Постанова № 74573121, 06.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року справа №812/297/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шишов О.О., суддів Сіваченка І.В., Сухарька М.Г., секретарі судового засідання Романченко Г.О., за участю представника позивача ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 р. у справі № 812/297/18 (головуючий І інстанції Чернявська Т.І.) складеного у повному обсязі 16 квітня 2018 року у м.Сєвєродонецьку, за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення (розпорядження) від 18 січня 2018 року № 57 та стягнення компенсації втрати частини доходів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою, якій з урахуванням уточнень, просив: визнати незаконним та скасувати рішення начальника Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 18.01.2018 № 57 щодо скасування довідки внутрішньо переміщеної особи № 5905; стягнути з Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області компенсацію втрати частини доходів з суми адресної допомоги за період з листопада 2017 року по день отримання цієї допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є тимчасово переміщеною особою, що підтверджується довідкою тимчасово переміщеної особи. 19.07.2017 ним надано пакет документів для оформлення адресної допомоги, яка була нарахована, але не сплачена відповідачем. Двічі за місцем мешкання позивача приїжджала комісія відповідача: 31.10.2017 та 16.01.2018.

18.01.2018 позивач звернувся до відповідача зі скаргою на дії посадових осіб. 30.01.2018 позивачем отримано відповідь від 24.01.2018, в якій відповідач повідомляє про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі рішення від 18.01.2018 № 57. Причиною скасування довідки є надання позивачем завідомо недостовірних відомостей.

З посиланням на норми статей 8, 19, 46, 92 Конституції України, статті 29 Цивільного кодексу України вважає рішення відповідача про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Оскільки з вини працівників відповідача позивач з жовтня 2017 року не отримує щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, позивач зазначає, що відповідач має у добровільному порядку обчислити та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів з суми адресної допомоги за період з листопада 2017 року по день отримання цієї допомоги.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, дійшовши висновку, що ОСОБА_3 надав недостовірні відомості щодо свого місця мешкання.

З постановою суду першої інстанції не погодився ОСОБА_3 Звернувся з апеляційною скаргою, у якій зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки він дійсно мешкає за адресою, яка зазначена у довідці внутрішньо переміщеної особи. Відсутність за місцем проживання під час перевірки відповідачем не спростовує факт його проживання, оскільки він виїжджав по області. Крім того, після перевірок, він з'явився в Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області протягом трьох днів. Також вважає, що під час прийняття рішення відповідачем не був дотриманий порядок, встановлений Постановою КМ від 08 червня 2016, № 365.

У запереченні на апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області зазначило, що ними було здійснено перевірку, якою встановлено відсутність позивача за адресою фактичного проживання. Також до відповідача надійшов лист Управління Служби безпеки України в Луганській області від 15.01.2018 № 78/3/30/61, в якому міститься інформація, що ОСОБА_4 надав за відомо недостовірні відомості щодо місця фактичного проживання та пропозицію розглянути питання щодо призупинення дії довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Вважали, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. При таких обставинах суд вважав можливим розглянути справу у відсутність особи

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримала доводи апеляційної скарги.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 91000, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області як внутрішньо переміщена особа, про що свідчить довідка від 12.05.2017 за № 5905 (арк. спр. 7).

ОСОБА_3 звернувся до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області із заявою від 19.10.2017 про призначення щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (арк. спр. 29, 29 зв., 49).

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 31.10.2017 заявника не було за місцем фактичного проживання (перебування), внаслідок чого залишено письмове повідомлення (арк. спр. 64).

01.11.2017 позивач прибув до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області та подав заяву від 01.11.2017, в якій зазначив, що 31.10.2017 був відсутній за місцем проживання через поїздки по області. З урахуванням особистої явки та поданої заяви від 01.11.2017 складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 01.11.2017 № 10174 (арк. спр. 65, 66).

На підставі заяви від 19.10.2017 та акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 01.11.2017 № 10174 позивачу призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам з 19.10.2017 по 30.11.2017 в сумі 1312,00 грн., з 01.12.2017 по 18.04.2018 в сумі 1373,00 грн, про що свідчить витяг з протоколу від 09.11.2017 № 102 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 27.11.2017 (арк. спр. 30, 31, 50, 57).

Також судом установлено, що до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області надійшов лист Новоайдарського міжрайонного відділу управління Служби безпеки України в Луганській області від 15.01.2018 № 78/3/30/61, в якому зазначено, що у ході виконання заходів із забезпечення державної безпеки отримано інформацію щодо порушень вимог пункту 5 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" громадянами України, зокрема ОСОБА_3, перереєстрованим за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, селище АДРЕСА_2, які за наявними даними постійно проживають за межами Станично-Луганського району та на окупованій частині Луганської області. За результатами проведеної перевірки встановлено, що вказані громадяни подали завідомо недостовірні відомості щодо місця фактичного проживання. На підставі викладеного просили розглянути питання щодо призупинення дії довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб з внесенням відповідних відомостей до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (арк. спр. 32-33, 51-52).

16.01.2018 соціальним інспектором складено акт за № 374 обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, до якого внесено відомості, що на час обстеження факт проживання/перебування ОСОБА_3 за адресою: 93650, Луганська область, Станично-Луганський район, селище АДРЕСА_2 не встановлено. Господарі двері не відчинили, внаслідок чого залишено повідомлення (арк. спр. 34, 53).

Рішенням (розпорядженням) Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 18.01.2018 № 57 скасовано дію довідки ОСОБА_3 від 12.05.2017 № 5905 на підставі листа Служби безпеки України від 15.01.2018 № 78/3/30/61 та акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 16.01.2018 № 374 (арк. спр. 10, 36, 54).

Розпорядженнями Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 23.01.2018 № 215, від 19.02.2018 № 485 зменшено фінансування виплати допомоги, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, ОСОБА_3 на 4608,19 грн та 1373,00 грн відповідно (арк. спр. 55, 56).

Спірним по справі є правомірність рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 18.01.2018 № 57, яким скасовано дію довідки від 12.05.2017, № 5905 внутрішньопереміщеної особи - ОСОБА_3.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1 Закону 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи (частина третя статті 7 Закону № 1706-VII).

Статтею 14 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Зазначений Закон є чинним, вказані положення Закону № 1706-VII неконституційними не визнавались.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа подала за відомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абзац сьомий частини першої статті 12 Закону № 1706-VII).

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника, зокрема, відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Пунктом 7-1 Порядку № 509 визначено, що у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Суд першої інстанції вважав, що у розумінні Порядку № 509 інформація, наведена у листі Новоайдарського міжрайонного відділу управління Служби безпеки України в Луганській області від 15.01.2018 № 78/3/30/61, в якому повідомлено про наявність підстав для прийняття рішення щодо зняття позивача з обліку внутрішньо переміщених осіб та скасування довідки - подання завідомо недостовірних відомостей про фактичне місце проживання, оскільки за наявними даними позивач постійно проживає за межами Станично-Луганського району на окупованій частині Луганської області і за зазначеним місцем фактичного проживання позивача одночасно зареєстровано 14 осіб, є самостійною підставою для скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи та не потребує будь-якого додаткового підтвердження.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок помилковим, оскільки відповідно до частин 1,2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, суд повинен перевірити доказами ті обставини, які є спірними по справі. Тому висновок про те, що інформація надана СБУ не потребує будь-якого додаткового підтвердження є помилковим.

В матеріалах справи наявні акти обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 31.10.2017 та 16.01.2018 в яких соціальним інспектором зафіксовано відсутність на час обстеження факта проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб за адресою: 93650, Луганська область, Станично-Луганський район, селище Валуйське, вулиця О.Кошевого, будинок 73.

Такі дії відповідають пункту 9-1 Постанови КМ від 8 червня 2016 р. № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», згідно з яким у разі відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та надає внутрішньо переміщеній особі письмове повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з дати складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації. Крім того, відповідно п.7 Постанови КМУ № 365, у разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з'явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися для проходження фізичної ідентифікації.

Водночас структурний підрозділ з питань соціального захисту населення робить запит до Держприкордонслужби щодо виїзду внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Проте, після обстеження місця проживання, позивач з'явився до відповідача 01.11.2017 та 18.01.2018 року, що підтверджується заявами ОСОБА_3 до відповідача (а.с.8, 65)

Тобто позивачем було виконана вимога щодо прибуття до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

При цьому відповідачем не була виконана вимога про надання запиту до Держприкордонслужби щодо виїзду внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що ОСОБА_3 є громадянином України та який користується всіма правами встановленими Законами України.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

В даному випадку будь-яких обмежень ОСОБА_3 для пересування по території України не встановлено. Тому тимчасова відсутність за місцем реєстрації ОСОБА_4, як внутрішньопереміщеної особи, не може бути підставою для позбавлення його такого статусу (внутрішньопереміщеної особи) та як наслідок припинення отримання соціальних виплат.

При таких обставинах є помилковим висновок суду першої інстанції, який зазначив, що ОСОБА_3 були надані завідомо недостовірні відомості про його фактичне місце проживання.

Посилання суду першої інстанції, що позивач у позові не спростовує інформацію, наведену у листі Новоайдарського міжрайонного відділу управління Служби безпеки України в Луганській області від 15.01.2018 № 78/3/30/61, щодо подання ним завідомо недостовірних відомостей про фактичне місце проживання та не надає відповідних доказів також не відповідає вимогам доказування встановленим у КАС України, оскільки саме суб'єкт владних повноважень повинен довести факт подання недостовірних відомостей.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_3 не встановлено порушення вимог спеціального законодавства, зокрема норм Порядку № 365.

Що стосується вимог про стягнення з Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області компенсацію втрати частини доходів з суми адресної допомоги за період з листопада 2017 року по день отримання цієї допомоги, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з положеннями статей 3, 4 Закону 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Оскільки відповідачем не проводилась виплата соціальної допомоги, тому такі вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Що стосується клопотання про винесення окремої ухвали, та зобов'язання подати звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що положення ст.ст. 249 та 382 КАС України передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. При таких обставинах суд апеляційної інстанції вважає, можливим в даному випадку не приймати окрему ухвалу та не встановлювати звіт за виконанням рішення суду.

Щодо, вимог позивача, які заявлені під час апеляційного перегляду судового рішення, а саме, зобов'язання відповідача поновити в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньопереміщених осіб запис відносно ОСОБА_3, скасування рішення № 215 від 23.01.2018 та 485 від 19.02.2018, суд зазначає, що відповідно частині 5 сатті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи, що заявлені позивачем під час апеляційного перегляду справи вимоги, не були предметом спору у суді першої інстанції, у задоволенні таких вимог також слід відмовити.

Пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Повний текст постанови складений 11 червня 2018 року.

Керуючись статями 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 р. у справі № 812/297/18- задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 р. у справі № 812/297/18- скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення (розпорядження) від 18 січня 2018 року № 57 та стягнення компенсації втрати частини доходів- задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення начальника Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 18.01.2018 № 57 щодо скасування довідки внутрішньо переміщеної особи № 5905 ОСОБА_3.

В решті у задоволенні позовних вимог- відмовити.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття року та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В. Сіваченко

М.Г.Сухарьок