Рішення № 74572903, 08.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2018 року № 826/16726/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській областідоПублічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Територіального відокремленого без балансового відділення №10003/0511 філії - Дніпропетровського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»простягнення коштіввстановив:

Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Територіального відокремленого без балансового відділення №10003/0511 філії - Дніпропетровського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», у якому просило суд:

- стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Територіального відокремленого без балансового відділення №10003/0511 філії - Дніпропетровського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (51400, вул. Центральна, 65, м. Павлоград, Дніпропетровська область) на користь Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області штраф у розмірі 26827,21 грн. (на р/р25609340552467 у філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 40382828).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив строки повернення незарахованих на поточні рахунки одержувачів сум пенсій та грошової допомоги, а тому просить стягнути штраф у розмірі 26827,21 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

За заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про заміну неналежного позивача, суд призначив судове засідання для вирішення питання про заміну неналежного позивача на належного.

В судовому засіданні 26 березня 2018 року замінено неналежного позивача - Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

В судове засіданні прибув представник відповідача, представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з підстав, вказаних у відзиві.

Окрім того, представник відповідача просив залишити позов без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Оскільки, відповідно до частини 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, судом відхилено вказане представником відповідача клопотання.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача наголосив, що Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень про застосування фінансових санкцій, а лише є документом, який фіксує факт проведення перевірки з питань дотримання чинного законодавства та умов договорів. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлення контролюючим органом порушення суб'єктами господарюванню, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

У зв'язку з наявним клопотанням сторін, суд ухвалив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, між управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлоград та Павлоградському районі Дніпропетровської області та територіально відокремленим без балансовим відділенням №10003/0511 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» укладено договори про зарахування і виплату пенсій та допомог №41 та 42.

На підставі направлення від 10 вересня 2015 року №105, виданого управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлоград та Павлоградському районі Дніпропетровської області проведена планова перевірка територіально відокремленого без балансового відділення №10003/0511 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» з питань додержання Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомого через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596, та питання своєчасності і повноти зарахування коштів Пенсійного фонду України за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлоград та Павлоградському районі Дніпропетровської області в ході перевірки (акт №21 від 30 вересня 2015 року) встановлено порушення умов параграфу 1 статті 4 розділу ІІ Договорів №41 та 42 з урахуванням Додаткових угод №2 від 02 квітня 2012 року, та пункту 2 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки одержувачів сум пенсій та грошової допомоги по пенсіонерам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на загальну суму 26827,21 грн.

12 листопада 2015 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлоград та Павлоградському районі Дніпропетровської області було направлено претензію №14148/06/18 про порушення строків повернення незарахованих на поточні рахунки одержувачів сум пенсій та грошової допомоги.

В добровільному порядку відповідач штраф не сплатив.

Враховуючи інтереси держави, Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області звернулось із адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Згідно з абзацом 2 пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію Пенсійний фонд функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України.

Частиною 11 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виконавчими органами Пенсійного фонду за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачам або несвоєчасне зарахування їх на банківські рахунки пенсіонерів, або несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду чи Накопичувального фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на організації, у тому числі банки, які здійснюють виплату і доставку пенсій, накладається штраф у розмірі своєчасно не виплачених, не доставлених чи не зарахованих або своєчасно не повернених сум пенсійних виплат.

Згідно з підпунктом 10 пункту 10 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 (в редакції станом на дату складання акту №21 від 30 вересня 2015 року) начальник управління Фонду у встановленому порядку розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення згідно з законодавством, виносить рішення про застосування фінансових санкцій.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що вимога про сплату штрафу за несвоєчасне повернення коштів зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є рішенням, на підставі якого орган Пенсійного фонду України, у передбачених статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» випадках, має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Суд встановив, що за результатами проведеної планової перевірки з питань додержання порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках управління Пенсійного фонду України склало акти від 30 вересня 2015 року № 21, у якому вказало суму штрафу.

Загальне поняття акта перевірки наведено у підпункті 2.4 пункту 2 Порядку оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 1 грудня 2008 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2008 року за № 1226/15917; чинного на час виникнення відносин; далі - Порядок), згідно з яким акт - це документ, який стверджує факт проведення перевірки з питань дотримання чинного законодавства платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2.5 Порядку акт повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства щодо нарахування та сплати страхових внесків та інших платежів, а також щодо формування та надання відомостей про застрахованих осіб, детальний опис виявлених порушень з посиланням на відповідну вимогу законодавства, а також невиконання платником законних вимог посадових осіб органів ПФУ, які проводили перевірку. За результатами перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини, які мають відношення до фактів виявлених порушень законодавства. Факти виявлених порушень законодавства викладаються в акті чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, у свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини 19 статті 4 та частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, предметом оскарження в суді відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є вимога, прийнята відповідною посадовою особою суб'єкта владних повноважень, про сплату штрафу.

Враховуючи викладене, суд на підставі аналізу зазначених норм права дійшов висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 07 липня 2015 року у справі №21-334а15.

Разом з тим, доказів про прийняття будь-якого рішення про застосування до відповідача штрафних санкцій, та на підставі якого суд має стягнути цю санкцію, позивачем не надано.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог, а відтак вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко