Постанова № 74573415, 31.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 р. м.ОдесаСправа № 815/6182/17

Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П.суддів Стас Л.В. Турецької І.О.за участю: секретаряСтефанцевої Ю.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського прикордонного загону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа - громадська організація "Мангуст" про визнання протиправними та скасування рішення та постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахування уточнень до нього просив визнати протиправними та скасувати рішення Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28.04.2017 року про відмову в перетинанні державного кордону України та постанову Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28.04.2017 року про заборону в'їзду в Україну на три роки.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувані рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті за відсутності законних підстав, з урахуванням того, що метою його в'їзду на територію України було проведення запланованих міжнародних спортивних змагань у підтвердження чого ним надано достатньо документів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною та скасував оскаржувану постанову. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі Одеський прикордонний загін, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не надав належної правової оцінки доводам, зазначеним у відзиві на позов. Підставою для прийняття оскаржуваної постанови є порушення особою правил перетину державного кордону. Крім того зазначив, що позивач пропустив строк на оскарження постанови про заборону в'їзду в Україну.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що правомірність прийняття оскаржуваної постанови не підтверджена належними доказами. Строк звернення до суду пропущено з поважних причин, які наводились в уточненій позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 28 квітня 2017 року до пункту пропуску повітряного сполучення "Одеса-Аеропорт" прибув громадянин Російської Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За результатами здійснення прикордонного контролю складені довідки про результати співбесіди, а також про порушення правил переміщення державного кордону України (а.с. 97, 101).

Цього ж дня Одеським прикордонним загоном прийнято рішення про відмову громадянину Російської Федерації в перетинанні державного кордону України, а також постанову про заборону в'їзду в Україну на три роки (а.с. 98, 100). Законність цих рішень є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не підтвердив належними документами мету запланованого перебування на території України, прикордонний орган правомірно відмовив йому в перетині державного кордону. Між тим, оскільки матеріали справи не містять доказів у підтвердження порушення іноземцем правил переміщення державного кордону, постанова прикордонного загону про заборону в'їзду на територію України є протиправною.

Судова колегія такий висновок суду першої інстанції вважає правильним з огляду на наступне.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону №3773-VI Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, мають право у встановленому порядку вільно залишити територію України, крім випадків, встановлених законом.

Абзацом 6 ч.1 ст. 13 Закону №3773-VI встановлено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні.

Відповідно до ч.2 вказаної статті за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону (ч.3 ст.13 Закону №3773-VI).

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року №1710-VI прикордонний (далі - Закон №1710-VI) контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Частиною 1 ст.6 Закону №1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.8 Закону №1710-VI, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну.

Порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України (далі - орган охорони державного кордону) рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - іноземець) визначено Інструкцією про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою Наказом Адміністрації державної прикордонної служби України від 05.12.2011р. № 946 (далі - Інструкція №946).

Згідно з пп. «в» п.2.1 Інструкції №946 рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в'їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі якщо іноземець порушив у пункті пропуску через державний кордон України (далі - пункт пропуску) правила перетинання державного кордону України або не виконав законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону.

Пунктом 2.3 Інструкції №946 встановлено, що рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю органом охорони державного кордону приймається відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» на строк 3 роки.

Відповідно до п.3.1 Інструкції №946 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску або у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску старшим зміни прикордонних нарядів (далі - старший зміни) складається довідка.

Згідно з положеннями п.3.2 Інструкції №946 у довідці зазначаються:

а) відомості про особу;

б) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду;

в) у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду, зокрема: обставини і характер вчинення особою діяння;результати досліджень паспортних документів такої особи чи візи;

г) термін заборони в'їзду в Україну особі, визначений відповідно до розділу III цієї Інструкції.

До довідки додаються копії сторінок паспортного документа особи, які містять фотокартку або інше зображення обличчя особи та відомості про неї, копії протоколів, постанов про вчинення особою адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 185-10, 202, 203, 204-1, 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності), віз або відміток уповноважених державних органів та результатів їх досліджень, пояснення свідків, витяги з баз даних про осіб, які перетнули державний кордон (далі - бази даних).

Відповідно до п.3.3 Інструкції №946 на підставі відомостей, викладених у довідці, старшим зміни готується постанова про заборону в'їзду в Україну. Постанова складається у двох примірниках, які підписуються старшим зміни.

Згідно підпункту «а» п.3.6 Інструкції №946 уповноважена посадова особа зобов'язана протягом трьох годин після доповіді розглянути отримані матеріали та за наявності підстав прийняти шляхом затвердження обох примірників постанови рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну. Затверджені примірники постанови передаються начальнику зміни.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що оскільки постанова про заборону в'їзду в Україну ґрунтується на відомостях, викладених у довідці, остання повинна містити повну та обґрунтовану інформацію щодо обставин, за яких вчинено правопорушення, та щодо особи, яка його вчинила. Така інформація повинна міститись також в документах, визначених п.3.2 Інструкції №946 як додатки до довідки.

Водночас, ознайомившись з наявною в матеріалах справи довідкою про заборону в'їзду громадянину Російської Федерації ОСОБА_5 на територію України, судом першої інстанції вірно встановлено, що остання не містить даних щодо діянь іноземця, які стали підставою для прийняття відповідного рішення, зокрема: обставини і характер їх вчинення (а.с.101).

За відсутності інформації щодо конкретних протиправних дій особи, що перетинає державний кордон України, у чому саме полягали ці дії, посадова особа, яка розглядала матеріали справи відносно ОСОБА_5, була позбавлена можливості всебічно та повно встановити обставини справи та вирішити питання про наявність підстав для застосування до особи санкції у вигляді заборони в'їзду в Україну.

А відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності постанови прикордонного загону про заборону громадянину Російської Федерації ОСОБА_5 в'їзду на територію України протягом трьох років.

Оскільки апелянт не оскаржує постанову суду першої інстанції в частині відмови в позові, така відмова не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає безпідставними доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова була отримана представником позивача лише у грудні 2017 року, а отже позов подано до суду в межах визначених КАС України строків.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеського прикордонного загону - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа - громадська організація "Мангуст" про визнання протиправними та скасування рішення та постанови - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 11 червня 2018 року.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька.

Головуючий суддя Косцова І.П.Судді Турецька І.О.