Постанова № 74573491, 06.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6800/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И Л А :

26.02.2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" звернулось з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2017 № UA500060/2017/0000105/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA 500060/2017/00818, посилаючись на те, що митний орган за наявності повного пакету документів для митного оформлення товару за основним методом протиправно відмовив в такому оформленні.

Позивач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не спростував контрактну ціну товару та будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного ТОВ "Дунайська імпортна компанія" розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Відповідач заперечував проти позову та зазначав, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару. У зв'язку з викладеним, у відповідності до вимог ч.3 ст.53 МК України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Надання позивачем неповного пакету документів стало наслідком визначення митним органом митної вартості товару за резервним методом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тим розбіжностям у документах, що стали підставою для запиту митницею додаткових документів та винесення оскаржуваного рішення. На спростування доводів митниці щодо відсутності у поданих документів інформації щодо включення до митної вартості пакування та вартості тари апелянт зазначає, що відповідно до п.7.2 контракту обов’язок упаковки і маркування товару покладається на постачальника. Дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню. Оскільки поставка товару здійснена у тарі постачальника, її вартість входить до ціни товару. Тобто у даному випадку вартість пакування не є витратною, яка понесена покупцем, у зв’язку з чим не є такою, що додатково включається у митну вартість товару. Суд помилково погодився з доводами митниці, що відсутність в експортній декларації розділення товару по класу впливає на числові значення складових митної вартості товарів, оскільки експортна декларація не є основним та єдиним документом, що підтверджує митну вартість товару. Крім того, експортна декларація, яка заповнена компанією Фрутополіс відповідає типовій формі ЕАД, яка затверджена Конвенцією про спрощення формальностей в торгівлі товарами. Відсутність у довідці про транспортні витрати відомостей щодо умов поставки також не впливає на визначення митної вартості товару та незаконно визначена відповідачем як підстава для відмови у митному оформленні товару за ціною контракту. Довідка про транспортні витрати є документом, що підтверджує перевізником вартість перевезення вантажу за замовленим маршрутом. Разом з тим, умови поставки обумовлюються між продавцем та покупцем товару та визначаються у контракті, інвойсі та специфікації, яки були надані декларантом при розмитненні товару.

В зв’язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

05.07.2017р. між TOB «Дунайська імпортна компанія» та фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) укладений зовнішньо - економічний контракт № 341/17, відповідно до умов якого фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов'язалася поставляти, а TOB «Дунайська імпортна компанія» приймати та оплачувати товар, вказаний у інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в контракті.

19.07.2017 на виконання умов контракту, відповідно до специфікації № 15 від 16.07.2017 та інвойсу №071 від 16.07.2017 фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки FCA поставила TOB «Дунайська імпортна компанія» наступний товар:

- персики свіжі, класу А, у пластикових ящіках - 2010 шт., на 26 дерев'яних піддонах, врожай 2017р. Країна виробництва - Греція, Виробник - FRUTOPOLIS S.ОСОБА_2 “брутто” - 20900 кг., вага “нетто” - 19560 кг. На загальну суму: 7628.40 євро, де 0,39 євро за 1 кг. без врахування транспортних витрат.

З метою митного оформлення ввезеного товару 19.07.2017 позивачем до Одеської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №UA500060/2017/011661, у якій задекларовано вищевказаний товар.

На підтвердження митної вартості за ціною контракту надані: зовнішньоекономічний контракт № 341/17 від 05.07.2017, специфікація № 15 від 16.07.2017, інвойс № 071 від 16.07.2017, прайс-лист від 15.07.2017, сертифікат походження товару № А760190, митну декларацію країни відправлення 17GREХ410100044344 від 16.07.2017, документі, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактуру, автотранспортну накладну, договір-заявку, довідку про транспортні витрати) та інші документи, обумовлені ч. 2 ст. 53 МКУ.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме:

- у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

- до митного оформлення товару не надані належні документи, що містять відомості про вартість перевезення,

- в експортній декларації з урахуванням умов поставки FCA, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування від продавця до покупця,

- у довідці про вартість перевезення не зазначено умови поставки.

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов’язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Листом від 19.07.2017 ТОВ "Дунайська імпортна компанія" проінформувало митний орган щодо безпідставності зауважень та зазначило, що при митному оформлені вже були надані в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість згідно ст. 53 МК України та необхідні для перевірки числового значення митної вартості товару (а.с.128).

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації від 19.07.2017 товару, Одеською митницею ДФС 19.07.2017 прийнято рішення № UA500060/2017/000105/2 про коригування митної вартості товару, згідно з яким відповідач, застосував метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, збільшивши останню.

На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем 19.07.2017 винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500060/2017/00818.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з надання позивачем документів, які не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст.51 МК України - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів та зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вимагаючи від декларанта відомості про розмір понесених витрат на пакування, митний орган вважав, що вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням, мають бути включені до митної вартості товару.

Судова колегія погоджується з апелянтом, що за умовами поставки та змістом пред’явлених до декларування документів вартість пакування товару не є витратною.

Відповідно до розділу А.9 умов FСА Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Відповідно до п.7.1 контракту товар може постачатися покупцю, як у поворотній тарі, а саме у пластикових ящиках, що призначена для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів, а також у тарі постачальника, що призначена для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів. У випадку поставки товару у тарі постачальника, остання включається у вартість товару та поверненню не підлягає.

Відповідно до специфікації № 15 від 16.07.2017, комерційного інвойсу № 071 від 16.07.2017, пакувального листа № 71 від 16.07.2017 (а.с.31-35) вартість упаковки має нульову ціну, та як наслідок входить до ціни товару, тобто є незворотною, в зв'язку з чим не може включатися у митну вартість товару.

Аналізуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що митним органом не враховані умови поставки товару, відповідно до яких пакування товару здійснюється за рахунок продавця, та надані до митного оформлення документи, з яких вбачається, що вартість упаковки входить до ціни товару.

Суд першої інстанції помилково погодився з митним органом, що вартість упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, впливає на митну вартість товару, в зв’язку із чим зробив невірний висновок про те, що непідтвердження позивачем витрат на пакування може впливати на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Фактично доводи митниці ґрунтуються лише на наявності у зовнішньоекономічному контракті від 05.07.2017 № 341/17 можливості поставки товару у зворотній тарі, без аналізу умов поставки та доданих до митного оформлення документів.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, затвердженого наказом Мінфіну України від 20.09.2012 № 1011, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі "37. Процедура" митної декларації має бути зазначено "ZZ32", в той час як у вказаній графі митної декларації поданої позивачем зазначено "ZZ00", що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Також необґрунтованими є доводи митниці про неможливість визначити митну вартість товару у зв’язку із не зазначенням в експортній декларації географічного пункту переходу відповідальності за втрату товару та витрат на транспортування товарів від продавця - покупцю.

Судова колегія зазначає, що експортна митна декларація не є джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки цей документ не передбачений переліком документів, визначеним статтею 53 МК України, що підтверджують митну вартість товару. Крім того, експортна митна декларація містить дані про постачальника, покупця, умови поставки, вагу, найменування, кількість та ціну товару, номер контейнеру, які співпадають з даними, зазначеними в інших документах, поданих до митного оформлення. Вказані обставини спростовують доводи відповідача щодо неможливості ідентифікувати митну декларацію з конкретною поставкою.

Разом з цим п.4.2 зовнішньоекономічного контракту від 05.07.2017 № 341/17 визначено, що поставка товару від покупця до продавця за умовами поставки FCA здійснюється зі складу постачальника - Греція, відповідальність за навантаження лежить на постачальнику. Комерційний інвойс № 071 від 16.07.2017 та специфікація № 15 від 16.07.2017, які були надані для розмитнення товару містять географічний пункт переходу відповідальності за втрату товару - FCA Скідра (Греція).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що вказані обставини не виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 5 Митного кодексу, а тому в цій частині зауваження відповідача є необґрунтованими.

Щодо відсутності у довідці про транспортні витрати умов поставки товару, про що зазначено у рішенні про коригуванні митної вартості, судова колегія зазначає, що оскільки діючим законодавством не визначені обов’язкові реквізити цього документу, відсутність у ньому умов поставки товару не може слугувати причиною відмови у митному оформленні товару за ціною контракту.

Цільове призначення довідки про вартість перевезення - це підтвердження перевізником вартості вантажу за замовленим маршрутом, яка надається безпосередньо перевізником замовником у рамках договору про перевезення, який не містить інформації щодо умов поставки товару від продавця до покупця.

Так, зі змісту контракту № 340/17 від 29.06.2017, який укладений між ТОВ "Дунайська імпортна компанія" та SC "Caticaro-Trans" та договору від 01.02.2017 № 01/02/17-МD, укладеного між SC "Caticaro-Trans" та SRL "Tintoretto-Trans", вбачається, що предметом договорів є планування, організація та здійснення міжнародних перевезень вантажу автомобільним транспортом на підставі договору-заявці у відповідності до міжнародних Конвенцій з перевезень автомобільним транспортом. Будь-яких положень щодо умов поставки товару від продавця до покупця договори не містять, оскільки є недоречними, виходячи з предмету договорів.

Стосовно доводів відповідача про те, що причиною для витребування митним органом додаткових документів від декларанта стало спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, колегія суддів зазначає наступне.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованій системі аналізу та управління ризиками.

Аналізуючи викладені обставини в сукупності, судова колегія вважає, що позивач надав усі передбачені Митним кодексом України документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Натомість всупереч ч.2 ст.71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), ч.2 ст.77 КАС України (в редакції після 15.12.2017) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Суд першої інстанції, помилково погоджуючись з правовою позицію відповідача, не обґрунтував неможливість митного оформлення товару за ціною договору на підставі наданих документів, та послався лише на ненадання позивачем додаткових документів на запит митниці.

Враховуючи недоведеність обставин, за яких митний орган прийшов до висновку про наявність розбіжностей та відсутність усіх відомостей у документах, поданих для розмитнення товару, беручі до уваги подання декларантом повного пакету документів на підтвердження митної вартості за ціною договору, судова колегія приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для коригування митної вартості товару за другорядним методом.

Крім того, оцінюючи рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару від 19.07.2017 № UA500060/2017/000105/2Ю як необґрунтоване та незаконне, судова колегія також зазначає, що визначаючи ціну товару за другорядним методом, митниця врахувала декларації від 18.07.2017 № UА209180/2017/129660 та № 125040/2017/203338, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.139-144). Проте, у декларації № UА209180/2017/129660 код товару зазначений іншій - 08093010, ніж у позивача - 08093090, у деклараціях, зазначених у рішенні про коригуванні митної вартості, зазначені інші умови поставки - СРТ, ніж у декларації позивача - FCA.

Наведене дає підстав для висновку, що митний орган неправомірно використав для визначення ціни за другорядним методом декларації про розмитнення товару з іншим кодом та різними умовами поставки.

Суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, в зв’язку з чим прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Згідно зі ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що загальний розмір судових витрат по справі у вигляді сплати судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 3 524 грн. (а.с.14-16) та апеляційної скарги 5 286 грн. (а.с.170) дорівнює 8 810 грн., ця сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, судова колегія –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року - скасувати з прийняттям постанови про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19.07.2017 товару № UA500060/2017/000105/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.07.2017 №5000060/2017/00818.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (40017905) витрати на оплату судового збору в розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Постанова складена та підписана колегією суддів 11 червня 2018 року.

Головуючий Н.В.Вербицька

Суддя О.В.Джабурія

Суддя К.В.Кравченко