Рішення № 74572825, 07.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2018 року № 826/4358/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"

до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 000013 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 09.02.2018р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Зокрема, позивач посилається на те, що за одне і теж правопорушення відповідачем двічі застосовані штрафні санкції, а саме рішенням № 000012 від 09.02.2018р. та № 000013 від 09.02.2018р. Крім того, у позивача була відсутня можливість надати інформацію та документи щодо вартості розповсюдження реклами, оскільки позивачем не розміщувалась реклама.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 лютого 2018 року Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві було винесено Рішення № 000013 про накладання на ТОВ "Споживчий центр" штрафу у розмірі 1700,00 грн. за порушення ч.2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», яке полягало у неподанні у встановлений строк інформації щодо вартості розповсюдженої зовнішньої реклами (спеціальна конструкція «Швидко гроші» розміром : 6,0 х 1,0 м. за адресою вул. І.Франка, 6, м. Львів).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Законом України "Про рекламу" № 270/96-ВР від 03.07.1996р. (в редакції чинній на час виникнення спору, далі - Закон № 270/96-ВР) визначено засади рекламної діяльності в Україні, врегульовано відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до ст. 1 Закону № 270/96-ВР реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються.

Згідно з ч.2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 27 Закон № 270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року N 693 (далі - Порядок № 693).

У відповідності до п. 11 Порядку № 693 накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду (п. 12 Порядку № 693).

Пунктом 9 Порядку № 693 встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою

Згідно п. 16 Порядку № 693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача, в порядку ст. 26 Закону України «Про рекламу», було направлено вимогу від 12.10.2017 року № 14.0/13565 про надання до Головного управління відповідних письмових пояснень, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами (договори з рекламодавцем, акти виконаних робіт, квитанції про сплату тощо), іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття Головним управлінням рішення. Також запропоновано представнику позивача з'явитися за адресою Головного управління: м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, каб. 903 у п'ятиденний термін з дня отримання даної вимоги.

Листом-поясненням від 17.10.2017 року № 822 (вх. № 17027/06-060 від 23.10.2017 року) ТОВ «Споживчий центр» поінформувало Головне управління про відсутність факту вчинення порушення.

З метою належного розгляду матеріалів по справі та зважаючи на відсутність надання оформлених належним чином документів та обґрунтованих пояснень, Головним управлінням 16.11.2017 року направлено повідомлення № 14.0/15543 про розгляд справи щодо порушення вимог законодавства України про рекламу ТОВ «Споживчий центр» при розміщенні спеціальної конструкції з інформаційним полем «Швидко Гроші» за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 6 на 27.11.2017 року об 12:00 год.

Листом від 22.11.2017р. ТОВ «Споживчий центр» запропонувало відповідачу відкласти розгляд справи.

Враховуючи лист позивача від 22.11.2017 року за № 1009, Головним управлінням 14.12.2017 року направлено на адресу Позивача повідомлення № 06.1/17091 про розгляд справи щодо порушення вимог законодавства України про рекламу на 31.01.2018 року об 12:00 год. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, уповноваженою особою за довіреністю позивача 18.12.2017 року отримано зазначене повідомлення.

В той же час, 14.12.2017р. головним спеціалістом Головного управління Лавріненко Д.О. відносно позивача складено протокол про порушення, законодавства України про рекламу щодо розміщення зовнішньої реклами (спеціальна конструкція «Швидко Гроші» розміром.: 6,0 х 1,0 м. за адресою: вул. І. Франка, 6, м, Київ, місце № 1) з ознаками порушення вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» без наявності дозволу від Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (вимога Департаменту містобудування Львівської міської ради від 14.03,2017 року № 23/Р-11-712).

На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 14.12.2017 року у відповідності до вимог и. 11 «Про порядок накладення штрафів за порушення законодавства України про рекламу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 693, Головним управлінням винесено рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 18.12.2016 року.

Як встановлено судом, станом на 31.01.2018 року письмові пояснення, запитувані документи для прийняття Головним управлінням рішення не надано, уповноважені особи від ТОВ «Споживчий центр» на засідання розгляду по справі не з'явились.

31.01.2018 року відбувся розгляд справи стосовно позивача про порушення законодавства про рекламу та було складено відповідний протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу. За результатами розгляду справи встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» не подано на вимогу органу державної влади, на який із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, документів, усних та/або письмових пояснень, а також іншої інформації, необхідної для здійснення повноважень щодо контролю, чим порушено вимог ч.2 ст. 26 Закону України «Про рекламу».

За виявлені порушення вимог законодавства України про рекламу, відповідно до вимог частини 6 статті 27 Закону України «Про рекламу», за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві винесене Рішення від 09.02.2018 року № 000013 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700 грн. 00 коп.

Також, у відповідності до вимог частини 7 статті 27 Закону України «Про рекламу», у разі неможливості встановлення вартості реклами розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві винесене Рішення від 09.02.2018 року № 000012 про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083 гри. 00 коп.

Аналізуючи зазначені вище обставини справи, а також з урахуванням зазначених вимог законодавства суд приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення № 000013 про накладання штрафу за порушення законодавства за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Необґрунтованим є твердження позивача, що ТОВ «Споживчий центр» двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про рекламу» передбачено відповідальність за порушення законодавства про рекламу, які несуть рекламодавці, винні:

- у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

- у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;

- у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;

- у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;

- у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Отже, Головним управлінням винесено рішення про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу № 000012 від 09.02.2018 року за порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме розміщення зовнішньої реклами (Спеціальна конструкція «Швидко гроші» розміром 6,00 х 1,00 м за адресою: вул. І. Франка, 6, м. Львів) у населених пунктах без наявності дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

А у зв'язку з тим, що Головному управлінню неможливо було встановити вартість реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, до Позивача було застосовано штраф у розмірі не п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами, а застосовано штраф у розмірі 299 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 5 083 грн.

Тобто спірним рішенням № 000013 від 09.02.2018 року на позивача було накладено штраф за одне порушення - неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами , а рішенням № 000012 від 09.02.2018 року накладено штраф за інше порушення - порушення порядку розповсюдження реклами, а саме розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах без наявності дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Таким чином, твердження позивача в даній частині суд вважає помилковими.

Стосовно твердження позивача, що вивіска не може бути об'єктом зовнішньої реклами, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Відповідно до пункту 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2003 року №2067, вивіски чи таблична - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Відповідно до пункту 48 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23,12.2003 року №2067, вивіски чи таблички:

- повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов'язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються;

- не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків;

- не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об'єктах незавершеного будівництва;

- площа поверхні не повніша перевищувати 3 кв. метрів.

Відповідно до вимоги Департаменту містобудування Львівської міської ради від 14.03.203 7 № 23/Р-11-712, розмір конструкції (місце № 1 спеціальна конструкція «Швидко гроші») - 6,00 м х 1,00 м, тобто площа зазначеної конструкції становить 6 кв. м, що перевищує 3 кв. м.

Таким чином, спеціальна конструкція «Швидко гроші» є рекламною вивіскою і вважається зовнішньою рекламою та потребує отримання дозволу на її розміщення.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій