов позивачем мотивований тим, що згідно вказаної вище постанови на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме його звинувачено у тому, що 29.11.2017 року о 12 годині 05 хвилин у м.Полтава на перехресті вулиць ОСОБА_3 та ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, він здійснив зупинку в районі даного перехрестя, чим порушено п. 15.9 ПДР. Дану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки рухаючись на автомобілі по вулиці Героїв Чорнобильців зробив вимушену зупинку ближче десяти метрів у зв’язку із поганим самопочуттям та необхідністю попросити допомоги. Однак працівники поліції не прийняли до уваги його пояснень, незаконно склали оскаржувану постанову, не проводили необхідних замірів. Окрім того, призначена міра покарання не відповідає тяжкості вчиненого, оскільки, виходячи із обставин справи, інспектор зобов’язаний був прийняти до уваги наявний у нього статус учасника АТО та обмежитися усним зауваженням.

Рішенням 15.03.2018р. Октябрського районного суду м. Полтави адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у м. Полтава ОСОБА_2, третя особа: Департамент патрульної поліції у Полтавській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки рухаючись на автомобілі по вулиці Героїв Чорнобильців зробив вимушену зупинку у зв'язку із поганим самопочуттям та необхідністю попросити допомоги. Вказує, що працівники поліції не прийняли до уваги його пояснень незаконно склали оскаржувану постанову, не проводили необхідних замірів. Окрім того, зазначає, що призначена міра покарання не відповідає тяжкості вчиненого, оскільки, виходячи із обставин справи, інспектор зобов'язаний був прийняти до уваги наявний у нього статус учасника АТО та обмежитися усним зауваженням. Позивач також зазначає, що відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. А як позивач пояснював, він зупинився, оскільки різко погіршився стан його здоров'я. Вказана обставина підтверджується медичною документацією, а суд безпідставно зробив висновок, що стан здоров'я погіршився після спілкування з поліцейськими. На підставі викладеного просить рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач та третя особа в судове засідання не завились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не доведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що із даних оскаржуваної постанови серії БР № 640322 від 29.11.2017 року, яка винесена інспектором роти № 2 батальйону Управління ПП у м.Полтава ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2 вбачається, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме за те, що останній 29.11.2017 року о 12 годині 05 хвилин у м. Полтава на перехресті вулиць ОСОБА_3 та ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1 незаконно здійснив зупинку в районі перехрестя, чим порушив п. 15.9 ПДР.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту "ґ" пункту 15.9. Правил дорожнього руху - зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі ОСОБА_5 № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

У судовому засіданні досліджено відеозапис з нагрудного реєстратора поліцейського, а саме на ньому зафіксовано факт зупинки автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 в районі перехрестя проїжджих частин вулиць ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у м. Полтава та безпосереднє складання інспектором поліції оскаржуваної постанови.

Зокрема, на відеозаписі зафіксовано місцезнаходження автомобіля НОМЕР_1 безпосередньо в районі заокруглення перехрестя, що складає менше 10 метрів від перехрестя, що не заперечується сторонами при винесенні постанови та чітко вбачається з відеозапису.

При чому, колегія суддів зазначає, що з відеозапису вбачається, що при спілкуванні з поліцейським ОСОБА_1 не висловлював будь – яких скарг на стан свого здоров’я та зупинку транспортного засобу не пояснював поганим самопочуттям.

Згідно відозапису, позивач навпаки факт вчинення правопорушення визнавав, однак вважав його малозначним.

З цих підстав колегія суддів критично відноситься до доказу у вигляді медичної документації, наданої позивачем про те, що той 29.11.2017 року о 14 годині він звертався до лікаря невропатолога, оскільки відповідних звернень в період складення постанови про адміністративне правопорушення не було. Відповідно колегія суддів критично оцінює посилання позивача та надані в підтвердження цього медичні довідки.

Щодо посилань позивача на те, що під час винесення постанови про адміністративне правопорушення відповідач не врахував те. що позивач має статус учасника АТО, колегія суддів зазначає наступне.

Санкції передбачені за порушення п. 15.9 Правил дорожнього руху відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП мають чіткий розмір.

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

З урахуванням зафіксованого місця зупинки позивача, безпосередньо на перехресті, згідно наданого відповідачем до суду відеозапису, колегія суддів не вбачає за можливе, в даному випадку, застосовувати ст. 22 КУпАП .

Враховуючи вищенаведене, всі доводи позивача з приводу вчинення ним малозначного адміністративного правопорушення, є помилковими.

З урахуванням відеозапису також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача щодо не здійснення замірів, оскільки з наданого відеозапису чітко вбачається розташування автомобіля НОМЕР_2 безпосередньо в районі заокруглення перехрестя менше 10 метрів від перехрестя.

Щодо посилань позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на те, що у зв'язку з його не згодою зі скоєним правопорушенням, інспектор Управління патрульної поліції у м. Полтава ОСОБА_2 повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 258 КУпАП за вчинене позивачем адміністративне правопорушення не передбачено складення протоколу .

Зважаючи, на те, що позивач дійсно вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, а саме 29.11.2017 року о 12 годині 05 хвилин у м.Полтава на перехресті вулиць ОСОБА_3 та ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1 незаконно здійснив зупинку в районі перехрестя, чим порушив п. 15.9 ПДР., інспектор Управління патрульної поліції у м. Полтава ОСОБА_2 не порушив процедуру щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, діяв в межах наданих законом повноважень, мав право розглянути вказане адміністративне правопорушення та винести постанову від 29.11.2017 року. Вказана постанова винесена саме за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, ознаки якого визначено ч. 1 ст. 9 КУпАП .

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 15.03.2018 по справі № 554/9802/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_7