Постанова № 74573483, 31.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 р.м. ОдесаСправа № 821/990/17

Категорія: 10 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді – доповідача ОСОБА_1суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3за участю: секретаряОСОБА_4розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року по справі за позовом Міністерства оборони України до Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії №1, Центральної Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, 3-і особи: Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_5, про визнання незаконними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Міністерство оборони України звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії №1 в частині встановлення причини інвалідності ОСОБА_5, що зазначена в графі 9 довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА№283815- «поранення (контузія) та захворювання, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії», визнати незаконними та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв’язку поранень (контузії) та захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_5 – протокол №2407 від 25.06.2015 року, яким встановлено, що поранення поранення (контузія) та захворювання пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки прийнятті за відсутності належних доказів у підтвердження факту отримання військовослужбовцем поранення.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи ґрунтується лише на припущеннях експерта, свідченнях позивача, за відсутності належних доказів, що, як наслідок, призвело до виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 є колишнім військовослужбовцем та учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АБ№533030, виданим Суворовським районним військовим комісаріатом Херсонським області від 18.06.1996 року.

Згідно довідки Херсонського об’єднаного міського військового комісаріату №564 від 27.05.2015 року, ОСОБА_5 проходив службу у складі військової частини п.п. 44708 «С» та брав участь в бойових діях у Сирії з 15.10.1973 року по 31.10.1973 року.

Згідно довідки від 14 червня 2016 року до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААА №283815, виданої Херсонською міською МСЕК №1, ОСОБА_5, встановлено інвалідність ІІІ групи. У графі 9 довідки зазначена причина інвалідності - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії".

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 2407 від 25 червня 2015 року) ОСОБА_5 має поранення (контузію) та захворювання, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Законність цих рішень є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки оскаржувані рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, підстави для задоволення позову відсутні.

Проте колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, спір у даній справі виник з приводу правомірності рішень Херсонської МСЕК та Центральної ВЛК Міністерства оборони України щодо встановлення факту отримання 3-ю особою ОСОБА_5 поранення (захворювання) саме під час перебування на фронті або виконання ним інших обов'язків військової служби, який став наслідком встановлення цій особі інвалідності.

Пунктом 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, (далі – Положення №402) встановлено, що при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

Згідно п.21.18 вказаного Положення якщо свідоцтво про хворобу не збереглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).

Відповідно до п.21.19 Положення №402 ВЛК може приймати постанову про зв'язок наслідків черепно-мозкової травми (контузії) з перебуванням на фронті, виконанням обов'язків військової служби на підставі записів у військових медичних документах, у яких є згадки про поранення голови, шиї або про одночасно одержані множинні осколкові поранення (двома і більше осколками) будь-якої локалізації.

Водночас, згідно п.12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 “Питання медико-соціальної експертизи”, причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що встановлення причинного зв'язку інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби повинно здійснюватися виключно на підставі документів, які підтверджують достовірність факту отримання поранення (захворювання) та які зазначені в пунктах 21.8, 21.18, 21.19 “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”.

Дослідивши висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 27 березня 2015 року №533/Ж, колегія суддів встановила, що останній ґрунтується лише на припущеннях щодо наслідків отриманих рубців та періоду їх виникнення, не містить опису конкретних обставин (де, коли, за яких обставин) отримання таких ушкоджень, а також причинного зв’язку між наявними захворюваннями, виявленими ушкодженнями та отриманими пораненнями.

Окрім того, даний висновок не спростовує можливість спричинення ушкоджень за інших обставин (побутових, за халатності, з необхідності, в стані алкогольного та наркотичного сп’яніння та будь-яких інших причин), що в свою чергу, позбавляє можливості зробити беззаперечний висновок про отримання вказаних ушкоджень при виконанні службових обов’язків.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що вказаний висновок прийнятий з порушенням вимог пунктів 21.8, 21.18, 21.19 “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”, тобто без дослідження первинних документів, які б могли беззаперечно підтвердити факт отримання поранення громадянином ОСОБА_5 саме при виконанні службових обов’язків, адже, як зазначалось вище, дослідження причинного зв'язку інвалідності ОСОБА_5 з перебуванням на фронті або з виконанням ним інших обов'язків військової служби на підставі документів, які підтверджують достовірність факту отримання поранення при прийнятті Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 27 березня 2015 року №533/Ж не здійснювалося.

Таким чином, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги щодо протиправності даного висновку є обґрунтованими.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що документи, які підтверджують достовірність факту отримання поранення (захворювання) та які зазначені в пунктах 21.8, 21.18, 21.19 “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України” в матеріалах справи також відсутні, що унеможливлює їх дослідження під час розгляду справи.

Вищевказані обставини помилково не були взяті до уваги судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не було досліджено вказані обставини справи, що привело до необґрунтованої відмови у задоволенні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії №1 в частині встановлення позивачу причини інвалідності.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване позивачем рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, прийняте на підставі вищевказаного висновку судово-медичної експертизи №533/Ж від 27 березня 2015 року та відповідно до військово-облікових документів, тобто без встановлення причинного зв’язку отримання вказаних захворювань та поранень під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, чи при інших обставинах та є похідним, а відтак, не може бути визнане законним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв’язку поранень (контузії) та захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_5 пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де вились бойові дії» є помилковим.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушення прав Міністерства оборони України внаслідок прийняття Херсонською міською МСЕК та Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України оскаржуваних рішень, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 затверджено “Положення про Міністерство оборони України” (далі – Положення №671).

Статтею 1 Положення №671 встановлено, що Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Тобто, а ні Законом України “Про центральні органи виконавчої влади”, а ні “Положенням про Міністерство оборони України”, Міністерство оборони України не наділено жодними владними чи управлінськими функціями стосовно органів, які здійснюють медико-соціальну експертизу, але, враховуючи публічний характер рішень органів МСЕК, вони породжують певні права у одних осіб та обов'язки у необмеженого кола інших осіб, в тому числі і у Міністерства оборони України, тому у разі протиправності дій МСЕК (прийняття незаконних рішень) має місце порушення прав, в даному випадку, саме Міністерства оборони України.

При цьому, жодної можливості якимось чином вплинути на прийняття рішення органами МСЕК у Міністерства оборони України не має.

В свою чергу, статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. А з урахуванням пункту 15 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", рішення медико-соціальних експертних комісій мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 1 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі -одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 .

Відповідно п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу, два документи: Перший документ - Заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (з додатками, зокрема - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання); Другий документ - Довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.ст. 16 - 16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, п.п. 3 та 11 Порядку №975, лише після видачі МСЕК та ЦВЛК конкретній особі постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва, захворювання) та довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності у ОСОБА_5 виникло право вимоги до Міністерства оборони України коштів розмірі в 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Оскільки, Херсонською міською медико-соціальною експертною комісією №1 при складанні оскаржуваної довідки було порушено приписи чинного законодавства, очевидним є порушення прав Міністерства оборони України, яке повинно нарахувати та виплатити ОСОБА_5 кошти у встановленому розмірі на підставі документа, який виданий в порушення чинного законодавства - оскаржуваної Довідки серія 12ААА №283815.

Враховуючи, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України – задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року по справі за позовом Міністерства оборони України до Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії №1, Центральної Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, 3-і особи: Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішень – скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов Міністерства оборони України – задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії №1, в частині встановлення причини інвалідності ОСОБА_5, що зазначена в графі 9 довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА№283815- «поранення (контузія) та захворювання, так, пов’язані з виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії».

Визнати незаконними та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України в частині встановлення причинного зв’язку отриманих ОСОБА_5 поранень (контузії) та захворювання – протокол №2407 від 25.06.2015 року, згідно з яким – «поранення (контузія) та захворювання, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де вились бойові дії».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11.06.2018 року.

Головуючий: І.П. Косцова

Суддя: І.О. Турецька

ОСОБА_2

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_3 ОСОБА_2