Постанова № 74573551, 06.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/2044/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання – Грабового В.О.,

за участю представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області про визнання протиправним і скасування рішення і розпорядження, визнання недійсними записів у трудовій книжці, визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И Л А :

26 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 2.1 рішення першої сесії VII скликання Любимівської селищної ради Каховського району від 15.11.2017 року № 9 про покладення на позивача виконання обов'язків старости у селі Каїри Любимівської селищної ради до обрання старост на перших виборах старост Любимівської селищної ради; визнати протиправним та скасувати рішення Любимівської селищної ради Каховського району від 29.11.2017 року № 117-к "Про звільнення ОСОБА_4І."; визнати недійсними записи у трудовій книжці ОСОБА_4 за № 17 про покладення з 16.11.2017 року виконання обов'язків старости у селі Каїри до обрання на перших виборах старости та за № 18 про звільнення 30.11.2017 року з роботи за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України; визнати протиправними дії Любимівської селищної ради Каховського району щодо невиплати позивачу середньої заробітної плати згідно частини другої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" за період з 16.11.2017 року по 16.05.2018 року в сумі 55709,80 грн.; стягнути з Любимівської селищної ради Каховського району на користь позивача середню заробітну плату за період з 16.11.2017 року по 16.05.2018 року в сумі 55709,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, з 08.04.2002 року ОСОБА_4 постійно обирається на посаду Каїрського сільського голови Горностаївського району Херсонської області. 15.11.2017 року відбулася перша сесія VII скликання Любимівської селищної ради Каховського району, на якій прийнято ряд рішень, у тому числі № 9 про покладення на ОСОБА_4 виконання обов'язків старости у селі Каїри Любимівської селищної ради до обрання старости на перших виборах старост Любимівської селищної ради. Позивач вважає дане рішення протиправним, оскільки відповідач, покладаючи на позивача обов’язки старости, не погодив таке рішення із позивачем, тобто без згоди ОСОБА_4 фактично перевів його на іншу посаду в іншому органі, чим порушив вимоги статті 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування в Україні" та частину першу статті 32, частину першу статті 105 КЗпП України. Крім того, звільняючи позивача із займаної посади 30.11.2017 року за статтею 38 КЗпП України – за власним бажанням, відповідач не виплатив позивачу середню заробітну плату, гарантовану депутату, що працював на постійній основі, частиною другою статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", чим грубо порушив права позивача на отримання гарантій у вигляді середньої заробітної плати на строк не більше шести місяців з моменту звільнення з виборної посади. Посилаючись на дані обставини, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач заперечував проти позову зазначаючи, що 15.11.2017 року на першій сесії VII скликання Любимівської селищної ради Каховського району відповідач прийняв рішення від 15.11.2017 року № 9 про покладення на позивача виконання обов'язків старости у селі Каїри Любимівської селищної ради, що передбачено пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про добровільне об’єднання територіальних громад". Позивач був присутній на цій сесії, але жодних заперечень не висловив. 21.11.2017 року ОСОБА_4 подав заяву від 16.11.2017 року про звільнення з посади за власним бажанням. Крім того, позивач не має права на виплату йому середньої заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняту постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач не будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування (сільським головою) в силу імперативної норми повинен виконувати обов’язки старости. Крім того, судом помилково зроблено висновок, що на позивача не поширюються гарантії щодо збереження заробітної плати, передбачених ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

08.04.2002 року ОСОБА_4 обрано на посаду Каїрського сільського голови Горностаївського району Херсонської області, яку він обіймав протягом декілька строків повноважень поспіль.

06.11.2015 року позивач в четвертий раз обраний головою Каїрської сільської ради VII скликання.

У серпні 2016 року Каїрська сільська рада Горностаївського району, Василівська сільська рада Каховського району та Любимівська селищна рада Каховського району ініціювали об'єднання громад та утворили Любимівську селищну об’єднану територіальну громаду Каховського району Херсонської області.

29.10.2017 року відбулися додаткові вибори депутатів Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області селищної об’єднаної територіальної громади та Любимівського селищного голови Каховського району Херсонської області, за результатами яких обрані депутати Любимівської селищної ради та її голова - ОСОБА_2

15.11.2017 року на першій сесії VII скликання Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області, на яку було запрошено ОСОБА_4, як Каїрського сільського голови, визнані повноваження депутатів Любимівської селищної ради та Любимівського селищного голови ОСОБА_2, розглянуто ряд інших питань, що стосуються діяльності Любимівської селищної ради, а також прийнято рішення № 9 про покладення на ОСОБА_4 виконання обов'язків старости у селі Каїри Любимівської селищної ради до обрання старости на перших виборах старост Любимівської селищної ради.

21 листопада 2017 року до Любимівської селищної ради надійшла заява ОСОБА_4 від 16.11.2017 року, зі змісту якої вбачається, що у зв’язку із закінченням повноважень ОСОБА_4, як голови Каїрської сільської ради Горностаївського району, він не погоджується та не дає згоди працювати виконуючим обов’язки старости у с. Каїри. Також просить нарахувати та виплатити розрахункові та середньомісячну заробітну плату за шість місяців у зв’язку з неможливістю повернення на роботу (посаду) яку займав до обрання головою Каїрської сільської ради.

Розпорядженням Любимівського селищного голови Каховського району Херсонської області від 29.11.2017 року № 117к ОСОБА_4 звільнено з посади виконуючого обов’язки старости в с. Каїри Любимівської селищної ради з 30.11.2017 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

11.12.2017 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату протягом шести місяців середнього заробітку з 15.11.2017 року у зв’язку з неможливістю працевлаштування на ту посаду, яку займав до обрання головою Каїрської сільської ради, отримавши відмову відповідача у виплаті коштів з посиланням на ст. 14-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та п. 4 ч. 1 ст. 8-3 Закону України "Про добровільне об’єднання територіальних громад".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обов’язки старости покладені на позивача відповідно до норм чинного законодавства. Враховуючи, що позивач написав заяву про небажання займати відповідну посаду, його правомірно звільнено за ст.38 КЗпП за власним бажанням, з відповідним записом у трудовій книжці. Оскільки позивач до обрання його головою Каїрської сільської ради Горностаївського району ніде не працював, гарантії збереження середнього заробітку, встановлені Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», на нього не поширюються.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими.

Згідно частин 1 та 2 ст. 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» від 05.02.2015 № 157-VIII (далі Закон № 157) об'єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об'єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об'єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону.

Повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.

Відповідно до частини 1 статті 8-3 Закону № 157-VIII повноваження сільської, селищної ради та сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до сільської, селищної об'єднаної територіальної громади, припиняються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади рішення про підсумки додаткових виборів та визнання повноважень не менше половини депутатів від територіальної громади, що приєдналася, обраних на виборах до сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади.

З моменту припинення повноважень сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до об'єднаної територіальної громади, його повноваження набуває сільський, селищний, міський голова об'єднаної територіальної громади.

Сільський, селищний голова територіальної громади, що приєдналася до об'єднаної територіальної громади, виконує обов'язки старости відповідно до закону на період повноважень ради об'єднаної територіальної громади поточного скликання. За ним зберігаються розмір та умови оплати праці, що були йому встановлені як сільському, селищному голові до приєднання.

Аналогічні положення містить пункт 3 Розділу ІV Прикінцевих положень Закону № 157-VIII, яким визначено, що у селах, селищах, в яких знаходилися органи місцевого самоврядування територіальних громад, що об'єдналися, обов'язки старости до обрання на перших виборах старости виконує особа, яка здійснювала повноваження сільського, селищного голови відповідної територіальної громади до об'єднання.

Аналіз наведених положень Закону № 157-VIII дає підстави для висновку, що даний Закон не встановлює додаткових умов для покладення обов’язків старости на особу, яка здійснювала повноваження сільського голови до об'єднання територіальної громади, як то надання згоди на покладання таких обов’язків.

Суд першої інстанції абсолютно вірно зазначив, що законодавець імперативно визначив, що на період до обрання на перших виборах старости, його обов’язки виконує сільський голова територіальної громади, що приєдналася до об'єднаної територіальної громади.

Доводи апелянта про те, що його повноваження припинились 15.11.2017 з набуттям повноважень голови Любимівського селищного голови, не спростовує правомірність висновків суду, що після припинення його повноважень голови Каїрської селищної ради він відповідно до закону має виконувати обов’язки старости цієї територіальної громади.

Посилання ОСОБА_4 на використання примусової праці в даному випадку судова колегія вважає недоречним, оскільки покладання обов’язків старости на позивача здійснено на строк, який фактично залишився до закінчення строку, на якій позивача обрано головою Каїрської сільської ради, тобто до 2019 року.

Крім того, апелянтом не враховано, що виконуючи обов’язки старости відповідної територіальної громади, за ним зберігаються розмір та умови оплати праці, що були йому встановлені як сільському, селищному голові до приєднання (ч.1 ст.8-3 Закону 157-VIII). Тому доводи апелянта про зворотне не відповідає закону.

Доводи апелянта щодо помилковості висновків суду у питанні правомірності його звільнення за ст.38 КЗпП України, судова колегія вважає необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2017 до Любимівської селищної ради надійшла заява ОСОБА_4 про небажання працювати виконуючим обов’язки старости у с.Каїри.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що вказану заяву ОСОБА_4 особисто подав до селищної ради, а тому зазначення у ній дати - 16.11.2017 не має правового значення.

Суд першої інстанції вірно погодився з правовою позицією відповідача, який розцінив вказану заяву про небажання ОСОБА_4 в подальшому виконувати свої посадові обов’язки, як припинення трудових відносин за ініціативою працівника.

Оскільки згоди позивача, як сільського голови територіальної громади, що приєдналася до об'єднаної територіальної громади, для покладення на нього обов’язків старости відповідної територіальної громади не вимагається, його звільнення з посади в.о. старости с.Каїри вірно здійснено на підставі ст.38 КЗпП України, без дотримання вимог ч.1 ст.32 та ч.1 ст.105 КЗпП України.

Відтак, звільнення позивача на підставі розпорядження Любимівської селищної ради від 29.11.2017 № 117к з посади виконуючого обов’язки старости в с.Каїри Любимівської селищної ради на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України з 30.11.2017 року є таким, що здійснено на підставі закону та в межах наданих повноважень. А отже і запис про звільнення з роботи за власним бажанням під № 18 у трудовій книжці позивача зроблено правомірно.

Щодо доводів апелянта в частині помилкового незастосування судом першої інстанції гарантій, передбачених ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

З урахуванням обставин встановлених судом першої інстанції вбачається, що позивач, будучи обраним 08.04.2002 року на посаду голови Каїрської сільської ради, припинив здійснювати свої повноваження, як сільський голова 15.11.2017 року. Цього ж дня на нього покладено виконання обов’язків старости с.Каїри, які він виконував до 30 листопада 2017 року з отриманням заробітної плати, що підтверджується довідкою про заробіток від 12.02.2018, виданою Любимівською селищною радою (а.с.57).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що гарантії збереження середнього заробітку поширюються на осіб, які до обрання їх на виборну посаду працювали в державних органах чи на підприємстві, установі, організації.

Разом з тим, з трудової книжки позивача вбачається, що останній запис перед обранням його на посаду голови Каїрської сільської ради 08.04.2002 (запис № 5), є запис № 4 - про звільнення ОСОБА_4 25.08.1999 з органів внутрішніх справ (а.с.17-17зв.).

Наведені обставини свідчать про те, що позивач до обрання його головою Каїрської сільської ради Горностаївського району тривалий час не працював, а тому норми ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» на нього не розповсюджуються.

З урахуванням викладеного обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог і в цій частині.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321,322, 325, 329 КАС України, судова колегія –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 11 червня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К ОСОБА_5