Постанова № 74573349, 08.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/24201/15 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, у задоволені позовних вимог відмовлено повністю (а.с. 108-115, 164-167, том І).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року №К/800/21771/16 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва (а.с.230-233, том І).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Міністерство аграрної політики та продовольства України подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

11 травня 2018 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від представника позивача, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явилась представник позивача, яка просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28.09.2015 року №731-к "Про звільнення ОСОБА_3." звільнено ОСОБА_3 з посади головного спеціаліста відділу використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, удосконалення земельних відносин Департаменту землеробства та технічної політики в АПК з підстав передбачених Законом України "Про очищення вклади", п. 7 2 ст. 36 КЗпП України із застосуванням заборон передбачених частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Зазначений наказ прийнято на підставі висновку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.08.2015 року №3252/9/26-50-17-03-23 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади".

Так, у вказаному висновку зазначено, що ОСОБА_3 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого нею за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_3

Водночас, перевіркою встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного ОСОБА_3 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого нею за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_3 із законних джерел.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частили 1 статті 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України "Про очищення влади" протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Частина 8 статті 3 Закону України "Про очищення влади" передбачає, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про очищення влади" особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади" перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Як передбачає частина 10 статті 5 Закону України "Про очищення влади", у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Згідно з частиною 11 статті 5 Закону України "Про очищення влади" орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

Частина 14 статті 5 Закону України "Про очищення влади" визначає, що керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Таким чином, особа, у відношенні до якої складено висновок про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", підлягає звільненню із займаної посади; проте, такий висновок може бути оскаржений особою, у відношенні до якої його складено, у судовому порядку.

Відповідно до Переліку органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 і 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563, обов'язок зі здійснення перевірок відомостей щодо заборон, які можуть бути застосовані до осіб у частині недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідності вартості майна (майнових прав), зазначеного (зазначених) у поданих ними деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", доходам, отриманим із законних джерел, покладено на Державну фіскальну службу України.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, визначено Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", та форми висновку про результати такої перевірки, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року №1100 (далі - Порядок).

Пунктом 3 Порядку визначено, що загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:

1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;

2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;

3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;

4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Відповідно до пункту 6 Порядку для перевірки використовуються дані, що зазначені у відповідних розділах декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також дані про фізичних осіб, які включаються до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інформаційної системи "Податковий блок", зокрема про: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; суму нарахованих та/або виплачених доходів.

Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.

За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

Пунктом 12 Порядку також визначено, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.

Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 1 не надано до суду будь-яких доказів, які б підтверджували дотримання ДПІ у Голосіївському районі норм Порядку при проведенні перевірки стосовно ОСОБА_3 та виконання алгоритму дій, встановленого у пункті 3 Порядку. У справі відсутні докази на підтвердження того, що відповідач 1 здійснив порівняльний аналіз наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", доходам, отриманим із законних джерел; докази повідомлення ОСОБА_3 про виявлені невідповідності протягом трьох робочих днів з дня їх виявлення, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації.

Відповідач 1 не надав суду також доказів, які б підтверджували висновок про те, що вартість майна (майнових прав), вказаних ОСОБА_3 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого нею за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_3 із законних джерел, також відповідач 1 не надав наявну в нього податкову інформацію щодо доходів, отриманих ОСОБА_3, яку було використано для порівняння із даними декларації.

Судом першої інстанції встановлено, що в позиції 23 розділу III декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_3 вказано відомості про наявність земельної ділянки за адресою: Київська область, Бородянський район, Микулицька сільська рада, загальною площею 0,1195 га, яка відповідно до договору купівлі - продажу від 04 липня 2013 року придбана за 50 907,00 грн.; в позиції 25 розділу III ОСОБА_3 вказано відомості про наявність квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 62,1 кв. м., яка відповідно до умов договору купівлі-продажу від 21 листопада 2012 року була придбана за 1 366 280,12 грн.; у позиції 35 розділу IV позивачем вказано відомості про наявність транспортного засобу, марки Toyota Auris, 2009 року випуску, вартість якого відповідно до договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2010 року становить 152 000,00 грн.

Як стверджує позивач, та не спростовано відповідачами, джерелами коштів на придбання земельної ділянки, квартири, автомобіля були власні заощадження, кошти сестри ОСОБА_4, батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також за рахунок отриманої позики у двоюрідного брата ОСОБА_7

Наявна у справі копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 травня 2015 року, індексний номер 37900460, підтверджує, що державна реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 62,1 кв. м., проведена 18 травня 2015 року.

Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, право власності на згадану квартиру у позивача виникло 18 травня 2015 року, отже, вказана квартира не могла бути об'єктом перевірки як майно ОСОБА_3 за 2014 рік, а її вартість не може враховуватись при визначенні вартості майна (майнових прав) для перевірки податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.

У висновку зазначено та визнається сторонами, що згідно з наявною податковою інформацією позивачем отримано доходи із законних джерел за період 1998-2013 рік у сумі 393 927,66 грн.; при цьому вартість придбаного позивачем автомобіля склала 152 000,00 грн., а земельної ділянки - 50 907,00 грн., що відповідає розміру доходів, отриманих із законних джерел.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок ДПІ у Голосіївському районі від 21 серпня 2015 року №3252/9/26-50-17-03-23 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_3 із законних джерел, а тому є безпідставним та необґрунтованим.

Пункт 72 статті 36 Кодексу законів про працю України визначає, що трудовий договір припиняється з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю в Україні при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу 3 пункту 8 Порядку № 100 середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядок і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено 11 червня 2018 року.