Постанова № 74573152, 05.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1474/18 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

27.03.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення від 30.10.2017 № 249 про відмову ОСОБА_2 у відведенні у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства в розмірі 0,76 га та наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на момент прийняття відповідачем рішення про передачу у власність громадянину ОСОБА_3 земельної ділянки, він був законним її користувачем, тому така передача мала відбуватися за його згодою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 р. у відкритті провадження за зазначеним позовом відмовлено. Роз`яснено позивачу, що даний спір належить розглядати місцевому загальному суду за правилами цивільного судочинства, зокрема, Києво-Святошинському районному суду Київської області.

Суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки зазначений спір не є публічно-правовим, і має вирішуватися судом за правилами ЦПК України.

Не погодившись з вказаною ухвалою судді, позивач подав апеляційну скаргу на це судове рішення, в якій вказує на порушення в застосуванні норм матеріального та процесуального права та просить скасувати ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про час, дату та місце слухання справи не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та аргументи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, предметом спору якого є питання визначення законності прийняття рішення Лісниківської сільської ради від 30.10.2017 № 254 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», яким передано земельну ділянку загальною площею 0,1000 га у власність ОСОБА_3, яка, відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти України, повністю включила в себе ділянку, на яку претендував позивач.

Вирішуючи необґрунтованість апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до п.1,2,7 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст. 2 ЗК України - земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 5 ЗК України передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно до ч. 2 ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14), від 11 листопада 2014 року (справа № 21-405а14), від 09 грудня 2014 року (справа 21-308а14), від 17 лютого 2015 року (справа 21-551а14), від 24 лютого 2015 року, від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2510-ЦІ5), висновки якого є обов'язковими для врахування судами у відповідності до положень ст.244-2КАС України.

Верховний суд України у рішенні № 6-2510-ц15 від 16 грудня 2015 року зазначив, що визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Згідно до ст. 19 ЦПК України - суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Крім того, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 116 ЗК України - громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Враховуючи, що предметом даного позову є передача земельної ділянки у власність іншій особі, яка, відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти України, повністю включила в себе ділянку, на яку претендував позивач, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана справа не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства не зважаючи на те, що стороною у справі є фактично суб'єкт владних повноважень.

Таким чином, вказаний спір не є публічно-правовим, оскільки виникає із цивільно-правових відносин.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України - суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, зокрема, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що доводи апелянта є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

На підстав вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для скасування ухвали суду.

Повний текст постанови виготовлено 11.06.2018 року.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 р. - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель