Постанова № 74573114, 05.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12665/16 Суддя суду першої інстанції:

Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурова Світлана Сергіївна за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", Служби у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 22987209 від 20.07.2015 13:20:17 державного реєстратора: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукорової Світлани Сергіївни, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності 10473349, внесене 20.07.2015 о 13:04:38) на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року провадження у справі закрито.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що у межах спірних правовідносин відсутній спір про право.

ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» 23.11.2007 було укладено кредитний договір № 2706/1107/71-507, відповідно до пункту 1.4. якого кредитні кошти призначались для здійснення позивачем розрахунків за договором купівлі - продажу квартири № 19 в будинку № 1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Вітряні гори.

В забезпечення виконання умов договору 23.11.2007 між сторонами укладено іпотечний договір № 2706/1107/71-597-Z-1, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою C.B. та зареєстровано у реєстрі за № 8932, згідно з пункту 2 якого іпотекодавець (ОСОБА_4) на забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором передала в іпотеку іпотекодержателю (АКБ «ТАС-Комерцбанк») належне їй на праві власності майно: квартиру під номером 19, яка знаходиться у м. Києві, по вулиці Вітряні гори, у будинку номер 1.

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АКБ «ТАС- Комерцбанк» 15.10.2007 змінено найменування на ВАТ «Сведбанк», який виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ «ТАС-Комерцбанк», що підтверджується Статутом ПАТ «Сведбанк» в редакції від 14.09.2011.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2012 задоволено позовні вимоги ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_4 та стягнуто заборгованість за Кредитним договором у загальній сумі 80 266 доларів 08 процентів США, що на момент стягнення було еквівалентно сумі 640 980 грн 84 коп.

Рішенням річних загальних зборів акціонерів від ПАТ «Сведбанк» від 29.04.2013 змінено найменування на ПАТ «Омега Банк» (ПАТ «Омега Банк»), яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ПАТ «Сведбанк».

Відділом державної виконавчої служби Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області 16.01.2014 відносно позивача відкрите виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2607/1350/2012, виданого 06.11.2013 Подільським районним судом м. Києва.

Відділом державної виконавчої служби Новомиргородського районного управління юстиції 06.02.2014 відносно всього нерухомого майна особи, майно/права якої обтяжуються: власник - ОСОБА_4 до Реєстру внесено запис у вигляді арешту нерухомого майна.

У червні 2015 року від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» позивач отримав лист від 08.05.2015 з повідомленням про те, що ПАТ «Сведбанк» 28.11.2012 уклав з TOB «Факторингова компанія «Вектор плюс» договір факторингу № 15, за яким ПАТ «Сведбанк» відступило TOB «Факторингова компанія «Вектор плюс» право вимоги за Кредитним договором, а на підставі Договору про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідченого 28.11.2012 Заєць І.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 6970.

Крім того, в листі зазначалось, що у випадку невиконання вимоги про погашення заборгованості TOB «Факторингова компанія «Вектор плюс» вправі прийняти рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки на підставі іпотечного договору.

З отриманого Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер витягу 41603366, сформований 01.08.2015 Державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Славінським А.О.) позивач дізналась, що на підставі іпотечного договору та договору про відступлення прав власником квартири АДРЕСА_1 стало ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».

У вересні 2015 року позивач звернувся за захистом своїх прав до Подільського районного суду м. Києва з позовом про визнання недійсним Іпотечного договору № 2706/1107/71-597-Z-1 від 23.11.2007, який був укладений між ОСОБА_4 та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Омегабанк» (ПАТ «Сведбанк»), та яке відступило TOB «Факторингова компанія «Вектор плюс» право вимоги за Кредитним договором та право вимоги за Іпотечним договором.

Ухвалою від 09.08.2016 Подільський районний суд м. Києва залишив позов без розгляду.

Поряд із цим, не погодившись з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 22987209 від 20.07.2015, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Звертаючись до суду, позивач обґрунтовував протиправність оскаржуваного рішення тим, що до третьої особи не перейшло право вимоги за іпотечним договору, а тому позбавлення його права власності на квартиру є протиправним. Також, як зазначалося, зверненню до суду із позовом, що розглядається у даній справі, передувало звернення позивача до суду із цивільним позовом про визнання недійсним цивільно-правової угоди - іпотечного договору. В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не набуло прав іпотекодержателя згідно договору факторингу.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що у даній справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правових договорів (іпотечного договору та договору факторингу), в частині, що стосується виникнення у третьої особи, права стягнення на предмет іпотеки, та правомірності набуття нею права власності на квартиру, впливають на майнові права позивача як іпотекодавця, який правомірність такого набуття ставить під сумнів.

Таким чином, спір у даній справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися за правилами ЦПК.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом України у постанові від 11 квітня 2017 року по справі № 808/2298/15, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 826/366/16, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 травня 2018 року по справі № 826/171/15.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 08.06.2018.